“За все дякуйте: така бо воля Божа

щодо вас у Христі Ісусі” (І Сл. 5,18).

Вступ. Євангеліє відкриває милосердя Ісуса до народу, а також залучає до цього апостолів. Таким чоловіком милосердя завжди є священик та українська інтелігенція нашого села. Історія їх зробила видатними.

І). Видатні люди селища міського типу Ланчин. У селі народилися такі видатні люди: Засновник першої галицької династії – князів Ростиславовичів; митрополит УГКЦ Михайло Левицький – перший кардинал українець; Юрій Шкрумеляк – журналіст, дитячий письменник, січовий стрілець; Станіслав Кшишталовський – відомий маляр; Василь Андрушко — український маляр і скульптор, поет; Василь Шеремет – Герой України, захисник Майдану; Голіней Роман – український поет; Степан Данищук – спортсмен, кандидат в майстри спорту з фрі-файту; Василь Янко – майстер спорту України з фрі-файту. Ці люди, а також наш парох – о.Василій Ткачук – є відомими і знаними людьми.

ІІ). “Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих” (Мт.14,14). Ісус Христос – це видатна особа в історії людства. Його привселюдне служіння приносить добро і милосердя. Господь прийшов на пустинне місце, далеко від населених пунктів і на схилі дня. Спаситель, повчивши й оздоровивши людей, дав завдання учням нагодувати голодних, бо змилосердився над ними.

Мудрий Соломон казав:”Милосердя – це прагнення всім серцем допомогти іншим, підтримати матеріально й духовно, грошима і доброю порадою, підтримати у радості та втішити у біді. Найкраще це робити таємно, без зайвого галасу, не сповіщаючи інших, що ти такий добрий і хороший”. Милосердя і доброта – це два крила, на яких тримається людство. Нині такі моральні цінності відходять на другорядний план, а перше місце займають уміння придбати багатство і турбота про самого себе. Милосердних людей у світі є дуже небагато і тому оточуючі відносяться до них з пересторогою. Зараз мало людей, котрі допоможуть немічному, пожаліють сироту і важкопоранених, а також тих, що в окопах на Донбасі. Багаті люди іноді дозволяють собі зробити пожертвування у різні фонди, але дуже часто хочуть, щоб їх похвалили і показали по телебаченні. А ті люди, котрі дійсно бажають допомогти, найчастіше не мають можливості. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, аніж матеріальне благополуччя.

Духовні і матеріальні проблеми, питання добра і зла порушуються у драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”. Мавка, героїня драми, – це втілення добра й високої духовності. Жертвуючи собою, вона рятує свого коханого Лукаша, який зрадив її. Письменник, учений П. Білецький-Косенко писав: “Думай добре, роби добре – і буде добре”. Недарма відомий поет Є. Євтушенко казав: “Бережіть всіх звірів всередині природи, а вбивайте лише звірів всередині себе”. Отже, за кожне добро, людина повинна дякувати Господеві і ближньому, через котрого це виконано.

ІІІ). За все дякуйте! Один чоловік був дуже мирним і спокійним. Люди запитали його: “Скажи нам свою таємницю! Що ти робиш, щоб мати спокій і мир у твоєму серці?”. Чоловік відповів: “У мене немає жодної таємниці. Весь день і все моє життя видно перед цілою нашою громадою”. Тоді йому поставили наступне запитання: “Розкажи нам, як проходить твій день?”. І чоловік відповів: “Коли ранком дзвонить будильник, я кажу: “Боже, дякую Тобі за те, що Ти дозволив мені розпочати життя у новому дні!”. Потім йду до ванни, миюсь і дякую за воду і мило, за зубну щітку і пасту, за рушник і сніданок… І так увесь мій день – це час безперервної подяки Творцеві за все”.

У першому посланні до Солунян є такі слова: “За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі” (І Сл. 5,18). І тут у багатьох людей виникає питання: “Чому апостол Павло говорить, що волею Божою є за все дякувати? І чи потрібна Богові людська вдячність?”. Так! Вдячність потрібна насамперед людині, бо вона відкриває Бога та єднає нас з Господом. Можемо сказати, що первородний гріх, провини наших предків й особисті гріхи дуже сильно пошкодили та зруйнували наш зв’язок із Батьком-Творцем. І тільки подяка за все, відновлює особистий контакт з Богом.

Історія про чоловіка, який за все дякує, є простим і дієвим способом відновлення постійного контакту з Богом. Спробуйте також і ви за все дякувати та побачите, що життя зміниться на краще. Господь кожної миті готовий дати нам дари Святого Духа і любов! На жаль, ми не можемо прийняти ці дари, бо незадоволення і нарікання перекривають дорогу Божій любові і роблять серце людини невдячним.

3.1). Нарікайте і дякуйте вголос. Пропоную вам зробити одну вправу, тобто почати нарікати голосно на речі, які вас не задовольняють, а саме: на країну і президента, на начальника і його працівників, на пенсії і зарплати, на комунальні послуги і лікування, на наші дороги і ціни, на єпископа і священика, на дружину і її чоловіка, на дітей і вчителів і т.д. Спробуйте після цього відчути, що діється у вашому серці. Нарікаючи, ви огортаєте свою душу темрявою й наповнюєте отрутою.

