“Були й жінки, що (…) слідом

за ним ходили і йому услугували”

(Мр.15.40-41).

Вступ. День жінок-мироносиць – це свято жінки-християнки. Вони зберегли вірність Христові і були поруч із Господом, коли Він помирав на хресті. За таку любов саме жінки-мироносиці були удостоєні честі першими дізнатися радісну звістку про те, що Христос воскрес.

І). “Були й жінки, що (…) слідом за ним ходили і йому услугували” (Мр.15.40-41). Євангеліє третьої неділі після Пасхи вшановує подвиг жінок мироносиць. Мироносицею є кожна жінка-християнка у буденному і сімейному житті. Вона вирішує долі цілих народів, даючи світові яскравий приклад самопожертви, духовності і надзвичайного розуму.

Коли Господа було схоплено і віддано на тортури та розп’яття, всі учні налякалися і розбіглися. Біля Хреста зібралися ті, хто під час земного життя вірно і смиренно супроводжував Господа. Євангеліє розповідає про них так: “Між ними (…), що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним прийшли в Єрусалим” (Мр.15.40, 41). Ось хто не злякався осуду юдейських старійшин та можливої розправи над тими, кого ми звикли називати “слабкою статтю”. Жінки виявилися вірнішими і сильнішими від більшості чоловіків. Тіло Господа у суботу спочивало у гробі, а в неділю рано-вранці жінки взяли миро і пішли до гробу Спасителя, щоби ним намастити Його пречисте тіло. Саме тому в історії назавжди залишилася за ними назва — жінки-мироносиці.

Прийшовши до гробу, вони побачили світлого Ангела і почули від нього звістку, що Христос Воскрес. Великодні пісні підтверджують цю новину про те, як воскреслий Спаситель зійшов до гробу і зруйнував силу пекельну. Христос – Переможець промовив жінкам мироносицям — радійте, мир дарував Апостолам, а людям, котрі впали, подав воскресіння.

У неділю жінок-мироносиць вшановуємо також тих, хто був причетний до поховання Спасителя після Його Хресної смерті — двох учнів і послідовників Христових – праведних Йосипа з Ариматеї, Никодима і жінок-мироносиць: Марію Магдалину, Марію Клеопову, Соломію, Іванну, Марту, Марію і Сусанну. Рівночасно ми прославляємо подвиг інших жінок-мироносиць, чиї імена не зберегла для нас історія.

Колись диявол у вигляді змія першою спокусив жінку Єву. Тепер невипадково саме жінці Марії Магдалині, одній із перших серед людей, явився Ісус Христос після Воскресіння. Месія прийшов у цей світ через найсвятішу представницю жіноцтва Пресвяту Богородицю.

ІІ. Доля українських жінок-мироносиць у творчості Шевченка. Твори Шевченка володіють магічним даром безсмертя і спрямовані на захист пригнобленої жінки. “Шевченківські мироносиці” мають морально сильний i чистий образ працелюбної жінки-матері, сестри і коханої дівчини. Тарас бачив у матері найвищу і найчистішу красу світу. І коли цю святиню топчуть і знущаються з неї ожирілі пани і підпанки, тоді чесна людина мовчати не може. Доля дівчат і жінок була власним болем поета і болючою раною у його серці, тому Кобзар на весь голос заговорив про жіночі терпіння. Образ жінки-кріпачки — це насамперед доля його рідної матері без якої він виростав і котру передчасно “у могилу нужда та праця положила”. Своїх рідних сестер Катрю, Ярину та Марію він називав, оті “голубки молодії”, в яких у наймах коси побіліли. Нещасний в особистому житті, Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так i не встиг. I все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував. Його улюблений образ — це щаслива і вільна мати з дитям на руках. Такий сон приснився матері-кріпачці:

“У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим…”

Жіноча недоля для Тараса була запеченим згустком болю й особистою трагедією. Нещасні жінки “нiмi на панщину ідуть i діточок своїх ведуть”. Він зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок і гнівно виступав проти жіночого безправ’я. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!

І тут на захист потоптаних жіночих прав встав гнівний Шевченко. Він зібрав воєдино страждання всіх закріпачених невільниць і голосно розказав про них цілому світові. Один з перших жіночих образів у Шевченка — це Катерина з однойменної поеми. Перші героїні поета — це нещасні, сплюндровані жінки без щастя i долі. Правда, серед них пізніше з’явиться i бунтарка, яка підпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Більшість дівчат Шевченкового часу ставали жертвами поміщицької розпусти, а потім часто накладали на себе руки. Жіночі образи — це насамперед невигойна і найболючіша рана кріпацтва. Кобзар звинувачував пануючий лад за знущання над жінками, пишучи:

“… В свитині латаній дрожала

Якась людина. На ногах

І на руках повиступала

Од стужі кров…”

Десятки людей відверталися від такої жінки, Шевченко приводить її у високий храм поезії, називаючи своєю рідною (поема “Відьма”):

“… Моя се мати і сестра.

