Слово владики Василія Івасюка на Страсній Утрені

Вступ. Словник української мови пише: «Зраджувати — означає діяти підступно, віроломно; переходити на бік ворога; порушувати вірність у коханні, дружбі». Авесалом зрадив свого батька, царю Давиду; Юда зрадив свого учителя – Ісуса Христа. Жалюгідні вчинки цих людей принесли чимало болю і нещастя.

І). Зрадництво — лиховісна ознака останніх днів. Одна сучасна письменниця зазначила, що зрадництво належить до найпоширеніших пороків нашого часу. І це нас не дивує. Учні запитали Ісуса про ознаку останніх днів і коли «буде знак твого приходу й кінця світу?» (Мт.24:3). Люди будуть зраджувати один одного. Брак відданості свідчить про те, що ми живемо «в останні дні». Апостол Павло каже: «за останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні» та будуть зрадниками (ІІ Тим.3:1). У житті зрадництво завдає людям горя і страждань. Напад Росії на Україну є також наслідком зради, бо після чого почалася кровава війна, котра триває досі. Дійсно, зрадництво є зловісною ознакою наших часів.

ІІ). Біблійний приклад зради. Зрада апостола Юди – це віроломство. Востаннє відзначаючи Пасху зі своїми 12 апостолами, Ісус промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене» (Мт.26:21). Уночі того ж дня в Гетсиманському саду Ісус звернувся до Петра, Якова й Івана з такими словами: «Мій зрадник уже близько». У цей момент в саду з’явився Юда зі своїми спільниками, і, «Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його. І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його» (Мт.26:46-50). Користолюбний Юда «його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим» (Мт.27:3). З тих пір ім’я «Юда» стало вживатись у переносному значенні для опису зрадника, зокрема того, хто зраджує близького друга чи свій народ. Застережливі приклади вчать уникати ганебних прикладів помазаників Божих Юди. Як же важливо уникати будь-якої схильності до честолюбства і пожадливості, щоб не стягнути на себе осуд Богові! Нехай ці приклади спонукують нас завжди зберігати відданість.

ІІІ). Збереження подружньої вірності. Людина не має права зрадити свого подружнього партнера і вік для цього не є виправданням. Будь-яка зрада є огидним вчинком, бо руйнує мир та єдність християнських сімей і спільнот. Перед кожною людиною виникає питання: «Як зберігати вірність подружню і Богові?».

Подружня невірність є найболючішою зрадою. Перелюбник порушує шлюбну обіцянку і віддає свою любов іншій особі. Зраджена людина несподівано залишається самотньою, її життя йде шкереберть. Чому таке стається в сім’ях, в яких колись панувала любов? Часто все починається з того, що чоловік і жінка віддаляються одне від одного. Один професор пояснює, що існують періоди, коли ми хочемо відволікатись від стосунків, замість того щоб активно їх будувати. Саме тоді в закутках нашого серця може затаїтися зрада. Таке трапляється навіть з тими, хто вже багато років провів у шлюбі. Наприклад, один чоловік віком 55 років, проживши зі своєю вірною дружиною 30 років, розлучився і пішов до іншої жінки. Дехто міг би пояснювати такий учинок кризою середнього віку. Але вік не є виправданням. Варто називати речі своїми іменами: це підступна зрада.

Бог ненавидить розвід і таких осіб, що покидають шлюбного партнера засуджує. Зрадник жорстоко ставиться до свого подружнього партнера і залишає його. «Господь був свідком між тобою і жінкою твого юнацтва, яку ти зрадив» (Мал.2:14). Подібно до свого Батька, Ісус вчив, що ніхто не має права ігнорувати або покидати невинного партнера і поводитись так, ніби нічого не сталося. «кине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, (…) Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає (…) Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою з іншою, той чинить перелюб, і хто ожениться з розведеною, чинить перелюб» (Мт.19:3-6:9).

Допомогти подружжю зберігати відданість допоможе Боже Слово. «Втішайся дружиною твоєї юности» (Прип.5:18) і «Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем» (Проп.9:9). Чоловік і дружина протягом цілого життя повинні активно будувати, емоційно й фізично прив’язуватись одне до одного. Це означає виявляти увагу одне одному, проводити одне з одним час і зближатись одне з одним. Чоловіку й дружині треба з усіх сил зміцнювати своє подружжя і стосунки з Богом. Для цього парі необхідно разом вивчати Біблію, разом молитись й отримувати спільно благословення.

ІV). Залишайтесь відданими Богові. Наша відданість Богові випробовується в сім’ї чи спільноті. Члени Церкви вчиняють серйозний гріх, і їм докоряють «суворо картай, щоб були здорові у вірі» (Тит 1:13). Якщо людина не змінює своєї поведінки, її виключають зі спільноти Церкви. Нерідко такі виховні заходи допомагають духовно одужати тим, «що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности» (Євр.12:11). А коли виключать з церковної спільноти нашого родича або близького друга, тоді випробовується наша відданість Богові, а не цій особі. Бог бачить, чи ми твердо додержуємося його наказу не спілкуватись з будь-якою виключеною особою. «написав я вам, щоб ви не мали зносин з тим, що, називаючи себе братом, є розпусник, чи зажерливий, (…) п’яниця, чи грабіжник; з таким – навіть не їсти! (…) Виключіть злого з-поміж себе» (І Кор. 5:11-13). Сильне бажання бути з родиною спонукує лдину відновити свої взаємини з Богом. Пам’ятай про це, якщо зіткнешся зі спокусою порушити Божий наказ щодо спілкування з виключеними родичами.

Висновки. Зрадництво — лиховісна ознака останніх днів. Ми живемо в зрадливому, віроломному світі. Все ж у християнському храмі є чимало вірних братів і сестер, приклад яких нам варто наслідувати. Власним життям вони доводять свою відданість і можуть йти стопами апостола Павла: «І ви, і сам Бог свідки того, якими відданими, праведними та бездоганними були ми серед вас, віруючих» (І Сол.2:10). Тож і далі залишаймося відданими Богові та одні одним.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе нам бути вірними у подружжі один одному.

Господи, благослови подружжя в Україні нерозривністю і любов’ю до кінця життя.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

29 квітня 2021 року Божого

м. Коломия


Послання і проповіді