«Добре нам тут бути!» (Мт.17:4)

Вступ. «Мати силу і відвагу виявити на Боже світло свої особисті гріхи можемо тільки тоді, коли ми віруємо, що наступним вчинком буде, (…) радість, прощення і милосердя» (Святослав Шевчук), котрі перемінюють життя людей.

І). Преображення Господнє. Синоптичні Євангелія від Матея, Марка і Луки розповідають важливу подію – Преображення Ісуса Христа. Месія взяв із собою трьох учнів – Петра, Якова та Івана, піднявся на гору Тавор і там «переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт.17:2). Загалом гора Тавор вважалася святою в давнину і тому християнська традиція також прийняла її, як місце переображення. Словами досить не точно передається суть переображення, бо описується зовнішній стан події. Євангелія розповідають слухачам про найбільше сяйво слави, яке стало видимим на обличчі Христа та про сніжно-сліпучий одяг. Переображення включало в себе розмову Ісуса з померлими Мойсеєм та Іллею, хмару, голос з неба та учнів, котрі були спостерігачами, Ким Спаситель є насправді. Отже, Бог проявляє себе людям і тоді всі події стають тісно пов’язані між собою та навіть померлі являються, як живі.

Наші уявлення про Бога найчастіше дуже скромні, слабкі і далекі від істини. Учні, побачивши переображення, «впали обличчям до землі й злякались вельми» (Мт.17:6). Коли Господь являє себе людям, тоді всім присутнім стає страшно. Тоді Ісус доторкнувся до учнів і сказав: «Устаньте, не страхайтеся!» (Мт.17:7). І більше нічого довкола себе апостоли вже не бачили, зникли Мойсей, Ілля, хмара і вже не чути було голосу з неба. Учні пізнали Ісуса, зміцнили свою віру і вийшли поза межі вузьких власних уявлень про Бога і віру.

У випадку об’явлень нечистих духів людям, їхнє лице є відразливим, гидким і страшним. Натомість внутрішня суть Бога краща від Його зовнішності, а зовнішність краща від Його земного життя. Бог – це Той, хто веде від краси до ще більшої краси, від гармонії до ще кращої гармонії і не інакше. І тому «добре нам тут бути!» (Мт.17:4) сказав апостол Петро. Суть переображення слід розуміти як те, що Бог переходить від зовнішньої гармонії до ще вищої – внутрішньої. Інакше на ніщо нам не придадуться «яблучні» святкування, бо Месія переображався не перед овочами, а перед людьми. Ісус розмовляв із Мойсеєм та Іллею про Його смерть, якої мав зазнати в Єрусалимі. Іншими словами, визволення людини з полону гріха і вхід в нове життя відбувається через розп’яття Сина Божого і наше хрещення в ім’я Пресвятої Тройці. Господь Хрещенням витісує з нас нову людину, здатну увійти до Царства Божого.

ІІ). Притча. Скульптор та його творіння. Скульптор оживляє свої твори і тому він запрошує всіх подивитися на життя по-новому. Ви зробите дивовижне відкриття переображення каменю в скульптуру.

В одному дуже відомому і людному парку лежав нічим не примітний звичайнісінький камінь. Аж раптом, повз нього проходив талановитий скульптор і він побачив грубий і неотесаний камінь. Підійшов ближче. Обійшов кругом нього кілька разів і пішов задуманий. Через короткий час він повернувся з інструментами і почав його обтісувати. Працював над своїм творінням не покладаючи рук і не жаліючи сил. Закінчивши працю, люди були здивовані красою витесаної скульптури.

– Яка краса!!! А колись був просто камінь, нічим не примітний! – говорили одні.

– Це велика робота талановитого скульптора! – вигукували інші.

Хвала лунала зі всіх сторін. Одначе скульптор скромно сказав: – Що ви! Я не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Я лише забрав зайве і камінь перетворився на мистецький твір.

