Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Життя – це подорож. Мусиш завжди пам’ятати звідки ти прийшов і куди йдеш. З цього світу візьмеш із собою лише стільки, скільки підніме твоя душа. Книга Проповідника каже: «Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина. Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе» (Проп. 12:13-14).

І). Апостол Андрій – Агнець Божий на Київських горах. Сьогодні Церква згадує пам’ять апостола Андрія Первозванного, який проповідував Євангеліє Христове серед скіфів. Вони жили на берегах Чорного моря і Дніпра. Наші землі тоді вже були заселені племенами і були центром Трипільської культури. Це зумовило прийти сюди з місією апостола Христового.

Не випадково Київ пізніше став центром християнства серед східних слов’ян. З берегів Дніпра віра розповсюдилася по всій Київській Русі. Наші предки називали Київ другим Єрусалимом. Київ ніколи не називали другим чи третім Римом, бо він ніколи не прагнув підкорювати інші народи, а завжди був духовним центром.

Апостол Андрій, перебуваючи на Київських пагорбах прорік, що «на цих горах засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Господь воздвигне багато церков». Він поставив тут хрест Господній на знак того, що на це місце будуть приходити люди та молитися Розіп’ятому Богу. Пророцтво збулося.

Наш апостол походив з міста Витсаїди. З юних років він надавав перевагу духовним цінностям і коли почув проповідь Івана Хрестителя про покаяння, негайно став його учнем. Слова сказані Предтечею «Ось Агнець Божий» (Ів.) про Ісуса Христа, змусили Андрія залишити свого вчителя і піти за Месією. Потім він покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром. Андрій став першим учнем Ісуса Христа і тому одержав найменування – Первозванний.

Апостол Андрій був свідком проповіді Ісуса Христа та Його чудес, що підтверджували Його Божество. Він бачив страждання Спасителя, Його смерть і воскресіння. Сповнений благодаті святого Духа після П’ятидесятниці, ніколи не сумнівався, що Ісус Христос є правдивою людиною і Сином Божим. Месія, як людина був вільний від гріха, а як Бог прийшов спасти людей від смерті.

1.1). Проповідь апостолів і їхні чуда. Апостоли не були фанатиками, які вірили у щось нерозумне і безглузде, але вони були переконаними, що проповідують істину. Бог підтверджував істину апостольської проповіді чудесами. Це не було шахрайство, яке спостерігаємо тепер від доморощених і заїжджих «проповідників».

Апостоли ніколи не говорили, що вони творять чуда. Жодна людина не могла творити чуда, бо чудо є перевершенням законів природи. Людина не має ніякої можливості створювати ці закони, а тому і не може їх змінювати. Людина може тільки вивчати закони природи і користуватися ними. Бог створив закони природи, тому Він єдиний має владу над нами. Апостоли говорили, що не вони зціляють хворих і воскрешають мертвих, а Бог, Який діє за їхніми молитвами. Причому вони це творили без будь-якої підготовки, окрім короткої молитви – одним реченням. Так само, як це творив Ісус Христос. Наприклад, Він сказав мертвому юнакові: «Юначе, тобі кажу, встань!» – і той воскрес. Мертвому Лазарю, котрий вже чотири дні лежав у гробі, Ісус сказав: «Лазарю! Вийди геть!».

Проповідь апостолів, підтверджена такими чудесами, була переконливою і тому перемогла світ. Апостоли не боялися ані мук, ані смерті, бо вони були переконані, що страждають і вмирають за Бога. Вони творили чудеса безоплатно, бо задарма одержували від Господа і задарма давали.

Тепер зверніть увагу на сьогоднішніх так званих цілителів. Вони за свої дійства вимагають гроші, а це є першою ознакою того, що вони діють не від Бога. Молитви, які вони читають, ще ні про що не говорять, бо молитва може бути і фальшивою.

1.2). «Проповідники» і «цілителі» від людей. Головне ж полягає в тім, що ці «проповідники» і «цілителі» – це люди бездуховні, бо не подолали в собі гріха і всілякі пороки. В душах таких людей не може жити Дух Святий, тобто Бог. А якщо з ними нема Бога, то як вони можуть перемагати закони природи? Це шахраї, які вводять людей в оману. Деякі з них діють силою злих духів, щоб спрямувати людину на хибний шлях, на шлях до загибелі душі.

Є благочестиві люди, які мають дар Божий, і лікують за допомогою так званої народної медицини. Це зовсім інша справа. В таких випадках лікарі користуються знанням законів природи. І їм треба довіряти, бо вони хочуть своїм трудом принести користь хворій людині.

Для чого різні так звані проповідники використовують зцілення? Вони хочуть переконати, що проповідують правдиве вчення. В дійсності це не так! Згадайте дійство, що відбувалось у Києві у Палаці спорту. Там було зібрано декілька тисяч людей, яких іноземний місіонер закликав переходити в його секту. При цьому демонструвалися так звані «чудеса», подібні до дійств ілюзіоністів. Перед цією бісівщиною була пущена реклама приблизно такого змісту: криві і сліпі, приходьте зцілятися від своїх хворіб! Хіба апостоли Христові так діяли?

