Вступ. Дня 11 вересня Церква молитовно вшановує пам’ять усікновення голови святого Івана Хрестителя. Господь про Свого Предтечу говорить: «між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя» (Мт.11:11). Іван Хреститель закінчив своє життя не в оселях царських, не на м’якому ліжку, не в колі своїх учнів, а помер у в’язниці від меча, як злочинець.

І). Історичний факт. Ірод Четвертовласник взяв братову дружину за жінку і розлучився зі своєю першою дружиною. Він відібрав від живого чоловіка жінку, порушивши закон Мойсея. Іван Хреститель казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого» (Мр.6:18) і за цей прилюдний гріх був ув’язнений пророк. Його авторитет був настільки великий, що Ірод не наважився вбити його. Однак під час святкування свого дня народження в його палаці, дочка дуже гарно танцювала перед татом, гостями, владою і тоді Ірод у захопленні викрикнув: «Проси в мене, чого забажаєш, – я дам тобі! (…) хоч би й половину мого царства» (Мр.6:22-23). Дочка, порадившись з підступною матір’ю відповіла «Голову Йоана Хрестителя» (Мр.6:24). Дівчині не потрібно половину царства, коли її мати володіє всім царством! Голос Івана Хрестителя постійно докоряв Іродіаді за те, що жила без шлюбу і не могла спокійно насолоджуватися своїм високим суспільним становищем.

Ірод прийняв це прохання зі сумом, бо любив спілкуватись з Іваном Хрестителем і прислухався до багатьох його порад. Гордість і марнославство царя примусили виконати свою клятву. Ірод приказав катові принести голову Пророка на підносі, щоб бути вищим в очах захмелілих старійшин Галилейських, вельмож і начальників та бажання виглядати сильним і непохитним царем з твердим словом перед людьми. Дочка Іродіади отримала голову праведної людини на підносі і негайно віднесла її матері.

ІІ). Трагічна доля сім’ї царя Ірода за смерть Івана Хрестителя. Виконавши гріх вбивства невинного чоловіка, Ірод негайно позбувся свого царства і разом із дружиною був відправлений у далеке заслання та засуджений жити в галльському місті Вієнне (Відень). Бог справедливо погубив війська Ірода у війні проти Арети, караючи його за смерть Івана Хрестителя. Цар убив праведника за те, що переконував людей бути справедливими, милосердними і благочестивими перед Богом, а тоді вже люди приходили хреститися «від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах» (Мт.3:6). Хреститися варто після жалю за вчинені гріхи, бо «кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть» (Мт. 3:10). Довкола Івана збиралися люди, натхнені його словами і тому Ірод боявся переконуючої сили Хрестителя, щоб не зчинився заколот проти нього. Люди за порадою Івана можуть забрати владу в Ірода, а тому Івана Хрестителя заковали у кайдани, кинули до в’язниці й убили. Насправді, неможливо чекати заколоту і бунту від людини, яка проповідує покаяння, закликає жити чесно, бо Іван не заради влади жив у пустелі, спав на твердій землі «їжа ж його була – сарана й мед дикий» (Мт.3:4).

Церковне передання повідомляє, що відтята голова святого Івана Хрестителя була принесена на бенкет на блюді і виразно сказала: «Не повинен ти тримати дружину брата твого!». Пізніше дочка Іродіади переходила взимку через замерзлу річку та провалилась під лід і криги відтяли їй голову. Відтяту голову принесли Іродові, а тіло не знайшли. Трохи пізніше Ірод з дружиною були живцем поглинуті землею.

ІІІ). Духовний зміст свята. Ірод представляє собою грубий і тілесно народ юдейський, бо він помилково узяв дружину з безглуздою славою, дочка якої і нині ще танцює у нічних клубах та зворушує серця людей до гріха. Юдеї думають, що знають Писання, тоді як насправді не знають, бо вони відтяли голову і не прийняли пророче слово Івана Хрестителя і розіп’яли Сина Божого – Ісуса Христа. Юдейський народ отримав розп’яте пророче слово і без Голови.

Вшановуючи пам’ять святого Івана Хрестителя невинно постраждалого за справедливість, моральність та благочестя, необхідно переосмислити своє земне життя і знайти себе на бенкеті в царя Ірода. Розум людини, неначе сам цар Ірод, який залишив законну дружину і взяв чужу жінку. Іродіада – це пристрасть гріховна. І хоча наш розум любить спілкуватись із святим Іваном Хрестителем – Законом Божим, Святим Письмом, творами святих Отців, роздумувати про слова їхні, сучасні проповіді та деколи виконувати щось із їхніх порад. Однак Закон цей закритий у в’язниці безвір’я.

Бенкет – це різні життєві обставини, турботи і втіхи. Несподіваний прихід дочки Іродіади – це пристрасті, грішні втіхи, задоволення на вечоринках й обманутий розум молодих осіб, котрий вбиває у молоді святість Івана Хрестителя та зрікається його святих слів. Однак совість, наче язик відтятої голови святого Івана Хрестителя, продовжує нагадувати людям на корпоративах «Не повинен ти цього робити…, не повинен… ». І замість насолоди людина отримує гіркоту, а замість життя приходить смерть.

Висновки. Церква дає за приклад вказує на життя праведної і благочестивої людини, якою був святий Іван Хреститель. Вчинки і життя пророка порівнюємо до вчинків життя і царя Ірода, прохаючи залишити свої пристрасті, покаятися і докласти зусилля, щоб повернути собі Боже благословення. І в час виборів 2020 року священики зобов’язані почути голос Церкви і покликані виховувати й об’єднувати українську еліту, яка буде брати активну участь у виборах та принесе набагато більше професійної користі, аніж участь священника у виборчих процесах. До цього нині кличе всіх нас голос Івана Предтечі. В інакшому разі, як Ірод з Іродіадою будемо поглинуті землею туди, де плач і скрегіт зубів.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії