Проповідь владики Василія Івасюка в день св. пророка Іллі

«Господь є Бог!»

(І Цар.18:39).

Вступ. «Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя» (Символ віри). Господи укріпи нашу віру, бо без віри бути людиною неможливо.

І). Віра праведного пророка Іллі. Храмовий празник у монастирі отців студитів у Дорі повертає наші думки до життєпису праведного пророка Іллі. Ім’я, яке батьки дали синові, означає «сила Господня» і саме воно визначило його долю на все життя. Він жив за 900 років до Різдва Христового (див. ІІІ Цар.; ІV Цар.; Сир. 48:1-5; І Мак. 2:58). В цей час народ покинув віру у правдивого Бога і потрапив в ідолопоклонство та ворожбитство. У Новому Завіті пророк Ілля згадується під час розмови зі Спасителем на горі Тавор (див. Мт. 17:3; Мр. 9:4; Лк. 9:30). Ви вже багато разів чули про молитовне і праведне життя цього старозавітного пророка. Тому нині зупинимо свої роздуми на одному з багатьох епізодів віри пророка Іллі.

Цар Ахав разом зі своєю дружиною Єзавель закликали людей поклонятися ідолам Ваала, тобто звернутися до ворожбитів. Почувши про таке грішне рішення керівника народу, праведний Ілля сміливо виступив проти цього і почав ревно молитися та закликати людей вірити в Єдиного Бога. Однак ніхто не розкаявся і тоді пророк прийшов до Ахава і «словом Господнім небо замкнув» (Сир.48:3). «Цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово» (І Цар.17:1).

Так і сталося. Почалася страшна посуха – навіть трава вигоріла і настав голод. Ілля оселився в пустелі біля Керіт-потоку, куди птахи приносили йому хліб і м’ясо. Щось подібного, як Ісус розмножив нині п’ять хлібів і дві риби, щоб накормити п’ять тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. Три з половиною роки тривала посуха. Ілля, за велінням Божим, знову прийшов до царя Ахава і запропонував йому зібрати народ на гору Кармель. Там пророк Ілля закликав людей пізнати правдивого Бога. З цією метою було влаштовано два жертовники – один для жерців і другий для праведного Іллі. Жерці молилися майже цілий день і їхня жертва не була прийнята. Тоді Ілля приготував свій жертовник, викопав навколо нього рів, поклав на нього дрова і бичка та повелів поливати жертву водою так, щоб нею наповнився рів. Потім Ілля звернувся з молитвою до Господа. Слова молитви пророка Іллі «Почуй мене, Господи, (…) щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, – Бог, і що навертаєш їхні серця. І впав вогонь Господній з неба й пожер всепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була у рові» (І Цар.18:37-38). Увесь народ припав лицем до землі й визнав «Господь є Бог!» (І Цар.18:39). І негайно усі пророки Ваалові були знищені. Після цього Ілля став молитися, з моря подув вітер, на небі з’явилися великі хмари і пішла злива.

Однак, цариця Єзавель, дружина Ахавова, незважаючи на чудеса, переслідувала далі Іллю за смерть усіх своїх жерців. Праведник сховався в пустелі, бо за вірність Богові його хотіли убити. Пізніше «Ілля за свою велику ревність до Закону був узятий на небо» (І Мк.2:58).

ІІ). «Господь є Бог!» (І Цар.18:39). Люди впали обличчям до землі і цими словами визнали правдивого Бога. Християнин теперішнього часу, часу ІІІ тисячоліття, живе у дуже неспокійний період. Ідеали руйнуються на очах, світ стає незрозумілим і тому майбутнє лякає нас. Люди з кожним роком стають все більш освіченими, але всупереч загальним очікуванням, це не робить життя кращим і спокійнішим. Люди кудись спішать, не мають часу і не бачать Бога, народи здригаються від безкінечних війн, людських страждань, а в спину християнам дихає новітнє переслідування Церкви. Знищуються одна за одною основи дотеперішнього життя. Залишається тільки надія, котру нам пропонує Ісус Христос – відновити у душі мир з Богом і примиритися з ближніми, тобто не судити і не гніватися. Бог любить вас так, що «Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16). Вічне життя полягає в тому, щоб пізнати «єдиного, істинного Бога, (…) Ісуса Христа» (Ів. 17:3).