Всі ці «проповідники» використовують Святе Письмо, ім’я Ісуса (тільки не Христа Спасителя, втіленого Сина Божого), щоб відволікти довірливих людей, особливо підлітків і молодь, що не мають духовного досвіду, – відволікти від Бога істинного, у Тройці славимого, і поставити на шлях, який веде до диявола і духовної загибелі.

Був час, коли атеїсти займалися богоборством і не допускали людей до Церкви і до Бога. Через них діяв диявол. Тепер той самий диявол діє іншим способом – насильницькою проповіддю тоталітарних сект. Сектанти вриваються силоміць у наші доми, руйнують сім’ї, нав’язують свою літературу. Вони говорять нібито про Бога, але їх диявольське завдання – відволікти людей від Істини, тобто від Бога. Як бачите, мета у атеїстів і проповідників тоталітарних сект одна й та сама – поставити людей на широкий шлях, який не веде до пекла.

Проповідь апостола Андрія Первозванного була іншою. Вона привела народи світу до Царства Божого. Господь Ісус Христос сказав, що немає нічого спільного між світлом і темрявою, між Христом і Дияволом. Дорогі браття і сестри! Тримайтеся Христової віри, віри наших праотців й апостольської, бо вона спасає і веде до вічного життя.

ІІ). Посвячення престолу в храмі Благовіщення. На нашу долю випало велике благо від Господа – не руйнувати, а будувати й оновлювати храми. Особливо багато новозбудованих й оновлених храмів у нашій Коломийській єпархії. Нині посвячуємо новий престіл у храмі «Благовіщення Пречистої Богородиці» і це є один з елементів відновлення храму, радість для місцевої парафії, міста Коломиї та всієї єпархії. Адже праця громади для відбудови й оновлення історичної святині за допомогою нашого доброчинця коломиянина п. Андрія Іванчука насамперед є свідченням любові до Бога і ближнього. Хочу подякувати отцю Андрію, доктору канонічного права, за спільну молитву і старання зроблені в плані оновлення майже знищеної святині.

Живий Христос на слова священника приходить на освячений престіл під видами хліба і вина. Посвячення новозбудованого престолу в храмі – це один з елементів відновлення храму і радість для місцевої парафії, жителів міста Коломиї, а особливо для всієї єпархії.

Посвячення престолу в храмі – це найважливіший момент, завдяки якому будівля стає храмом. Спочатку єпископ зі священниками омивають і помазують його миром. Урочисто освячуємо обруси й відправляємо першу Божественну Літургію. Саме це місце стало місцем зустрічі з Живим Христом. І звідси сам Христос годуватиме всіх, хто до Нього прийде «втомлений і обтяжений».

Ваша громада довго молилися в цьому храмі, але тільки сьогодні, після освячення спільною молитвою, він повернувся до повноцінного храму. Цей престіл став найсвятішим і Христос у вигляді Тіла і Крові буде постійно тут перебувати. Пресвята Євхаристія буде освячувати кожну людину, яка приходитиме до цього храму й проситиме у Господа заступництва. Храм є тим святилищем, де перебуває Господь, і куди кожна людина може прийти й отримати благословення Боже.

Дехто може сказати, що помолитися можна будь-де і не потрібно цього храму. Звичайно, молитися в будь-якому місці ми не тільки можемо, а й повинні, і кожну справу треба починати і завершувати молитвою. Одначе, храм – це місце молитви за спільні потреби, де ми єднаємося навколо Христа в Церкву. За повчаннями апостолів є домашня Церква і нині багато таїнств звершуються вдома. Одначе, таїнства Святих Тіла і Крові Господніх – Пресвята Євхаристія – звершуються лише в храмі, де постійно перебуває Господь. І ми всі, причащаючись від одної чаші, стаємо братами і сестрами у Христі, тобто стаємо єдиною Христовою родиною. Тому та праця, яку ви прикладали стільки часу, сьогодні отримала своє повноцінне благословення і завершення.

Висновки. Престіл – це місце зустрічі з Живим Христом. Ви врятували дім Божий від повної руйнації чужинцями і сьогодні освячений престіл є свідками любові Бога і наших дідів та прадідів – будівничих цієї святині. Звичайно, попереду ще багато робіт зі збереження храму, але на нашому новоосвяченому престолі вже буде хліб перемінюватися у тіло Христа, а вино у кров Його і це стає духовним кормом для християн. Віримо, що з Божою допомогою і зусиллями кожного парафіянина, священників, на чолі з настоятелем отцем Андрієм, ваша праця буде швидко й успішно завершена. Господи, благослови оновити весь храм легко, швидко і приємно. Господи, допоможи внести його у список ЮНЕСКО.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», об’єднай Україну і нашу єпархію навколо Пресвятої Євхаристії у Христову родину і всі ваші зусилля направить на завершення праці над оновленням цього храму.

Всемилосердний Господи, благослови єднання навколо освяченого престолу міняє кожного з нас, робить його справжнім християнином, переборює в нас гріх, усяке зло, скверну і нечистоту. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

13 грудня 2019 року Божого

церква Благовіщення Пречистої Діви Марії

м. Коломия