“Поки я у світі – Я світло світу”

(Ів. 9.1-38)

Вступ. Остання неділя перед відданням празника Пасхи пригадується вірним подію оздоровлення сліпонародженого. Це славне чудо виявляє нам велич і силу Бога, що своїми страстями і Воскресінням приніс спасіння світові.

І). Неділя Сліпородженого – це зустріч Бога з хворою людиною. Світло Христового Воскресіння відкриває очі сліпородженому, а людям відчиняє двері правди. У цій історії із сліпородженим зустрічаємо не одного сліпого чоловіка. Навколо нас ходить велика кількість засліплених людей. Сліпороджений був фізично незрячим, але маючи віру і довіру до Божого милосердя, бачив душею і був відкритим на істину. Він прийняв цю істину, яку жінка самарянка прийняла від Ісуса Христа при криниці Якова і тому одужав. Істина оздоровила хворого і це стало явним Божим чудом. Це чудо не могли заперечити ніяк, бо цього сліпородженого хлопця знали всі люди тієї околиці від народження. Це був правдивий та очевидний факт, хоча певна частина людей засліплена духовною заздрістю, все ж таки бажала закрити очі тим, хто хотів бути зрячим і повірити в Христа. У цій історії вражає те, що дехто хотів сперечатися і доказувати якусь правоту, замість того, щоби радіти щастям іншого. Адже сліпий одужав! І цей колишній сліпий не був багатослівний, він радів і свідчив власним життям: “Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу”. Свідчити Христа у фактах особистого життя – це найкращий спосіб навернути людину до Спасителя і відкрити їй очі.

ІІ). Коротка історія с.Старі Кути. Кожний освячений храм служить місцем особливого навернення людини до Бога. Люди в ньому охрещуються, беруть шлюби, сповідаються, навертаються до Господа, прозрівають духовно і з молитвою відходять на вічний спочинок. Наша парафія святкує 150 років храму Преображення Господнього. Вона вписує важливу сторінку у розвиток села і боротьби гуцулів за особисту свободу й незалежність українського народу.

З іншої сторони ви так само маєте торжество, бо цього року виповняється 570 років від першої письмової згадки про село Старі Кути, яка датується 1448 роком. У Старих Кутах у 1901—1905 рр. бував Іван Франко, у 1901 р. — Леся Українка. У 20–30-х роках у селі жив адвокат і громадський діяч Д. Кулик, репресований радянською владою. У його будинку бували І. Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич та ін.

У 1942—1952 рр. в лавах УПА полягли понад 70 жителів села. 99 чоловік були засуджені до тривалих термінів каторжних робіт, 209 чоловік вивезено. На радянсько-німецькому фронті загинули 32 старокутчани.

ІІІ). Друга неділя травня – це свято матері. Церква звертає особливу увагу на маму сліпонародженого, тобто на матерів хворих дітей і просить пам’ятати про матерів наших односельчан, котрі жили в нашому селі, а їхні сини будували цей храм. А також повсякчасно тепер підтримуємо кожну матір словами співчуття “Герої не вмирають”. Кожна жінка має покликання від Бога бути матір’ю. Ім’я Єва означає “мати всіх живих”. Коли вона народила первородного сина, то промовила такі слова: “Я придбала людину з Господньої ласки” (Бт. 4,1). Щоб жінка могла виконувати свої завдання матері, Бог вклав у її серце материнську любов. Материнська любов завжди жертовна, самовіддана, безкорисна, відкрита, її не можна виміряти матеріальними критеріями, вона далека від будь-яких розрахунків. А діти, котрі не відчули любові матері, несуть у своїй душі негативні наслідки впродовж усього життя.

День матері – це міжнародне свято. У цей день прийнято вітати всіх матерів, а також жінок, які очікують народження дитини. Серед величезної кількості свят, які відзначаються в Україні, День матері має особливе значення. Це свято нікого не залишить байдужим, тому що мама відкриває очі дитині на правду життя.

Материнство – це прекрасне почуття. Немає нікого достойнішого за матір, котра у молитві дає і береже життя, слухаючи Бога, і одночасно відповідає на потреби своєї дитини. І тому кожна дитина має сказати: “Мамо! Не плач!”, ласкаво витерши сльози з її очей.

ІV). Роль матері в сучасному суспільстві. Сім’я в теперішні часи переживає кризу по всьому світу. Деякі матері залишають своїх дітей на виховання вулиці. Багато маємо віртуальних сиріт: батько і мама живі, та поїхали до Іспанії чи Америки і далеко від своїх діточок. Водночас – багато бездітних матерів з різних на те причин не можуть мати дітей.

Політичні й економічні чинники змусили наших жінок залишати своїх дітей в Україні та їхати на заробітки в чужі краї, щоб принизливою працею заслужити їм на хліб, заплатити за навчання, купити квартиру. Самотність матері… Мама працює, але часто вона залишається самотньою. Вона добре розуміє – діти потребують всього вже і зараз, та не хочуть чекати і терпіти. Вартості правдиво зароблених грошей вони не знають, а на грошах мами, жінки з вищою освітою, сльози, важка принизлива праця наймички. А найголовніше – у життя спрацьованої жінки приходить самотність, іще чоловік покинув чи став добряче запивати. І тоді гіркі сльози здавлюють горло, а на очах бринить не одна сльоза. На жаль, діти легко витрачають таким трудом зароблені кошти, а батьки дуже тяжко їх заробляють.

Сьогодні багато наших жінок хочуть повернутися в Україну. Матері-заробітчанки хочуть виховувати своїх дітей і дати їм відчути близькість материнської лобові, а не бути добровільною рабинею на чужині. На жаль, багато дітей вже не чекають на материнську любов, а тільки на щомісячне поповнення банківської картки. Одна заробітчанка з Італії про це пише так: “Не тіштеся, любі мами, що ви заробили гроші. То мамона. В них велика сила. Добре подумаймо, чи купимо за них те, що загубили… Мама гроші висилає, за дітей радіє. Себе живцем поховала, за себе не дбає, навіть на морозиво їй не вистачає… Хоч і хату перекрили, машину купили. А ще треба онукам на “телефоніно”. І нарешті приїхала мати в Україну. Мама дітям догоджає, так як гість у хаті, бо не знає, де присісти і де можна стати… Говорити мусить тихо, одне слово не таке, ще й наробить лиха. Гроші помаленьку щодень розпускають, в маминій кишені більш нічого немає. Вже пенсію свою дітям розділяє. А діти на маму із-під лоба мовчки поглядають. Чи на довго та “ваканца”?..”.

V). Хай святиться ім’я твоє, мамо. Слово “мама” прекрасне будь-якою мовою. Мати – це ідеал доброти, чесності, любові, людяності. В житті кожного буває мить, коли так не вистачає рідної, мудрої, доброї і справедливої мами. Дитино, піди зараз, притулися до рідненької, попроси пробачення за те, що була неслухняною. Скажи їй словами Євангелія мамо, “не плач!” (Лк.7,14). Вона ніжно посміхнеться та й скаже: “Я не тримаю на тебе зла, моя рідна дитинко”, – і тоді пригорне до свого доброго серденька. Прийде час, а для деяких він вже настав, що ви будете жаліти не за розбитим телефоном, а за тим, що не прийшли відвідати і перепросити маму.

Пресвята Богородиця – взірець Матері в молитві за свого сина і за Батьківщину. Вона стоїть на горі Голгофі перед розп’ятим Сином і молиться. Сім мечів болю пробило Її серце, і тому Вона стала взірцем для кожної матері. Ми вшановуємо всіх наших матерів, котрі нас народили, виховали, піклувались і допомогли стати дорослими людьми. Згадуємо рівно ж і хресну маму, її опіку і допомогу, її молитву для нас. Згадуємо духовних матерів, які зреклися біологічного материнства, щоб стати духовними матерями багатьох. Вшановуємо нашу неньку Україну, на землі якої ми виросли і увібрали все її культурне багатство.

Українська мама, як євангельська вдова, сьогодні зустрічає своїх синів і дочок з війни під кодовою назвою “вантаж 200”, і нема кому воскресити її дітей та потішити. Діти з труни звертаються до своїх заплаканих матерів словами: “О мамо рідна, ти мене не жди, мені в наш дім ніколи не прийти…”. Скільки матерів за ці роки війни не дочекались своїх синів-героїв? Дебальцево, Донецький аеропорт, Мар’їнка і т.д. Деякі матері, не дочекавшись повернення свого синочка, проймалися болем і неймовірною тугою за втратою дитини, часто не витримувало їхнє серце, вони передчасно відходили в інший світ до своїх дітей.

Висновки. Вітаю сердечно усіх батьків і матерів! Молимось, щоб наші мами були милими Богові та людям, а особливо своїм улюбленим дітям. Молимось, щоб наші матері, які проживають далеко від своїх дітей, якнайшвидше об’єднались з ними та могли виховати своїх діточок добрими християнами, патріотами свого краю, провідниками народу, гідними синами та дочками вашого материнства.

Пресвяте Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, скинь покривало із серця нашого щоби стати зрячими і побачити святе ім’я рідної матері. Діти, не вживайте цього святого імені до ненормативної лексики.

Люди, в цей час святкування Ювілею нашого храму посвячуйте весь час Богові, щоби духовно воскресити наших дітей до життя через Пресвяту Євхаристію.

Благословення Господа нашого Ісуса Христа нехай перебуває з Вами завжди, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий архиєрей Коломийської єпархії

13 травня 2018 року Божого

с.Старі Кути