«Я дорога, правда і життя…» (Ів.14.6).

Вступ. Життя людини це вибір дороги. Празник Димитрія подає приклад свобідного життєвого вибору кожної людини. Люди йдуть кожного дня над пекельною прірвою ніби по гнилій кладці, ризикуючи зірватися у вічний вогонь. Тому треба негайно робити вибір дороги!

І). Празник Димитрія. Дня 08 листопада Церква вшановує пам’ять ранньохристиянського великомученика – Димитрія Солунського (Мироточивого). Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, з грецької Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Він займав високий уряд і явно визнавав віру в Ісуса Христа та був християнським апостолом. Цісар Максиміліан за віру в Бога вкинув його до в’язниці. Будучи ув’язненим, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках і вбив його. Цісар довідавшись, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх воїнів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам’ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.

ІІ). Дві дороги в житті людини. В одній пісні є такі слова: «Наше життя дорога. Дорога довжиною в життя». Народна мудрість говорить: «Головне не те, як ви живете, а те, в якому напрямку рухається ваше життя». Всі люди знаходяться у пошуках відповіді на духовну порожнечу і гнітючу самотність. Цілі покоління шукають дорогу до Бога і душевного спокою.

Людина від свого народження починає шукати своєї найголовнішої дороги. Іноді в шумі життя вона забуває про це і часто біжить за різними обманами, а потім переконується, що це тільки міраж та знову починає шукати щось важливе від початку.

Молода людина після закінчення школи бачить відкриті усі дороги. Насправді є тільки дві можливості: життя з Богом або жахливе співжиття з Дияволом. Святе Письмо про ці дороги каже так: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Мт.7:13-14). «Широка дорога» – це путь, по якому ідуть люди обмануті «князем цього світу». Започаткував її своїм непослухом Адам і тому людський рід почав швидко спускатися вниз по широкій дорозі гріха. «Вузька дорога» є важкою, бо веде вгору всіх людей через покаяння і вознесіння привести до Ісуса Христа, тобто бути праворуч Бога Отця.

Приклад. Одна вільна жінка на ім’я Каллісто сказала Сократу, що варто їй лише захотіти, і вона переманить до себе всіх його учнів. У той час як йому не під силу зробити це з її друзями. Філософ відповів, що це правда, бо ти ведеш їх легким спуском вниз, а Сократ змушує підніматися людей до вершини чеснот, що дуже важко і незвично для багатьох. Приглянемося ближче до цих доріг, розглянемо та побачимо їхній шлях і завершення.

ІІІ). Широка дорога та її наслідки на землі. Наші сім’ї вражені різними новітніми гріхами. Рівень розлучень займає дуже високий відсоток. Кожен другий шлюб розпадається, а кожну другу зачату дитину – вбивають. Люди втомилися від ненависті, жадібності, війни і від пристрастей, але своїми зусиллями і без віри в Бога ніколи від них звільнитися не зможуть.

Святе Письмо про душі невіруючих каже, що вони: «немов розбурхане море, що втихомиритись не може» (Іс. 57,20-21). Серце – повне гріха, а це страждання і загибель душі. Розбещеність людського серця безмежна. В почуттях не розкаяної людини вже бушує пекельна буря неспокою. Слово Боже говорить про грішників: «день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить» (Втор.32,35).

У світі і навколо нас маємо чимало людей котрі живуть без Бога і Він для них є чимось другорядним. Одинокою причиною чому вони ще не опинилися у пеклі є продовжений час Божого милосердя аж до хвилини смерті. Боже милосердя приходить через покаяння і прощення кожної людини. Після смерті люди стараються про найкращі похорони, а померлому цього всього вже не потрібно, бо він знаходиться перед лицем справедливого Божого суду! Святе Письмо повчає: «Що тільки посіє людина, те саме і пожне» (Гал.6,7) «Злому не буде майбутності, світильник безбожних погасне» (Пр.24,20).

3.1). Сучасна епоха. В сучасну епоху маємо доступ до неймовірно великої кількості інформації. Теперішні дослідження дають переконливі аргументи, що людині важко зосередитися на одному завданні. Мозок звикає опрацьовувати кілька завдань одночасно і поверхнево.

Простежується проблема у тому, що люди втрачають здатність сприймати повідомлення, стає складно думати і мислити логічно, шукати нові і неочікувані шляхи вирішення. Велику кількість інформації можна отримати, натиснувши кнопку мишки, або перегорнувши сторінку на смартфоні.

Нездатність аналізувати інформацію є наслідком того, що вона не затримується в наших думках довго і швидко замінюється на іншу, як при перемиканні каналів, або перегляді новин, або ж коли переглядаєте стрічку в фейсбук. Педагоги всього світу б’ють на сполох: діти мало читають і не розуміють змісту прочитаного. Школярі погано реагують на чужі думки, тому написати твір для них є над складне завдання. Постає логічне запитання: «Де знайти вихід і побачити надію?». Існує єдиний шлях до життя вічного. «Я дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6), хоча «мало таких, що знаходять її».