2.1). Виникає закономірне запитання: «Чому ми у ІІІ тисячолітті майже не знаємо Бога?». Відповідь дуже проста, тому що людина живе по своїх власних законах, а заповіді Божі ігнорує. Ми вибрали свою дорогу і відкрито відкидаємо слова Господньої молитви «Отче наш», яка каже: «нехай буде воля Твоя» (Мт.6:10) і не звертаємо на них уваги. Таку життєву позицію Святе Письмо називає гріхом. Люди поробили сучасні домашні фортеці і думають, що це їх врятує. Насправді, всі ми знаходимося в однаковому становищі, «всі бо згрішили й позбавлені слави Божої» (Рм. 3:23). Кожна людина страждає від наслідків гріха, бо «заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої життя вічне в Христі Ісусі» (Рм. 6:23). Бог – святий, а ми порушники Закону Божого, тому нас розділяє велика безодня. Жодні спроби заповнити пустоту в душі працею з людьми, багатством, спортом чи просто прийти і «відстояти» в храмі Літургію не можуть увінчатися успіхом, оскільки причина – відхід від Бога і зневага закону любові.

2.2). І тут виникає друге питання: «Як вирішити проблему гріха?». Ісус Христос – це особистість, якої ще не було в історії людства. Він сам сказав за себе: «Я — путь, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (Ів. 14:6). Він може примирити нас з Богом. Колись ви були далекі від Бога і вороже ставилися до Нього. Розум скеровував вас на злі вчинки. Однак Бог примирив вас зі собою смертю хресною на горі Голгофі. Люди бояться смерті, але Ісус Христос має владу над нею. Він показував себе апостолам після Воскресіння «у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Царство Боже» (Дії. 1:3). Воскреснувши із мертвих, Ісус позбавив гріх смертоносної сили і пропонує кожному добровільно повернутися до Бога, визволивши нас від кайданів гріха.

2.3). Виникає третє запитання: «Чи досить цього для вирішення наших проблем?». Найперше потрібно Бога пізнати спілкуванням та прийняти Його. «Котрі ж прийняли його – тим дано право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують» (Ів. 1:12). Прийняти Бога – це значить визнати свої провини, повірити, що Він все нам простить і вирішити йти за Христом. Замало знати і відчувати біль Ісуса на Хресній Дорозі, але треба у своєму житті зробити дуже важливий крок назустріч Богові і разом зі Симеоном Киринейським допомогти нести хрест Спасителю на Голгофу. І це є наш важкий вибір, тому що легше дивитися на Ісуса у терновому вінку зі сторони!

2.4). Виникає четверте запитання: «Як запросити Ісуса Христа у своє життя?». Книга Одкровення описує це так: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною» (Одкр. 3:20). Запросити Бога можна тільки до чистої душі, яка визнала гріхи й отримала прощення. Тільки тоді Христос може увійти в наше життя і зробити з нас таких людей, якими Він хоче нас бачити. Тому розумом треба усвідомити, що Ісус Христос є Сином Божим, котрий помер на хресті, емоційно переживати страсті, а найважливіше прийняти Христа нашою вірою.

2.5). Приклад молитви своїми словами. Людина з вірою молиться, а Бог хоче вести з нею діалог. Своїми словами з Богом можна розмовляти так: «Господи дякую тобі за прощення моїх гріхів у тайні Сповіді і дар вічного життя. Я відкриваю двері моєї душі і запрошую тебе бути моїм Гостем і Спасителем. Візьми все моє життя і зроби з мене такого чоловіка, якого ти хочеш бачити. Пресвятая Тройце помилуй мене грішного.». Ось так з вірою відкривайте двері своєї душі для Христа. Тому ніколи не кажіть «не можу» перемінити себе: встаньте, вдихніть глибше, посміхніться і далі рухайтеся вперед. Якщо ви з вірою боретеся, то рано чи пізно досягнете бажаного.

