«Це Мати Твоя!»

(Ів.19:27)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі Отці, Сестри, Семінаристи, Матері і діти й усі вірні Коломийської єпархії!

Вітаємо всіх Вас, і молимося разом з Вами. Дуже важливою є молитва дітей за своїх матерів і матерів за своїх дітей, разом з духовенством і всією церковною громадою.

Цей день згуртовує нас з усіх деканатів єпархії. Цього року з’їзд Матерів в Молитві проходить під покровом Коломийської ікони Пресвятої Богородиці «Це Мати твоя», яку ми урочисто виставили до почитання 4 грудня 2018 року у соборі Преображення Христового.

Книги діянь Апостолів описують свідчення Апостолів про Христове воскресіння, незважаючи на переслідування, ув’язнення і вбивства. Апостол Павло жорстоко переслідував християн, а навернувшись стає найбільшим місіонером. Павло починає підбирати до свого місіонерського діла помічників добрих і повних «Святого Духа та віри» (Ді. 11:24).

Саме у часі проповіді на Божественній Літургії нині будемо роздумувати над покликанням матері і що означають слова євангелиста Івана «Це Мати Твоя!». Владика Діонізій з Риму подає лист дівчинки Вікторії з Нововолинська для своєї матері у 2013 році: «Мамо! Ти і я – дві нероздільні половинки. Знаю, скільки б мені не було років – десять, двадцять, п’ятдесят, – мені завжди потрібна будеш ти, твоя ласка, твій погляд, твоя мудра порада. І куди б не закинуло мене життя, я завжди вертатимусь до отчого порогу, цілуватиму твої руки, які пестили у дитинстві.

“Ніщо не вічне – вічні матері!

Уже й тоді як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі –

У кожного живе у серці мати!”.

Це дуже дитинне відчуття, що «ніщо не вічне – вічні матері!». Подібно щось таке відчувають діти, коли помирає їхня мати. Мама не повинна вмирати, бо в її серці ховається вічна Божа материнська любов. Є щось вічне у любові матері! В любові матері Божественна іскорка, навіть тоді, коли сонце не «сяє нам вгорі»! А навіть інколи з вуст тих, що помирають, незважаючи на їхній вік, чути пригаслий голос: «Мамо!».

Дитина не подарує «матусі радість!», якщо вона такого дару радості не одержала? Тут йдеться про дітей у сирітських домах. Дитина повністю залежить від мами, тобто від її дарів! Найперший дар – це дар життя… А скільки матусь не дали можливості своїй дитині побачити світло сонця, що «сяє нам вгорі»! Дитина приймає від матусі все, абсолютно все! Нічого вона не має від себе. Все те, що має, вона прийняла від мами, а з часом – від батька, від братчиків і сестричок, та від інших людей. Приймає все: поживу, убрання, виховання, науку, добре і погане!

Однак, те що формує особовість дитини – це не є тільки їжа, чи побутові речі. Вона перш за все потребує дару любові батьків, особливо ж матері. Вона є особою, оскільки хтось її любить! Це вже не раз ствердили як філософи, так і психологи. «Ти мене любиш, мамо, отже, я існую! Я тоді є суб’єктом любові, я є кимось! Я є Катрусею – Марусею – Юрчиком – Павлусем…». І так починається розвиток дитини. Любити дитину, не значить все їй давати, все їй дозволяти! Треба виховувати дитину до жертовної любові. Як то гарно дивитись, коли мама дає дитині цукерки, але каже поділитися з братчиком, зі сестричкою. Любов – це давання і приймання!! А щоб дати, треба щось пожертвувати зі свого.

Отож, якщо дитина одержала любов, може дарувати «матусі радість». Радість може бути короткотривалою, як подарувати матусі букет квітів, а може бути довготривалою і вічною… Дитина інколи змушена давати матусі радість, бо так вимагає катехитка, вихователька, вчителька тощо… Тому ця «радість» є короткотривалою, а може навіть і спричиняти ще більше болю дитині і матері.