ІV). Вузька дорога. Життя у Христі повертає людині мир з Богом. Парадокс, але людина продовжує боротьбу з Господом, який хоче для неї добра і порятунку. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iв.3,16). Відвернутися від Христа – означає втратити надію на майбутнє. Голгофа – ціна нашого примирення з Богом, кров Ісуса Христа – плата за наш гріх.

Християнин – завжди оптиміст, бо знає, що все відбувається згідно Божої волі. Навіть, маленька пташка під час бурі спокійно спить у захисті скелі, сховавши голову під крило. Буря гріхів бушує навколо віруючої людини, але вона є спокійною під захистом найтвердішої скелі, якою є Ісус!

Християнська віра відкрила нам знання, що ми йдемо по вузькій дорозі до Бога і тому, «існує майбутнє, і надія твоя не загине» (Пр.23,18). Наша віра сміливо веде нас вгору до того, «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не приходило, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор.2,9).

Слухаючи Боже слово маємо силу повернути кожного на правдиву дорогу життя! Про силу слова говорить також Шевченко: «Ну, що б здавалося, слова?!// Слова та голос – більш нічого!…//А серце б′ється, ожива,// Як їх почує. Знать, од Бога// І голос той, і ті слова…». Шевченкове слово черпало силу з Євангельського Христового навчання, а особливо з Псалтиря. Апостол Павло підтверджує, що: «Всі ми блукали як вівці»; «Всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим.3,23). Інший відомий чоловік сказав, щоб знайти правдиву дорогу, спочатку потрібно заблудитися. Тоді виникає запитання: «Як повернутися назад на вузьку дорогу?».

Ісус дає пораду своєю першою проповіддю: «Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр.1,15). Гріх робить людину важкою і тоді нерозкаяна людина в момент смерті назавжди губить себе під тягарем гріха. Не чекайте даремно іншого часу і не тримайте гріхи у своїй душі, бо ми тоді стаємо подібними до глухої особи, яка чекає звуку будильника. Тим будильником є дзвінок совісті і крик священика повернутися на правдиво вузьку і тверду дорогу, тому що сьогодні день вашого милосердя!

Шевченко також зумів пережити найтяжчі хвилини свого невільницького життя завдяки молитві, вірі в Бога та читанню Євангелія. «Я тепер, як той, що падає в безодню, готовий схопитись за все. Жахлива безнадійність! Така жахлива, що одна тільки християнська філософія може боротися із нею (…) Єдина втіха моя тепер – це Євангеліє. Я читаю його безнастанно: щодня і щогодини» (01.01.1850р.; лист до В.В. Рєпніної). Прощаючись з милою Україною, Шевченко залишає заповіт, щоби її діти навчалися Божого життєдайного Слова, яке міститься у Біблії. «Прощавай же ти, моя нене,/ Удово-небого,/ Годуй діток; жива правда/ У Господа Бога!» (Т. Шевченко «Сон» (Комедія)). І цій живій правді, яку він ототожнює з Богом, Кобзар заповідає всім нам щиро молитися: «Молітесь Богові одному,/ Молітесь Правді на землі,/ А більше на землі нікому,/ Не поклонітесь. Все брехня…» (Т. Шевченко – «Неофіти»). Звісно, що цією одинокою Правдою є Воплочений Богочоловік, який для всіх є «дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6).

Яка велика надзвичайна можливість є зараз у вас! Господь широко відкрив двері милосердя для всіх заблуканих, щоб їхнє серце наповнити любов’ю до ближнього і до Христа. Страшно бути покинутим і самотнім, подібно до розведених людей чи бездомних дітей! Не залишайте свою душу у гріхах п’янства, розпусти, ворожбитства! Кожного дня багато людей помирає нерозкаяних, а тому слово Боже кричить до вас: «Біжіть, рятуйте своє життя!» (Бт. 19,17). У Святому Письмі не має жодного місця, яке говорило б, що бути християнином і можна жити як завгодно. Священики кожного дня у поті чола допомагайте рятувати людські душі, бо ми з вами прямо відповідальні перед Богом!

Висновки. «Я дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6), хоча «мало таких, що знаходять її». Мученик Димитрій йшов вузькою дорогою. Він взяв свій хрест і кожного дня йшов за Господом Хресною Дорогою. І тому так мужньо прийняв свою смерть в останній день свого життя.

Широка дорога це – п’янство, розпуста, ворожбитство, корупція з газом, світлом, поганими продуктами харчування, підробленими лікарствами, закриттям лікарень, вигнанням людей з батьківської оселі, кінцевий розпродаж землі і повернення наших людей у новітнє рабство і нано панщину. Хтось надмірно збагачується, а другий немає грошей хліба купити, своїх дітей одягнути і полікувати. Нині йде перерозподіл володіння світом, люди збагачуються, але скоро одного дня впаде Великий Вавилон і всі будуть дивуватися та плакати, бо пропадуть усі достатки неправедних.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» тримай нас в опіці на вузькій дорозі.

Господи, допоможи визнати віру в Бога в останній хвилині нашого життя на взірець мученика Димитрія.

Благословення Господнє на вас!

+Василій Івасюк

Правлячий Архієрей

Коломийської єпархії

8 листопада 2019 року Божого

с. Пробабин