“Бог навідався до народу свого”

(Лк.7,16).

Всечесні отці, представники місцевої влади, гості та всі запрошені вітаю вас у цей святковий час християнським привітом “Слава Ісусу Христу!”.

Вступ. У Старому Завіті пророки були представниками Бога на землі, вартовими свого народу, говорили в імені Господа і попереджали про наближення ворога або друга (пор.Єзек.3,17). Засновником усної традиції був пророк Ілля, який зовсім нічого не писав і дуже мало говорив, бо запам’ятався людям тим, що вогненно захищав свій народ і правдиву віру в Бога.

І). Пророк Ілля відомий, як вогненний захисник правдивої віри. Його діяльність припадає на 9 ст .до н.е, тобто в час царя Ахава. Ілля належав до усних пророків. Поступки пророка супроводжувалася легендами і переказами. Ілля появився в історії неочікувано і потім несподівано в чудесний спосіб вознісся на небо. Це унікальне явище у Біблії. Його відданість Богові і боротьба проти процвітаючого царського безчинства, перетворили пророка в ідеально справедливу особу. Пророк Малахія описує, що прийде час другого повернення Іллі, як ревного борця за чистоту віри і соціальну справедливість в останні часи (пор.Мал.3.23-24).

В Біблії Ілля представлений як сильна особистість і бідний аскет-подвижник (II Цар 1,8), навколо якого згуртувалася ціла плеяда молодих пророків. Молоді налаштовані патріотично і наслідуючи життя пророка, всеціло посвятили себе Богові і безкомпромісно боролися з ідолопоклонством. Просякнутий твердою вірою в Бога, Ілля вступає в боротьбу з людьми, котрі прийняли ідолопоклонство і жили розпусно так, як цар Ахав і цариця Ізавель. Пророк боронить свій народ від загрози чужих культів, тобто відкидає зближення з іншими релігіями, бо вони несуть загрозу самостійності ізраїльському народу. Царський двір хоче закріпити економічний і політичний союзи з державою Фінікією. Подібно тепер є для України: це різні позики, велике число конфесій, довготривалі реформи та інші спокуси. Пророк бачить в цьому загрозу незалежності і тому вступає в конфлікт з існуючою владою, зберігаючи при цьому вірність Богові.

Перша відкрита баталія між пророком Іллею та царем Ахавом проходить під час двохрічної засухи, яка є карою за ідолопоклонство. Ілля заявляє: “не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово” (І Цар.17,1). Тільки на третій рік Бог велить зупинити засуху і голод. Ілля зібравши весь народ на горі Кармель і всіх 400 державних пророків пропонує раз і назавжди зробити вибір між правдивим Богом і світським богом Ваалом. Державні пророки половину дня просять небо привселюдно прийняти жертву, але їхні довгі та нещирі молитви є безуспішними. Тоді Ілля приказує полити його жертовник водою тричі і після короткої молитви, негайно впав вогонь із неба та спалив жертву “дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові” довкола (I Цар. 18,38). Тоді народ припав до землі й промовив “Господь є Бог! Господь є Бог!” (IЦар. 18,39). Бог простив народу, котрий розкаявся у гріхах ідолопоклонства, сектантства і тоді щедро полив землю дощем.

ІІ). Господь є Богом! (пор.I Цар.18,39). Божий храм Пророка Іллі є символом духовного відродження нашого села Іллінці. Його посвячено п’ять років тому і він несе в собі дух цього великого пророка та надихає кожного жителя села бути добрим християнином Церкви і громадянином України. Завдяки старанням всієї громади та небайдужих людей наше село є посвячене під опіку пророка Іллі. Храм – це знак вислуханої молитви і того, що Бог знову навідався до народу свого (пор.Лк.7,16). Історична дорога нашого села є складною і тісно переплітається з долею та недолею українського народу.

