Слово Владики Василія на другу неділя по Зісланні Святого Духа.

Посвячення храму.
Свячення диякона Андрія.

«Ідіть за мною,

я вас зроблю рибалками людей!»

(Мт.4:19). (див. Мт. 4,18-23)

Вступ. Зіслання Святого Духа – це день народження Христової Церкви – першої християнської спільноти. Голос Божий щоденно кличе людину йти за християнською спільнотою до щасливого і вічного життя.

І). Роздуми над покликанням перших апостолів.

Люди отримали життя від Бога через батьків. Бог кличе нас виконати відповідально завдання своєї професії так, щоб увійти до життя вічного. Тому людина має дотримуватися певного порядку, тобто добро душі має переважати над добром тіла, а справи вічності над справами земними.

Євангелист Матей розповідає про покликання перших апостолів. Симон Петро і його рідний брат Андрій ловили рибу на Генезаретському озері. Господь, йдучи вздовж озера, побачив їх і каже: «Ідіть за мною!» (Мт.4:19). Вони, залишивши сіті та рибу, негайно пішли за Ісусом. Господь продовжує йти берегом озера і бачить двох інших рідних братів – Якова та Івана, синів Заведея, і каже до них: «Ідіть за мною!» (Мт.4:19). І вони також залишили все та пішли за Христом.

Покликанням Петра було очолити Церкву Христову, а завданням Андрія, згідно легенди – благословити Київські гори. Братів Якова та Івана Христос назвав «Синами грому» (Мр.3:17). Можемо сказати, що апостоли були націоналістами, бо захищали свій народ, воюючи проти римлян-завойовників. Отримавши дари Святого Духа, апостоли почали проповідувати, що Бог – це Любов, Істина і Дорога.

Господь крім цих рідних братів кличе також кличе інших, кажучи: «Ходіть за мною!» (Мт.4:19). Зібравши дванадцять апостолів, Ісус започатковує нову спільноту – Церкву Христову. І так Господь кличе з кожного покоління йти служити Церкві Христовій. І так буде продовжуватися до кінця віків.

Нині в нашому храмі висвячуємо на священика диякона Андрія, котрий закінчив семінарію і благословляємо на служіння в Старі Кути. Священик – це послідовник Христа, служитель Пресвятої Євхаристії, провідник парафії, порученої єпископом. Він почув покликання, закінчив семінарію й отримавши свячення й призначення на парафію, йому залишилось зовсім мало – гідно виконати свій священичий обов’язок. Він народжується добрим священиком у ново освяченому храмі «Петра і Павла». Блаженніший Святослав наголошує, що парафія повинна бути живою разом з діяльним священиком на протязі двадцяти чотирьох годин. Посвячений храм повинен бути в центрі живої парафії.

ІІ). Наш храм посвячений на честь верховних апостолів Петра і Павла.

Храм – це місце живого спілкування з Богом, тому найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до святині. Поведінка вірних у храмі об’єднує у спільноту і провадить до Бога. Входячи до церкви, кожен християнин кладе на собі знак св. Хреста, підкреслюючи тим самим, що розпочинаємо молитися. Перед тетраподом, осіняємо себе двічі знаком святого Хреста, цілуємо ікону і робимо ще раз знак святого Хреста на собі та відходимо на молитву. Цей підхід до тетраподу символізує у духовному значенні наш життєвий шлях, на якому іде наполеглива боротьба із злом.

Подібний порядок повинен зберігатися і в прийнятті святого Причастя, адже воно становить кульмінацію Літургії. Євхаристійне життя означає початок божественного життя. Підходячи до святих Тайн, робимо на собі знак святого Хреста із глибоким поклоном, приймаємо Пресвяту Євхаристію і в подяку Богові робимо на собі знак святого Хреста з поклоном, відходячи на своє місце для подяки. Коли так привикнемо до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. Біблія каже «хто вірний у найменшому – і у великому вірний» (Лк. 16:10).

3.2). Божий храм відповідно до молитви поділяється на притвор, храм вірних і Святая святих.

Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній притвор знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли краще пізнати Христову віру. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі. У внутрішньому притворі знаходилися ті, котрі приготовлялись до св. Хрещення і звалися оглашенними, а також грішники і єретики. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму, так як ще не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі переслідувані знаходили захист і недоторканість від переслідування. Християни приносили зі собою харчі і після Богослужінь тут також споживали їжу спільно з убогими.

У внутрішньому притворі відправляється Богослужіння покаянного характеру, Литія, що є покірною благодатною молитвою, там починають читати молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. У духовному значенні притвор повинен пригадувати нам місце покаяння.

3.3). Притвор переходить в середню церкви – храм вірних.

Вона є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Євангелія та участі в святих Тайнах. Тут вірні збираються на Богослужіння і сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому відправляються святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні читають Євангеліє, проповідують Боже слово і виголошують єктенії.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи Богослужіння.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноїв корабель, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.

3.4). Головна частина храму називається святилище.

В єрусалимському храмі вона називалася «Святая святих». Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування Ісуса Христа. Саме тут приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Антимінс посвячує єпископ у Великий четвер. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який званий кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

3.5). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, цілий іконостас вказує на важливість святилища – місця жертви, де з любові до людського роду Христос жертвує себе добровільно. У сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. Тому Він каже до вас «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» (І Кор. 16:13). Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів разом зі слухачами. Саме Христос робив чуда людям і готовий зробити чудо сьогодні задля вашої віри. Ви нині можете доторкнутися Його одежі і стати здоровими так, як це зробила колись кровоточива жінка.

Висновки. «Жнива великі, а робітників мало» (Лк.10:2). Просімо, щоб Господь покликав на свої жнива робітників; на служіння своїй Церкві та своєму народові. Закликаю Вас кожної неділі і свята йти до храму, бо це є дороговказом у житті людей.

Сьогодні хочу нагадати вам, що будова храму продовжується у Ваших серцях. Не руйнуйте свого храму в душі гріхами, а навпаки всіх благословляйте!

Перша неділя липня є присвячена Матері Божій Неустанної Помочі. Просімо в Неї добрих покликань для нашої Церкви.

Господи споглянь на збудований храм і вислухай наші молитви через заступництво Пресвятої Богородиці. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

04 липня 2021

с. Великий Рожен


Послання і проповіді