Слово кир Василія Івасюка на парастасі за п. Миколою Мотрюком

«Бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих),

зайвим і смішним було б молитися за мертвих»

(II Книга Макавеїв 12:44)

Руки, Открытый, Свеча, Искусственное Освещение, Молитва

 

Вступ. Нині маємо дві важні події – це задушну суботу перед Зеленими святами та смерть жителя нашого села Поляниця – Миколи Мотрюка.

І). Задушні дні у Літургічному служінні Церкви. Існує прадавня практика молитися за тих, які відійшли до вічності. Церква об’єднує всіх живих охрещених і віруючих на землі, святих у небі і душі у чистилищі. Така єдність коли живі моляться за померлих називається сопричастям. Церква присвятила цей день всім тим, які відійшли до вічності, але ще не ввійшли у вічний і блаженний відпочинок та не стали разом з Ісусом праворуч Бога Отця. Тому ця субота називається задушною або поминальною. Слово «задушний» означає молитися за душі, а інше слово «поминальна» субота означає поминати у молитвах покійних. Молимося «за всіх від віків померлих християн», тобто за всіх тих, які коли-небудь і де-небудь померли або трагічно загинули.

Субота перед Зеленими святами є задушною. Зіслання Святого Духа п’ятдесятого дня після воскресіння було завершенням справи Месією – відкуплення людського роду. Продовжувати спасіння і приводити людей до Бога доручено тільки що створеній Церкві. Церква бажає, щоб і померлі були учасниками дарів відкуплення і тому у цю суботу поминає всіх спочилих від віків християн.

Протягом життя людина кожного дня робить вибір багато разів на користь добра або зла. Смерть зупиняє цей процес і починаються робити підсумки кількості виконаних, навмисне залишених і не виконаних справ. Тому молитва і милостиня мають дуже великий шанс допомогти душам померлих рідних чи знайомих.

Творячи молитву за померлих, необхідно поставити свічку за спочилого, яка символізує воскреслого Христа, молитися в намірі спасіння його душі, за упокій душі може бути приготований поминальний обід, подавання милостині та приношення пожертви на панахиду.

Розарий, Вера, Молиться, Сложенными Руками, Молитва

ІІ). Панахида – це поєднання заупокійної молитви та милостині. Подаючи записку з проханням помолитись за душу померлого, ви також жертвуєте щось від себе. Найчастіше на панахиду жертвують хліб, який є основним продуктом харчування та символом життя. Рівночасно приносять й інші продукти: крупи, олію, цукор, печиво, цукерки тощо. Гарною традицією є жертвувати на панахиду якісне справжнє вино, яке пізніше може бути використане на Божественній Літургії чи пшеничне борошно, з якого випікають просфори.

Пожертвуване на панахиду пізніше споживається священнослужителями, працівниками храму та роздається потребуючим, а не залишається «на спожиток померлим», як думають багато людей, хоч як дивно це звучить.

В давнину, коли людина помирала, рідні годували нужденних людей, яких також просили помолитися за душу спочилого. Звідси пішла традиція сучасного поминального обіду – як ще одного прояву милостині. Також дуже корисно подавати милостиню убогим і просити Господа прийняти її в ім’я спочилого.

Усильно просимо Ісуса Христа за душі тих, що вже за гробом, але ще потребують очищення, щоб через вогонь і терпіння та муки була повернена їм одіж святості. Господь для цього відкуплення прийняв людське тіло і став одним із нас. Просимо милосердя над плачем душ в чистилищі, які просять відпусти їм їхні кари. А те, чого їм не вистачає для осягнення вічного щастя, доповни Твоїми заслугами та заслугами Пресвятої Богородиці і всіх святих. Подай їм Твою спасаючу руку і введи їх у світлі місця прохолоди, відпочинку і спокою.

Боже, спаси всіх людей, бо вони твої діти. Подай блаженство неба нашим померлим отцям і матерям, братам, сестрам і рідним, добродіям і друзям, тим, що вмерли наглою, несподіваною смертю, а також тим, що найбільше забуті і найбільше потребують помочі та всім померлим. Усіх їх пом’яни, Господи.

Религия, Вера, Крест, Света, Стороны, Доверие, Бог

ІІІ). Смерть Миколи Мотрюка. Микола Мотрюк збирав від людей худобу та випасав ціле літо на полонині біля гори Хом’як і був добрим пастухом. Його смерть перегукується зі словами пісні про вівчара «Вівці мої вівці, хто ж вас буде пасти як мене не стане». І ось не стало працьовитого чоловіка, але свою справу, сьогодні рідкісну професію, він передав молодшому синові Романові.

Ми нині прийшли до п.Миколи Мотрюка, який після тривалої важкої хвороби помер на 65 році життя. Він був доброю людиною. У селі його всі поважали і з його думкою рахувалися. Він був депутатом селищної ради. Люди прийшли на похорон, щоб взяли участь у молитві Церкви над усопшим Миколаєм, висловили співчуття рідним і близьким, особисто помолилися, прохаючи Господа про милосердя  у хвилині переходу душі покійного від земного життя до вічності. Ви, односельці, можете розказати багато доброго про його життя.

Прощаючи покійного згадуємо слова монаха Івана Дамаскина: «Все суєта людська, що не залишається по смерти: не залишається багатство, ні супроводить слава, бо коли прийшла смерть, все це пропало. Тому до Христа безсмертного взиваймо: переставленого Миколая від нас упокой там», де всі веселяться.

Приклад. Син запитав батька: «Тату, яка найменша річ у світі?». Тато відповів: «Життя людське, сину. Тільки почнеш жити і вже старий». Син далі цікавиться: «Тату, а що є найдовше в житті?». Батько відповідає: «Життя людське. Встигаєш зробити стільки помилок, що і правнуки не можуть виправити».

Висновки. Боже, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував, упокой душу усопшого раба Твого Миколая на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання. Господи, прости йому всяке прогрішення, вчинене словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости. Немає чоловіка, що жив би, а не згрішив. Господи, Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.

Амінь.

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

 

 6 червня 2020 року Божого

 с. Поляниця


Послання і проповіді