ІІІ). Притча про чоловіка, який не вірив у Бога. Один чоловік не вірив у Бога, а Його дружина вірила і дітей своїх виховувала у вірі, незважаючи на жорстокі напади чоловіка. Одного вечора дружина вирушила з дітьми на службу в місцеву церкву. Вона просила чоловіка піти з ними, але він відмовився, кажучи: «Вся ця історія з народженням Сина Божого – нісенітниця! Чому раптом Богові знадобилося принижувати Себе і з’являтися на Землю у вигляді людини? Це ж смішно!». Після цих слів чоловіка, дружина та діти пішли до храму, а він залишився вдома. Він збирався провести весь вечір у кріслі біля каміна. Раптом щось стукнуло у вікно. Коли заметіль трохи вщухла, він вийшов на вулицю подивитися, що ж це могло бути. На полі біля будинку він побачив зграю диких гусей. Птахи летіли зимувати на південь, але потрапили у снігову бурю і заблукали. Вони літали низькими колами над полем, засліплені снігом. Мабуть, це хтось із гусей стукнув в його вікно. Чоловікові стало шкода цих замерзлих птахів і він захотів їм допомогти.

Теплий і безпечний сарай був відповідним для них місцем, де можна провести ніч і перечекати заметіль. Господар широко відкрив двері сараю і став чекати, щоб гуси увійшли туди. Однак вони тільки кружляли безцільно і не помічали дверей сараю та нічого не розуміли. Чоловік спробував привернути їх увагу, але це тільки відлякувало птахів. Тоді він подрібнив шматок хліба, зробивши з хлібних крихт доріжку аж до сараю. Дикі гуси і на це не піддалися. Чоловік зайшов ззаду і спробував погнати їх до сараю, але гуси тільки ще більше злякалися і стали розлітатися в різні сторони. Нічого не могло змусити їх зайти до теплого приміщення.

«Чому ж гуси не йдуть за мною? Невже вони не бачать, що тільки тут вони зможуть вижити в таку бурю?». Він подумав трохи і зрозумів, що птахи не хочуть йти за людиною. «От якби я був гусаком, я б міг їх врятувати», – сказав він вголос. Раптом йому прийшла дуже добра ідея. Він увійшов в сарай, взяв одного зі своїх гусей і виніс його на руках подалі у поле і випустив його. Гусак пролетів крізь зграю і повернувся прямо в сарай, а за ним один за одним полетіли дикі гуси у рятівне укриття. Чоловік постояв тихо і раптом у нього в голові знову прозвучали слова, що він сказав кілька хвилин тому: «От, якби я був гусаком, я б міг їх врятувати!». І далі він згадав свої слова, сказані дружині: «Чому раптом Бог захотів би стати як ми? Це ж смішно!». І раптом все стало зрозуміло. Люди були сліпі і заблукані яка ті дикі гуси. Бог відправив Свого Сина стати людиною і показати нам шлях спасіння.

Тепер чоловік зрозумів, навіщо прийшов Христос на Землю. Роки сумнівів і зневіри зникли разом з минулою заметіллю. Чоловік впав у сніг на коліна і виголосив свою першу в житті молитву: «Дякую Тобі, Господи, за те, що Ти прийшов у вигляді людини, щоб вивести мене з бурі!». Отже, кричи чи не кричи, а долю все одно не перекричиш, бо вона написана в кожного на обличчі. Всюди людиною треба бути і тоді яке б завдання тобі Господь не призначив у житті, то всюди виживеш і виконаєш волю Божу.

Висновки. «Господь є Бог!» (І Цар.18:39). Бог є в центрі життя Шевченка так, як у старозавітного пророка Іллі. Полум’яне слово Тараса Шевченка очищає, надихає, просвітлює і дає людині правильний орієнтир в житті на єднання з Богом: «Ми віруєм Твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля! І Тобі Одному Помоляться всі язики Вовіки і віки» (Кавказ). Якщо людство хоче вижити – доведеться порозумнішати і зробити свідомий вибір Єдиного Бога. У щоденному житті треба зауважити і розуміти знаки, якими до нас промовляє Господь, щоби мудро і чесно вибрати собі щастя.

Глибока Шевченкова віра у Господа і вірність Ісусові Христові веде до порятунку нації, даючи їй життєву силу. Наслідуючи пророка Іллю, українці повинні стати перед лицем Божим, як невинні діти, котрим не важлива думка людей про них, бо їх завжди вислуховує й оберігає Господь. Іншими словами, треба визнати Господа своїм Богом, щоб воскресла Україна і людина у Ній.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи вижити народу України за допомогою постійної молитви і твердої віри.

Святий пророче Іллє, моли Бога за нас грішних. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

 

2 серпня 2020 року Божого

монастир отців студитів у Дорі 


Послання і проповіді