Шоста неділя після Пасхи – Сліпонародженого. (Ів. 9:6–7).

«І поки я у світі – я світло світу» (Ів.9:5).

Вступ. Ісус Христос є Світлом, Життям і Надією світу. Світло Христове просвічує кожну людину ясністю до глибини її душі.

І). Євангельська історія про повернення зору сліпому чоловікові. Христос, з’єднавши пригорщу землі зі своєю слиною, дарував їй силу на лікування очей сліпонародженому. На горі Синай Божий вогонь з’єднався з купиною і вона не згоряла завдяки благодатній силі. Отже, Божа благодать з’єднана з будь-якою річчю володіє чудодійною силою. Наприклад, Чесний і животворящий хрест. Господь через віру людини відкриває очі сліпим, оздоровляє калік, багатьох повертає до життя від порогу смерті, лікує всяку хворобу і воскрешає померлих. Це відбувається благодаттю любові! Апостол Павло каже «…ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас» (Рм.8:37). Ані горе, ані голод, ані холод чи смерть не можуть нас відлучити від Божої любові.

Єднання між Богом і людиною проходить на основі любові. «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (І Ів.4:16). Любити треба те, що Бог любить і ніколи не любити того, що Бог не любить; треба виконувати справи угодні Богові і старанно уникати того, що немиле Йому; йдімо радісно до Бога Отця і ніколи не прогнівляймо Господа забороненими справами. Ось так кожній людині треба навчитися єднатися з Богом! І тоді дуже легко переборемо душевну сліпоту, сердечну кульгавість, гріховні хвороби та відвернемося від воріт пекла та повернемося до райських воріт, тобто воскреснемо від гріховної смерті до життя.

ІІ). Божа любов для одних є солодкою, а для інших гіркою. Книга Одкровення допомагає нам в цьому переконатися. Великий ангел з неба поставив одну ногу на землю, а другу в море. В руці у нього була розгорнута книга, яку він подав Івану Богослову, кажучи: «Візьми і з’їж її» (Одкр.10:9). Богослов каже, що він читав книги, але ніколи їх не їв. Однак, він слухає ангела і починає їсти книгу, смак якої «в устах моїх, мов мед, солодка; а коли з’їв її, то гірко стало в животі моїм» (Одкр.10:10). Цю історію важко зрозуміти. Книгою цією є слово Боже, яке є духовною поживою солодшою за мед. За словами царя Давида слово Боже «в серці і в глибині душі мудрості навчає» (Пс.51:8). Їжа засвоюється живим організмом, а благодать слова Божого скріплює духовне життя. Бог так полюбив людину, «що Сина свого Єдинородного дав» за неї (Ів.3:16). В особі св. Івана Богослова слід розуміти всю Церкву Христову, котра є устами і животом. Устами Церкви стають праведні люди. Св. Апостол Яків каже, що «той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерті і силу гріхів покриє» (Як.5:20). Животом Церкви є грішники, котрі ведуть боротьбу проти Христа. «Їхній кінець – погибель, їхній бог – черево, їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі. Бо наше громадянство в небі» (Флп.3:19-20). Боже слово для добрих – солодке, а для злих – гірке. Господь сказав апостолам Андрію і Петрові, щоб «кинули все й пішли слідом за ним». (Лк.5:11). Слово Боже для них було солодким і вони пішли за Ісусом. Христос також пропонував багатому юнакові: «продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно» (Мт.19:21-22). Ненаситному череву краще мати багатство, аніж Бога! Турботи, піклування і гіркота життя – все це відноситься до живота. Блаженні уста, котрі з насолодою вимовляють слово Боже, бо тільки любов’ю можна з’єднатися з Богом. Постараймося бути устами, а не животом і тоді істинно отримаєте насолоду Божої любові. З’єднаймося з Ісусом у житті так міцно, як шкіра не може відділитися від тіла. Ось так боголюбивий християнин не бажає залишити Бога.

ІІІ). Святі мученики стали взірцем любові до Бога. Їх не могли від’єднати від любові Христової ані гострий меч, ані пекучий вогонь. Нас нині дуже легко розділяє від благодаті Божої добробут, вигідне життя, гріховні привички та любимі пристрасні бажання. «Кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить» (Як.1:14). Тіло грішне стає сухою землею без благодаті, яку легко розкидає диявольський вітер. Гріх віддаляє людину від Бога, тобто наближає її до загибелі. «…загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе» (Пс.73:27). Щаслива земля, котра з’єдналася зі слиною Христовою, але незрівнянно щасливіший чоловік зроблений з глини і з’єднаний любов’ю зі самим Спасителем. Ось тоді людина створена із глини стає золотом; земний чоловік стає небесним і нетлінним, бо для нього нинішня глина стала лікарством. Книга Мудрості Соломона про це каже так: «Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення» (Мудр.3:5-6). Хто товаришує з таким, то направду світиться душею. «З милосердним ти – милосердний, з досконалим – досконалий, з чистим – чистий, з хитрим – обачний.» (Пс.18:26-27).

