Слово владики Василія Івасюка на похороні отця Сергія Козака

«Бог – не мертвих, але живих»

(Мт. 22:32).

Вступ. Життя людини – це тоненька павутинка, яка може обірватися у будь-яку мить. Кожний з нас є лише гостем на цій землі.

І). Смерть торкається тільки тіла, а душа продовжує жити і потребує обов’язкової молитви. Церква Христова стверджує необхідність молитви за померлих. Підставою цьому вважається віра у безсмертя і загробне життя душі та вічна любов живих до померлих. Люди помирають, а любов до них залишається. Наприклад, живі діти люблять і згадують своїх батьків та продовжують подавати за них прохання у храмі на молитву чи милостиню бідним.

Цар Давид у 50-у Псальмі каже, що всі люди «в беззаконнях зачинаються і в гріхах народжуються», тобто життя людини наповняється добрими і злими ділами. Однак, кожна людина хоче ціле життя  жити розкішно й у приємних грішних розвагах, а помирати в останній хвилині бажає у правдивій християнській вірі. Чому? Бо християнська віра веде до блаженного вічного життя через щоденне виконання заповідей любові і виконання Заповідей Божих. Любов робить нас небайдужими до загробного життя померлих наших рідних та їх страждань у чистилищі.

1.1). Що сталося з душею померлого отця Сергія? Тіло померлого передається землі, а душа переходить в інше місце та продовжує терпіти, очікуючи від нас живих допомоги. Плач за померлим є виявленням природної любові до нього. Молитва за померлого приносить користь живим і померлому, тому що «Бог – не мертвих, але живих» (Мт. 22:32).

Молитвою благаємо простити гріхи померлому і відкрити йому двері Царства Небесного, де немає ніяких страждань, ні журби, ні зітхання, але життя безкінечне. Немає людини, щоби не згрішила і тому необхідно благати Бога спасти померлого, визволивши його з вогненних кайданів. Серця рідних, наповнені любов’ю до померлого і вірою в Бога, дають надію на відпущення гріхів. І тому з вірою молимося за померлих, щоб облегшити їхню долю у дорозі до вічного життя. Ісус Христос сказав: «Просіть, і дасться вам» (Мт.7:7), бо «все можливо тому, хто вірує» (Мр.9:23).

Святий Іван Дамаскин говорить про шлях до визволення від терпінь деяких грішників. Він каже, що Ісус Христос своїм хрестом зруйнувавши ад, визволив з нього всіх, хто чекав Його пришестя. Спаситель наголошує всім живучим на землі: «не бажаю смерти грішника» (Єз.33:11). Бог хоче спасти людей, але без участі людини її спасіння не можливе. Члени нашого тіла допомагають одне одному жити, так само і члени Христової Церкви мають допомагати одне одному молитвою і добрими ділами, тобто практичною любов’ю.

1.2). «Слово Господа Бога, – я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив» (Єз.33:11). Церква Христова має тверде переконання, що частина грішників після смерті отримує прощення гріхів і звільняється від страждань у чистилищі за нашими стараннями. На Службі Божій, священник виймає частинку із просфори і просить Бога відмити в крові Ісуса Христа гріхи тих, кого поминали на Службі Божій. Для полегшення загробної долі о.Сергія, кожний священник єпархії має обов’язок відслужити окрему Літургію за покійного і творити милостиню за нього. Поки пам’ятаємо отця Козака і живемо на землі, треба обов’язково молитися за нього. Іншими словами, треба продовжувати його любити.

Процес спасіння грішників буде продовжуватись до другого пришестя Христового, тобто до Страшного Суду. На долині Йосафата навічно відбудеться відокремлення зла від добра, грішників від праведників. Тоді вже неможливою стане молитва праведників за грішників. Поки маємо час і можливість молитися за померлих, творіть діла милосердя. Любов до померлих спонукає нас до цього. Той, хто не молиться за померлих, не виконує заповіді любові, яку нам залишив Христос, а саме: «ми від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває» (1 Ів.3:14).

ІІ). Смерть священника Сергія Козака. Із глибоким сумом братство священників Коломийської єпархії сприйняло звістку про непоправну втрату для нас – смерть чудового, сильного і світлого священника Сергія Козака. Він присвятив своє життя самовідданому служінню і жертовній праці українському народові протягом нелегких критичних часів в історії УГКЦ.

Єпархіальне управління разом зі священниками єпархії допомагали фінансово і молитовно боротися за життя отця Сергія. Однак після важкої і довготривалої хвороби прийшла невблаганна смерть. Ми відчуваємо велику втрату серед духовенства. Він був прекрасним священником, любив свою працю, рідну мову, традиції. А сьогодні висловлюємо щирі співчуття родині і нашій парафіяльній громаді, які знали його, молилися і служили разом із ним.

Дорогий брате Сергію, швидко закінчилося твоє священиче служіння у віці 46 років. Дивимося на твоє нерухоме тіло, яке проповідує останнє слово до нас, а саме: любіть один одного, прощайте ближньому, бо життя занадто коротке. Дорогі отці завжди намагайтеся догодити тільки Богові. Усміхніться тим, хто плаче і не звертайте уваги на критику та впевнено і жертовно йдіть своїм вибраним шляхом служіння Богові і людям. Навчайте дітей, молодь і старших людей знати, розуміти та жити за золотими словами, написаними у Святому Письмі. Так нині навчає нас о.Сергій Козак моїми устами.

Важко знайти слова втіхи, коли стається непоправне – смерть рідної людини. Жаль, коли відходять у вічність хороші люди. Щирі співчуття рідним та світла пам’ять покійному і вічний спокій. Пам’ятайте, як служив о.Сергій Козак Богові і людям на землі, так само у вічності він перебуватиме з Богом, тому що «Бог – не мертвих, але живих» (Мт. 22:32). Спочивай з Богом о. Сергію. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

26 серпня 2020 року Божого

с. Гринівці

 


Послання і проповіді