Історія Іллінців свідчить, що тут бували знамениті люди, як Іван Франко, Лесь Мартович. У селі народилися відомі люди: Бойчук Василь Іванович — український учений-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, академік України. Жителі села П.М.Вакалюк здобув звання доктора медичних наук, а В.М.Вакалюк, В.В. Даниш, М.Д.Ризюк, О.Г.Іванчук та М.Д.Бойчук — стали кандидатами наук. Мойса Марія Семенівна — Герой Соціалістичної Праці. Мирослав Радиш (1910—1956) — художник. Василь Ткачук (1916—1944) — письменник. Федорак Іван (1890—1954) — народний вчитель, видатний майстер українського слова. Іллінці — найспортивніше село Снятинського району у 2013 році. Перший раз згадується село Іллінці (Ilincze) 8 травня 1475 року в книгах галицького суду. Ці люди та багато інших жили в різних часах і вийшли вони з нашого села, яке є джерелом Божих благодатей через пророка Іллю.

ІІІ). Божа благодать – найкращий екзаменатор першого ювілею храму у селі Іллінці. Ліна Костенко пише про це так: “Життя іде без коректур, І час летить, не стишує ходу”. Ось так швидко пролетіли перші п’ять років, як ми завершили будівництво і посвятили храм. Цей ювілей відзначаємо урочистим святкуванням в єдності з Христовою Церквою, єдиною, святою, соборною й апостольською. Від цього храму йде благодать нашого Хрещення і веде до вічного життя. І тут ми отримали щедрі Божі дари, зокрема дар бути мирянами, тобто апостолами. У щоденних молитвах бажаємо єдності для нашого села, закінчення війни, гаряче прагнучи в Господа Ісуса Христа, “щоб усі були одно” (Ів. 17,21). Сам Христос виразно запевняє: “Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18,20). Урочисте відзначення першого ювілею дало можливість відновитися у вірі, Божій благодаті та впевненості у покликанні бути християнином і стало нагодою отримати щедрі Божі ласки всім парафіянам. Наша подяка звернена і до місцевої влади, до всіх парафіян та гостей доброї волі. Тому з радістю відзначаємо заслуги всіх вас у будівництві храму.

Наша подальша співпраця має полягати на спільній участі священика, вірних, декана та єпископа для здійснення важливого розвитку парафії. Така співпраця є промовистим знаком нашої єдності й духа, а передусім – братньої любові, яка є новою заповіддю Ісуса Христа і притаманною рисою його справжніх учнів (пор.Ів. 13,34–35).

З відвагою дивлячись у майбутнє і відзначаючи ювілей є нагодою з вдячністю згадати та молитовно пом’янути усіх тих людей, які будували і які по всі часи жили у нашому селі та відійшли до вічності. Ми й надалі не повинні забувати молитися за них, як і за тих, що співпрацюють з нами тепер. Вони відійшли вже по Божу нагороду, – а багато з них були справді славетними та героїчними й повними запалу особистостями. Вони, намагалися сягнути, у своєму прагненні досконалого життя на славу Божу, самих основ цілющого і вічносвіжого джерело яке б’є із храму пророка Іллі.

IV). Вогонь віри пророка Іллі у теперішній Церкві в Україні. Храм джерело віри і дає людині тепло та світло. Божий вогонь буде екзаменувати кожну церкву і людину при кінці світа. Хоча і так все життя церкви проходить у вогні спокус. Пригадайте шалений вогонь переслідування проти священиків УГКЦ в часи Радянського Союзу, коли на наших теренах ще навіть у споминах не було чути про УПЦ КП чи УАПЦ. А коли прийшли часи свободи 1990 роках, тоді диявол продовжив боротьбу з Київською церквою (УГКЦ) тільки вже витонченими методами через адмінресурс і спеціально навчених осіб.

4.1). Утиски Київської Церкви у Москві. Приєднавши Україну до Московського князівства Київську Церкву стали утискати на користь Московської, поступово витісняючи Її на терени Речі Посполитої. Зокрема, імператриця Катерина ІІ знищувала унійну Церкву, передаючи силою силою Її храми Московському патріархату. Найважчий удар прийняла Київська Церква у 1946 році за вказівкою Сталіна. НКВС розпочав насильний Собор по приєднанню Київської Церкви до Російської Православної Церкви. Зрозумілою мовою це означає приєднання матері до дочки. Після цієї події Київська Церква продовжила існувати підпільно. І тільки у 1988 році в СРСР відзначали 1000-річчя хрещення Русі греко-католики вийшли з підпілля і відкрито заявили про своє існування.