Папа на Синоді у жовтні проголосив святими подругів Луізa Мартен і Зелію Ґверен, батьків святої Терези від Дитятка Ісус. Свята Тереза була їх четвертою дочкою і народилися, коли її мама мала вже 40 років. Всі чотири дочки цієї святої мами посвятили себе Богові у чернечому житті. Ця свята мама, коли народжувала, то молилася ось так: «Господи, дай мені ласку, щоб ця дочка себе посвятила Богові, щоб ніщо не забруднило її душі. Якщо щось, колись мало б її погубити, то краще забери її відразу до неба». І яку радість подарували цій матусі ті чотири донечки. Одна із них є улюбленою святою, доктором Церкви і покровителькою місіонерів, і завдяки цій дитині – батьки святі. Вона подарувала матусі не короткотривалу радість, а радість вічну. А скільки сьогодні матерів, які не хочуть, щоб дитина подарувала мамі довготривалу радість… Не раз буває, що мама не дозволяє дитині себе посвятити Богові. Ця мама хоче радості, і може добра, проте короткотривалого…

А що діється зараз у світі? Сьогодні доходить до того, що стає навіть «політично не коректно» говорити про сім’ю, про маму. Ми сьогодні свідки того, як парламенти різних європейських держав видають закони про те, що сім’я може складатися з одностатевих шлюбів, з двох чоловіків чи з двох жінок. В Україні у червні вже в черговий раз по Хрещатику готується «марш рівності». В Конституцію України намагаються внести визначення шлюбу, як двох осіб, а не як чоловіка і жінки. Тому ще більше треба наголошувати про роль сім’ї і роль матері в оздоровленні сучасного суспільства.

Сучасний світ вбиває наших дітей. Папа Франциск 7 січня 2014 р. сказав, що саме матері найбільше ненавидять війну, яка вбиває їхніх дітей. Папа часто думає про тих матерів, які отримують листа: «Повідомляю, що Ваш син загинув, захищаючи батьківщину…. (…) Бідні жінки! Які ж це великі страждання для матері!». І таке страждання спіткало тисячі наших матерів. Тому на заклик Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава, який він висловив в Томину неділю, згадаймо сьогодні молитовно матерів, які йдуть зустрічатися зі своїми синами на їхні могили, які оплакують убитих дітей, що віддали своє життя за нашу свободу.

Дорогі матері! І ми є діти цього світу і світу «радянська людина». Інколи наша історія позначена гріхами, навіть вбивством ненароджених дітей. Сам Папа часто повторяє: «Я грішник, моліться за мене!». Христос не прийшов на те, щоб когось кидати до пекла, а спасти його. Він каже до тих, що хотіли каменувати жінку грішницю: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!». А до цієї жінки каже: «Ніхто не осудив тебе? То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши» (Ів. 8:7-11).

Пригадайте жінку Самарянку, яка мала аж п’ятьох чоловіків, понижена як чужинка із самарянського народу, який ворогував із юдеями й оскаржена як грішниця! Незважаючи на це, Ісус розмовляє з нею при криниці Якова та об’являє їй, що Він – «вода, що струмує в життя вічне» (Ів. 8:14), що «справжні поклонники Отцеві кланяються у дусі та правді» (Ів. 8:24), і понад усе те, що Він – очікуваний Месія (Ів. 8:26).

Висновки. Молимось, щоб з нинішнього свята ніхто не повинен вийти засмучений, стурбований, придавлений своїми гріхами. Ми є в продовженому році Божого Милосердя. Маємо перед собою ікону Богородиці «Це Мати Твоя». Треба віддати себе і світ під опіку Божої Матері. Ця ікона виставлена в соборі, щоб ми могли почитати Її та молитися перед нею. У вогні Божого милосердя треба спалити всі наші гріхи. Бог нам простив у сповіді. Простімо собі також! Піднесімо у гору серця там, де сяє сонце, яке ніколи не заходить. І за побажанням святого Папи Івана Павло ІІ, щоб матір була «Божою посмішкою дитині, котра приходить на світ».

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, завжди буде Матір’ю кожної людини.

Господи, благослови, щоб слово «мама» було завжди синонімом теплоти, ніжності, любові, обіймів і віддання.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

22 червня 2019 року Божого

м. Коломия