Слово владики Василія Івасюка на Томину неділю

«Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів.20:29).

Вступ. Томина неділя – це неділя Антипасхи, тобто «замість» Пасхи. Цей день уособлює собою перший день відкупленого Христом нового світу.

І). Томина неділя.

Воскресіння Христове оновило все творіння і світ. Христос першого дня після Воскресіння з’явився Своїм учням. В той час Томи між ними не було. Тому й не дивно,  що він засумнівався так, що захотів бачити докази: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю» (Ів.20:25).

У нашому народі навіть є такий вираз: «Тома невірний». Однак з Писання ми знаємо, що Тома був завжди сповнений рішучості, мужності, віри в жертовне значення смерті Месії. «Підемо і ми помремо з ним» (Ів. 11:16), – каже Тома, коли Христос сповіщає про смерть Лазаря. І тепер він дивується: «Як же так? Відкупительна смерть відбулася, світ повинен змінитися». Він чекав чогось іншого. Справа в тому, що спочатку учні «ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути», як каже Іван Богослов (Ів. 20:9).

І ось настає восьмий день після Воскресіння. Христос знову приходить до світлиці, де зібрані апостоли і між ними вже є присутній Тома. Апостол Тома бачить чудо: його Учитель живий і входить через «зачинені двері». Тіло Воскреслого повне виняткової сили Божества.

У той же час з розповіді іншого Євангелиста – Луки – ми знаємо, що Христос попросив Своїх учнів, щоб вони пересвідчилися, що це Його Воскресле тіло є тим самим тілом, яке було у Нього перше: «А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними» (Лк.24:41-43). Христос хоче зробити ширшим погляд Своїх учнів на світ, на Бога, на себе самих, щоб вони зрозуміли вище призначення людини.

І ось, разом з іншими учнями, тепер Тома стоїть перед таємницею майбутнього віку, в якому все буде перетворене, буде нова земля, небо нове, нове тіло – і разом з тим все колишнє перетворене силою Воскресіння.

Отже, у восьмий день, Христос просвічує і тих, хто не зрозумів, не прийняв відразу Воскресіння, але все-таки залишився небайдужим до Нього. Для цього в усі наступні неділі ми починаємо згадувати і щоразу, знову і знову, святкувати Великдень, щоб відкрилися духовні очі тих, хто ще на шляху пізнання і хто ще не до кінця все зрозумів.

А ті, хто зрозумів, згадують тепер, в кожну неділю і Антипасху, істинний «день восьмий», розуміючи, що через Воскресіння Господа Ісуса Христа ми досягаємо вічності, миру з Богом і людьми та Царства Божого.

1.1). Приклад. Візит Бога.

Жив в одному селі швець. Жив він праведно, мав сильну віру. І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм. Як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, начебто чийсь голос, зовсім тихий і лагідний говорить: «Раз ти не зможеш прийти до Мене, Я прийду до тебе в цей день».

Прокинувся швець і зрадів: «Невже сам Господь до мене завітає?» – думав він.

Весь ранок він наводив порядок і чистоту в себе вдома, готував святкові частування і як міг готувався до приходу бажаного Гостя. І ось, під час підготовки він почув, що за вікном плаче хлопчик. Покликавши його до себе, швець запитав: «Чому ти плачеш?». Хлопчик відповів: «У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені нема в чому ходити. А живемо ми бідно, а тому нові купити не зможемо».

Тоді швець заспокоїв хлопчика і сказав: «Давай мені свої черевики, я полагоджу тобі їх». Через короткий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу.

Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка й каже: «Пробачте.  мене, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити не маю чим. Зараз наступила холодна пора року і ходити без чобіт тепер не можна». Швець тільки посміхнувся і сказав: «Ось, твої чоботи уже готові. Носи і не зношуй!». І віддав їх жінці, так нічого не вимагаючи.

Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав на ще одного Гостя, Який обіцяв до нього прийти. Година вже наближалася до сну. Швець зажурився від безплідного очікування і став стелити собі постіль. І тут у двері постукали. Відкривши двері, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав: «Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені нема до кого: ніхто до себе на ніч не пускає».

Зглянувся швець над ним і пустив до себе в будинок. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець поклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе: «Напевно, я виявився негідний великого Гостя, тому що Він так і не прийшов до мене сьогодні. Мабуть, Він бачить мене грішним, щоб зайти до мене в цей великий святковий день». І з такими невеселими думками заснув швець.

І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос говорить йому: «Я сьогодні приходив до тебе тричі, і щоразу ти Мене радо приймав». Євангелист Матей каже: «… Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25:40).

Висновки. Не шукаймо винних та нікого не звинувачуймо, бо це приходять випробовування. Молімося за всіх, маймо любов до людей, Господь Своїх збереже, треба перетерпіти і тоді жити будемо ще краще.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, збережи Україну своїм святим омофором.

Господи благослови Україну миром.

 † Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Снятин

01.05.2022 р.Б.


Послання і проповіді