Господь зцілює сліпоту тілесну і душевну та, помастивши «глеєм очі сліпому» (Ів.9:6) тому, щоби він завжди мав перед собою землю з якої був створений та не возносився гординею до небес. Завжди треба пам’ятати вислів Божий з книги Буття «бо ти є порох і вернешся в порох» (Бт.3:19). Ми часто забуваємо в цьому світі, що тіло їхнє тлінне та навіть не бажають чути про свою смерть. Придбавши у свої скарбниці багато золота, вважають себе золотими; збагатившись сріблом, вважають себе срібними; накопичивши дорогоцінні перли, називають себе дорогоцінними; отримавши владу і силу, вважають себе богами. Подібно народ кричав до царя Ірода, що його голос є Божим.

ІV). «Іди вмийся в купелі Силоамській» (Ів.9:7). Що таке Силоам? Силоамська купіль для віруючої людини є прообразом хрещення, сльозами покаяння та водою і кров’ю із проколеного боку Христа. В цій купелі змивається болото первородного гріха і лікується душевна сліпота. Сльози покаяння так само очищають гріхи, здійснені після тайни Хрещення. Іван Золотоустий каже, що згрішивши, поплач й обмий гріх твій сльозами. Праведний Ліствичник називає сльози покаяння хрещенням сильнішим від першої тайни Хрещення. Силоамом так само називають джерело, яке витікає із ребер Христових.

Логічне запитання «Господь може зцілити словом чи дотиком, а Він раптом посилає людину йти через усе місто до Силоамської купелі?». Найперше, Христос провіряє його віру і послух. По-друге, сліпонароджений йшов через все місто незрячим, а назад він йшов і славив Бога, будучи вже зрячим. По-третє, Ісус послав його перейти через все місто до Силоаму тому, щоби показати людям, що добрі діла здобуваються клопіткою працею. Дари Божі даються по мірі наших старань і бажань. «Всі втомлені й обтяжені» (Мт.11:28) повинні постаратися почути голос Божий, прийти до Ісуса і тільки тоді Господь облегшить їхню долю. Лінивим Господь каже не давати навіть куска хліба. «Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть» (ІІ Сол.3:10). Господь за труди дарує нам свою благодать, але не за лінивство. Ісус для того посилає зціленого до Силоаму, щоби люди зрозуміли, що тільки працею і потом можна дійти купелі спасіння.

4.1). Притча «Світло душі»! Дочка запитала маму: «Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а в інших темна. Адже в душу людини заглянути не можна». Мати відповіла: «Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Душевна біль поруч такої людини стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога, віру в себе і ти відчуваєш тиху радість та надію на щастя, хочеться всіх любити і творити добро».

Дочка продовжує питати: «Якщо людина говорить все правильно, але мені від її правильності стає погано. Опускаються руки і життя здається якимсь безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?». Мама: «Ні, доню. Це означає, що душі цієї людини не вистачає світла. Вона нещасна, і спілкуючись з тобою людина не свідомо ділиться своєю бідою».

Дочка: «І що тоді мені робити?». Мама: «Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі дасться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна Посмішка, Добре слово, Підтримка і Допомога. Людина повинна ставати кращою з доброї волі. Не важливо чи стане вона ліхтарем в місті чи маяком на скелях… головне, щоб вона несла в собі світло!».

Висновки. «І поки я у світі – я світло світу» (Ів.9:5). Відкриваючи очі сліпонародженому через благодатну глину, Господь повчає оздоровленого. Ти брате щасливий, бо ще від пелен не бачив світла сонячного і клопотів щоденних. Нині ти побачиш своїми очима золото, срібло і каміння дорогоцінне. Не бажай їх, але дивись очима землю з якої ти зроблений. Побачивши гординю світу цього пам’ятай, що ти порох і попіл. Красотою вулиць та їхніми рекламами не захоплюйся, але дивись на землю з якої був взятий і в яку повернешся. Заховуй свої очі від гріха, пам’ятай про смерть, щоби не втратити благодать Божу.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи кожній людині обмити її гріхи сльозами покаяння.

Господи відкрий духовні і тілесні очі, щоб кожного дня бачити гріховні небезпеки, пам’ятаючи, що «ти є порох і вернешся в порох» (Бт.3:19). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

 06 червня 2021 року Божого

м. Коломия