4.2). Новітні часи. У 1991 році з Риму повернувся Мирослав Іван Любачівський, а з ним повернулася вся структура УГКЦ. У 2005 році Патріарх Любомир Гузар повернув осідок Глави Київської Церкви до столиці України, відновивши історичну справедливість і канонічний порядок.

УГКЦ – це єдина Церква з-поміж усіх гілок київського християнства, яка зберегла безперервний зв’язок з давньоруськими митрополитами. Отже, кожного року, коли Україна святкує річницю хрещення свого народу у купелі Дніпровських вод рівноапостольним князем Володимиром, ми відзначаємо річницю народження Київської помісної Церкви, яка сьогодні є відома під назвою УГКЦ.

Багато християн в цьому вогні виявили себе, як очерет та солома, не витримали іспиту, але й безліч вірних залишились твердими, непохитними, як золото та дороге каміння і здобули собі славу мучеників та ісповідників. Вони самі себе випробовували вогнем різних подвигів і так, загартувавшись, стали як золото в будівлі церкви. Зовнішня пожежа переслідувань продовжується. В цьому вогні постійних спокус, людської ворожнечі весь час будується храм у ваших душах і виявляється де блищить золото, а де просто – солома й очерет.

Ми взялися за будівлю своєї Української Церкви. Який же матеріал дає для цієї будівлі наша земля? Україна багата на своє золото та дороге каміння, але дуже багато ще маємо дерева, соломи, очерету і тому не дивно, що багато матеріалу вже згоріло! Чи залишиться хоч трохи в ній каміння, що витримає цей вогонь? Уявіть собі, що такий вогонь Божий вже спалахнув би у серця жителів Добротова, а також у протестантських домах. Цікаво скільки би залишилось з нашої праці золота і срібла? Чи наше християнство згоріло б усе, як хата з соломи?

4.3). Томос Володимира Великого – це дорогоцінний камінь, вкладений у будову Собору єдності – Софії Київської. В Україні нині шукають єдності конфесій через отримання Томосу від патріарха Константинопольського. УГКЦ є насправді Київською помісною Церквою, яка ніколи не тратила Томосу від часів Володимира Великого. Насправді, перед теперішніми керівниками держави стоїть набагато відповідальніше завдання, а саме: пошуки томосу економічного, політичного і т.д. Духовенство всіх конфесій повинно наполегливо відновляти спільний Томос між Церквами Київської традиції. Рівночасно державні і церковні мужі повинні допомагати один одному і спільно працювати над пошуками добра і благодатної дороги для народу України.

Висновки. Люди переживають і чують пророка Іллю у громах і блискавках з неба. Натомість, Месія приходить до Вифлеєму тихо і непримітно та спочиває у Вифлеємському хліву. Сьогодні через збудований храм, знову “Бог навідався до народу свого” (Лк.7,16) і зобов’язує нас зробити Церкву живою, завжди відкритою і домом молитви.

Збудований храм у с.Іллінці вказує на нескоримість і непереможність українського народу. Господи дозволь, щоб з цього храму всі присутні принесли додому рідним і сусідам любов, злагоду, єдність, бо “в єдності сила народу”. Прибігайте у цей храм до Ісуса всі скривджені і зневажені за порадами, немічні і хворі за здоров’ям, засумовані за розрадою, бо тут царює сам Бог. Рівночасно хочу нагадати вам, що будова храму продовжується у Ваших серцях. Не руйнуйте свого храму в душі через ворожіння, п’янство, розводи, не гнівайтеся, не проклинайте, а навпаки всіх благословляйте! Закликаю Вас кожної неділі і свята йти до храму, бо це є дороговказом у житті людей.

Господи, Господи споглянь з неба і подивись та навідайся у виноградник цей, що насадила у десниця Твоя у с.Іллінці. Споглянь на храм Твій, який ми збудували своїми руками. І коли хто буде молитися в ньому, вислухай його молитву через заступництво Пресвятої Богородиці, а Святий Дух нехай зішле свої дари на всіх вас для успішної праці через “Благодать Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

2 серпня 2018 року Божого

 с. Іллінці