Господь також прагне спілкуватися з нами і перемінювати наше грішне і колюче життя на праведне і красиве. На жаль, ми весь час зайняті світськими справами і не даємо змоги Богові, котрий є скульптором, забрати з нашого життя все зайве, тобто колючки. Приклад отця Омеляна Ковча зайвий раз засвідчує, що Господь Бог і батьки разом з Церквою зуміли витесати з маленького хлопчика Омеляна справжнього священика – патріота.

Часто люди не звертають уваги на Того, Хто пропонує нам поміч. Тільки тоді, коли до нас прилітає малесенький камінець, котрий ми звикли називати проблемами, починаємо звертатися до Бога. Кожного разу, коли отримуємо подарунок, ми повинні подякувати Богу. Не чекайте коли прилетить камінь і тільки тоді почнемо просити Бога допомогти перемінюватися.

ІІІ). Необхідність переображення сім’ї. Єдина цінність життя — це сім’я. Як тільки вона загине, буде зруйнований світ, загине духовенство і монашество. І тому свою любов чоловік і жінка мають показувати передусім один до одного. Любов – це такий інструмент, що допомагає забирати від християнської сім’ї все зайве і залишає гармонійні відносини між батьками і дітьми. Чоловік мріє про ідеальну жінку. Жінка мріє про ідеального чоловіка. Але вони двоє не розуміють, що Господь створив їх для того, щоб вони доповнювали один одного. Ідеальних стосунків не буває. Одначе, жінки мають мудрість – не помічати чоловічих помилок і нерозумних їхніх кроків. Чоловіча сила полягає в тому, щоб прощати жіночі примхи.

Сімейні відносини потребують терпіння, а не злості у серці. Один чоловік став християнином, проте його дружина сильно перешкоджала йому і жорстоко з ним поводилася. Він терпів і відповідав їй любов’ю. З часом дружина схилилася перед його терпінням і з любов’ю сказала: «Мабуть, істинний і великий Бог, в Якого ти віриш». І теж стала християнкою.

Одного разу зажурений батько прийшов до монаха, син якого хворів на білокрів’я і просив помолитися. Отець Порфирій сказав йому: «Я буду просити Бога, але і ти повинен допомогти. Звичайно, ти не досвідчений в духовному житті, а тому кинь хоч би палити». Чоловік з радістю прийняв пораду. Здоров’я дитини стало покращуватися і на кінець хвороба покинула її. Батько побачив чудо, але з часом забувся і знову почав палити. В результаті хвороба дитини відновилася. Через два роки батько знову приїхав і розповів про те, що сталося. Бог бажає бачити молитву священика і найменші старання з боку людей.

Часто люди просять у Бога те, що вони бажають, але Він не відповідає. Тому наше прохання вимагає покори. На жаль, і діти, і дорослі, мають багато егоїзму та не приймають ані вказівок, ані зауважень. Егоїсти усе знають, усі мудрі і досить малої причини для великої сварки. Таким чином, відчиняємо двері сатані і він входить у нашу сім’ю та з радістю диявола руйнує її. Вихід простий, слід залишити все непоміченим те, що бачите і чуєте в той момент. Ваша порада не допомагає, а ще більше розпалює вогонь. Тільки моліться доти, поки інша сторона заспокоїться і тоді буде можливе взаєморозуміння. Рибалка ніколи не рибалить в шторм, а чекає коли заспокоїться море.

3.1). Проблеми сімейні. Люди тепер сильно женуться за матеріальними благами і тому сильно затрудняють собі життя. Чим більше благ цивілізації, тим більше проблем додаємо особисто собі і своїй сім’ї. Люди надмірно клопочуться, втрачаючи при цьому дорогоцінний спокій. Жінка вимушена працювати тому, що не вистачає грошей, а в результаті діти позбавляються тепла своєї матері. Заради чогось незначного ми втрачаємо сенс і мету створення сім’ї.