Опісля розпочніть все навпаки, дякуйте Богові за все: за очі, якими ви бачите цей храм і своїм сусідам, дякуйте за одяг і погоду, а також за те, що ви сьогодні вже пережили. Дякуйте за все та в кінці дня відчуєте у своєму житті світло, тепло і чудо переміни власного серця.

3.2). Пошуки постійного джерела нарікань і незадоволення. Як знайти джерело різного негативу у житті людини? Ганс Крістіан Андерсен образно показав це у казці “Снігова королева”. За сюжетом книги – диявол змайстрував криве дзеркало і почав з ним літати по світу. Кожен, хто подивився в нього, бачив себе і світ відразливим та дуже неприємним. Батько брехні захотів, щоби Бог подивився на світ крізь це криве дзеркало, але воно розбилося на мільйони дрібненьких уламків. І кожен із тих людей, кому такий відламок потрапив у серце, почав бачити світ негативно, нарікаючи на всіх. Ця казка символічно показує нам, що знаходиться за нашим незадоволенням і хто саме зацікавлений, щоби люди все бачили у кривому дзеркалі.

Вдячність розбиває криве дзеркало і стає ключем до зцілення людини. Божа благодать входить до вдячного серця і починає його лікувати, укріплювати й очищувати. І, таким чином, сама людина наповнюється добром, з нею хочеться спілкуватися та бути щасливим. Щасливою є та людина, котра не шкодує за минулим, не боїться майбутнього і насильно не входить у чуже життя. Іншими словами, щастя – це постійна вдячність, яка відкриває людині дорогу на Боже благословення і любов. Однією з найбільших причин, за що ми можемо дякувати є те, що “Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним” (Ів. 3,16).

3.3). “За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі” (І Сл. 5,18). У нас є традиція, що на ювілеї і свята завжди даємо і любимо приймати подарунки. Живий Ісус Христос допомагає зрозуміти суть подарунків, тому що Бог першим подарував нам Самого Себе. Ми вдячні Йому за це та бажаємо передавати цю благодать іншим людям. Люди приймаючи ці подарунки щирої вдячності, відчувають, що їх люблять.

ІV). “Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси” (Сирах 2,1). Коротка автобіографія священика Василя Ткачука – це постійна боротьба зі спокусами. Вона розпочалася від дня його народження, тобто від 13 червня 1966 року у с.Саджавка Надвірнянського району. У 1972 – 1982 роки навчався у школі. Потім два роки працював на заводі в Коломиї. 1984-1987 роки навчався у Чернівецькому технікумі залізничного транспорту. 1987 – 1990 роках служив на Північному флоті. У 1990 році женився з Галиною і на даний мають чотирьох синів і дочку. 1991- 1995 роках навчався в Івано-Франківському Духовно-Катехитичному інституті. Отримав професію богослов і релігієзнавець.

Дня 14 липня 1993 року з рук владики Софрона Дмитерка уділено ієрейські свячення. Отець Василь 21 червня 2000 року закінчив навчання в Університеті Кардинала Стефана Вишинського з титулом магістра. Дня 26 червня цього ж року отримав диплом ліцензіата теології.

Далі отець Василь служив на парафіях Середній Майдан, Саджавка, Глинки, Вишнівці, Горішній Майдан. Виконує обов’язки декана Ланчинського. Нагороджений хрестом з прикрасами.

Нині святкуємо перший ювілей о.Василя Ткачука – 25 років ієрейських свячень. Це свято пов’язане із новим життям, прощенням особистим і святою Тайною Покаяння. За цей час священик Василь багато разів сказав “Прощаю і розрішаю. Іди в мирі і більше не гріши”, а так само без нарікань неодноразово сам приймав прощення і помилування.

Висновки. Перший ювілей 25 – ліття священства – це свято особливої подяки Богові. Отче Василію, “за все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі” (І Сл. 5,18). Вдячність руйнує нарікання і незадоволення та робить серце кожної людини добрим. Ви маєте у своєму деканаті за взірець священичого служіння отця – мітрата Івана Бойка. Він є вихований у роки підпілля УГКЦ, тепер служить у селі Красна та продовжує давати світлий приклад витривалості у вірі. Отче Василію, ваш життєвий шлях також був складним, але життя залишає ще місце для духовного подвигу. Нині приходять дуже складні часи для Церкви, священиків і вірних. Ми не знаємо, що нас чекає у найближчому майбутньому. Літургія навчає нас дуже важливих слів: “Будьмо уважні!”. І тому книга Сирах пише: “Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси” (Сирах 2,1). Нині це є вповні актуально для кожного християнина.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допомагає отцю Василію перемогти всі спокуси молитвою і благодаттю Святого Духа.

Господи, благослови нашого священика-ювілята і надалі всіх навчати прощати та передавати живу віру парафіянам нашого села. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

с.Ланчин

22 липня 2018 року Божого