Моя се відьма, щоб ви знали”

Кобзареві поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. Кожна історія нещасливого кохання з вини соціальних умов — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, зганьбив гідність. В сотнях жіночих образів, створених Шевченком, йдеться про загублене кохання, страчене чи скалічене назавжди життя дівчини або молодиці. Шевченкові дівчата та жінки це багатостраждальні і високоморальні люди. Найбільшою заслугою Шевченка є піднесення жінки-кріпачки, жінки-матері на найвищий п’єдестал чистоти, вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. У знедоленої i безправної наймички Ганни скільки душевної краси. Однією із сторінок шевченківських віршів описане горе матері-вдови, коли єдиного сина забирають у солдати.

Іван Франко писав, що не знає поета, котрий би так витривало, гаряче і з цілою свідомістю промовляв в обороні права жінок на людське життя і так високо представив ідеал жінки-матері. Мрія Великого Кобзаря, нехай стане ідеалом для багатьох молодих поколінь і для нас досвідчених також:

“І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі…”

(І Архімед, і Галілей).

У поемі “Княжна” знаходимо рядки сповнені мрій про власний сімейний затишок, про свою хатину у вишневому садочку і любов до дітей:

“Ох, діти! Діти! Діти!

Велика Божа благодать!”

Тому Шевченко майбутнє свого пригнобленого народу не мислить поза щастям матері й дитини. Через що образ матері змальований так проникливо, що одним із найзаповітніших його сподівань була мрія про власну родину, люблячу дружину, дітей та сімейний затишок. “А я так мало, небагато просив у Бога…”, — говорив Кобзар.

Тема материнства у творах Шевченка втілилася в образах скривджених і нещасних жінок. Ідеал жінки багатьом людям недоступний. Сувора дійсність була жорстокою і прекрасне материнство можливе лише у країні, де кожна людина — господар своєї долі. Про вільних людей у вільній країні писав поет: “І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…”

ІІІ). Притча. Маленький хлопчик запитав маму: “Чому ти плачеш?””Чому ти плачеш?”. – Тому, що я жінка! – відповіла мама. – Я не розумію! – сказав син. Мама обійняла його і сказала “Ти не зрозумієш цього ніколи”.

Тоді хлопчик запитав у батька: “Чому мама іноді плаче без причини?”. “Усі жінки іноді плачуть без причини”, – відповів батько.

Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: “Чому жінки плачуть?”. Нарешті він запитав у Бога… І Бог відповів: “Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту – любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов.

Запам’ятай, якщо ти чоловік. Будь обережним – не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози… Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою.

Висновки. “Були й жінки, що (…) слідом за ним ходили і йому услугували”(Мр.15.40-41). Вітаю усіх Жінок-мироносиць зі святом, яке справедливо називають днем жінки-християнки. Низький уклін тим жінкам, які, незважаючи на важкий трудовий тиждень, поспішають в недільні та святкові дні до храму Божого. Велика похвала матерям і бабусям, котрі терпеливо привили любов до Церкви своїм дітям та онукам. Хочеться назвати святими і мученицями тих жінок, які попри великий спротив оточуючого середовища, зуміли привести в храм своїх чоловіків скептиків і п’яниць, рідних і близьких. Ви сучасні жінки є християнськими мироносицями!

Лише тут, у храмі Божому, сердечно розкаявшись у своїх гріхах, ми можемо зруйнувати стіну відчуження між нами й Богом, а також між нами та ближніми. Лише молитва навчить нас ставитися один до одного безкорисливо та дарувати справжню нелицемірну і самовіддану любов.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нашим жінкам і дівчатам бути мироносицями, ревно слухати Слово Боже, жити у чистоті душевній і тілесній, у мирі з Богом і своїми ближніми.

Господи, благослови наших жінок і дівчат доброю долею та захорони їх чистоту на праці у новітньому кріпацтві.

Бажаю Вам, дорогі жінки, здоров’я, миру, благополуччя, радості, родинного затишку і благословення на всі ваші добрі справи. Від щирого серця вітаємо усіх жінок з цим чудовим святковим днем, і бажаємо їм духовних і фізичних сил на шляху християнського життя. Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпископ Коломийський

22 квітня 2018 року Божого

м.Коломия