Більшість людей перебуває в ілюзії, що не зводять кінці з кінцями і тому все більше і більше жінок працює. Не зводите кінці з кінцями тому, що хочете мати нові айфони, телевізори, нові машини, безліч прикрас. Ось ця метушня засмоктує нас і ніяк не дозволяє зупинитися. Доробляємося і бажаємо чогось все більшого і більшого, а в результаті діти залишаються без уваги. Це величезна помилка. Задовольняйтеся тим, що маєте. Тоді проблема перестане існувати.

Апостол Павло каже: «Дружина нехай боїться свого чоловіка» (Еф. 5:33). Це означає, що вона боїться його засмутити, образити і зруйнувати його любов. Любити — це жаліти коханого і боятися неправильно повести себе по відношенню до нього. А чоловік в свою чергу повинен боятися не дружини, а Бога і при цьому «любити свою дружину, як самого себе» (Еф. 5:33). Отже, суть християнського подружжя є в наступному: чоловік боїться Бога, дружина боїться чоловіка, а діти шанують своїх батьків. Діти рятуються через шанування батьків, дружина — через слухняність чоловікові, а чоловік — через слухняність Богу. Це теж особливий хрест, який ми не вибираємо. Не усі чоловіки хочуть бути головою сім’ї, але хоч плач, хоч сядь, а треба бути; не всі жінки хочуть змирятися, але змирятися потрібно, тому що знаходження спільної правильної поведінки в сім’ї по відношенню до Бога — це значить догодити один одному і Богові.

3.2). Релігійне виховання дітей – це навчити дітей Божих Заповідей і любити ближнього та Україну. За таких дітей не бійтеся навіть тоді, коли вони і відійдуть небагато від Церкви з віком або через спокуси, то потім повернуться знову. Передусім, діти копіюють самих батьків із самого дитинства. Ось з того часу і повинні ми поводитися з ними, як з годинником. Як тільки у них слабшає пружина, треба відразу їх знову заводити, але уважно і потихеньку, щоб вона не розірвалася від надмірного зусилля. Ніколи не можна тиснути на дітей або наказувати їх, але треба бути самим прикладом для них. Довести дитину до сліз під силу кожному, але зробити так, щоб її очі щастям світилися, можуть одиниці.

Тілесно карати треба так, щоб дитина зрозуміла, за що ми її караємо. Тільки тоді це принесе користь. Одначе, часто діти стають неприборканими і переходять усі межі. Тоді даймо дітей в руки Христа, щоб Він Сам навів лад, підкручуванням деяких гвинтиків. Не думайте, що з усім зможете впоратися самі. Якщо дитина ходить в церкву, але з якогось віку поведінка її починає змінюватися і вона втікає з храму. Тоді уважно спостерігайте, а як буде щось серйозне, тоді втручайтеся. Необхідно бути уважним, щоб дитина не зробилася жорстокою і не сталося ще чого-небудь гіршого, наприклад покине родинний будинок. Коли в будинку любов і саму дитину ми оточуємо любов’ю, тоді якщо він і піде та зв’яжеться з поганими компаніями, в один прекрасний момент побачить, що там немає любові. Він побачить, що всюди лицемірство, і повернеться додому. Але якщо він пам’ятатиме про ворожість і ненависть в будинку, то його серце не змусить повернутися додому. Діти невинні у своєму невірстві. Молитва з вірою в Бога приносять щедрі плоди. Відповідальність за дітей лежить тільки на батьках. Щире покаяння тісно пов’язане з надією на Боже милосердя завжди є рятівним кругом для дітей і молоді. Отже, «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час».

Висновки. Пізнавши Христа, сім’я може сказати Господи «добре нам тут бути!» (Мт.17:4) в храмі Божому і постійно змінюватися на краще. Якщо сім’я падає значить вона набуває досвід, бореться з труднощами – це виробляє характер, а коли тато, мама і діти не здаються в усіх важких випадках – це значить, що вони навчаються жити.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи людям жити для України і дивитися в розумні книги, а не в чуже життя.

Господи, благослови наших чоловіків, жінок і дітей відповідальністю один перед одним і міцною вірою в Бога.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

19 серпня 2019 року Божого

Катедральний собор Преображення Господнього

м. Коломия