День Матері.

 «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:28).

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос повернув двох апостолів Луку і Клеопу з Емаусу до Єрусалиму, укріпив їхню віру в воскресіння. Через тиждень після Воскресіння, Христос дозволяє апостолу Томі доторкнутись до Його ран та утверджує його у вірі.

І). «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:28). Томина неділя є першою після Пасхи і продовжує нести в собі радість Воскресіння Ісуса Христа. Ми продовжуємо вітати один одного торжественним привітом «Христос Воскрес!» і відповідаємо «Воістину Воскрес!». В ці дні навіть в наших недоброзичливцях бачимо друзів.

З народженням Христа історія людства поділилася на два періоди літочислення: до Христа і після Христа. Воскресіння Христове так само поділило історію на два періоди: старий період, коли у світі царювали гріх, пекло і смерть; і новий період, коли гріх був переможений, смерть з пеклом упали і влада їх скинута. Тому привітання «Христос Воскрес!» звучить переможним гімном над смертю як на Небі так і на Землі. В цих двох словах полягає найвищий сенс життя і виконання всіх Божих обітниць як Старого так і Нового Завітів.

В перекладі із семітських мов слово «Пасха» означає «проходити мимо». У Старому Завіті свято Пасхи являло собою вихід юдеїв з Єгипту. Богослови кажуть, що Новий Завіт захований у Старому Завіті. У проповідях і подіях бачимо майбутнє. Наприклад, пророк Єремія одягнув на свою шию ярмо, показуючи жителям Єрусалиму, що вони стануть рабами Вавилонського царя. У старозавітній Пасці також вже знаходилися пророцтва про Христову Пасху.

В часі великого голоду в Палестині, маленьке плем’я пастухів переселилося в Єгипет. Фараон прийняв їх і дав родючі землі. Пройшов деякий час і до влади прийшла зовсім інша династія, котра мучила євреїв важкою працею та почала вбивати всіх первородних хлопців. Що це означає?

В духовному плані Єгипет був центром ідолопоклонства, бо там приносилися страшні жертвоприношення. Іншими словами, Єгипет знаменував собою пекло. На півдні країни лежали великі пустині і простір непридатний до життя. Жодний птах не пролітав над безлюдним місцем і жодна дика тварина там не жила. Друге значення Єгипту – це царство смерті.

Єгиптяни спочатку ласкаво прийняли юдеїв, а потім зробили їх своїми рабами. Ось так і диявол спокушає людину примарами про щастя і радість, а потім відкриває справжнє пекло у душі людини так, як це було з блудним сином. Демон – це дух безнадії.

Пророк Мойсей вирішив вивести ізраїльтян з неволі фараонової, але той відповів: «Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу» (Вих.5:2). Ось так до приходу Христа жодні сили не могли визволити людей від влади смерті й пекла. На жителів Єгипту були наслані кари й остання з них – це смерть первородних дітей. На дверях дому повинен був бути знак з крові ягняти і тоді Ангел проходив мимо, а де цього знаку не було там помирала дитина. Святі Отці говорять, що цим знаком були дві лінії: одна горизонтальна, а друга вертикальна, тобто знак хреста написаний кров’ю. Ангелу не потрібно було знаку з крові, але тут містилося пророцтво про визволення Христом людського роду. Отже, значення слова «Пасха» полягає в тому, що Ангел проходив мимо дому, де був написаний хрест кров’ю ягняти. Так само кров’ю на хресті, Спаситель визволив від вічної смерті християн.

Наляканий фараон прикликав Мойсея і приказав якнайшвидше ізраїльтянам вийти з Єгипту. Це нагадує зішестя Христа в пекло, знищення сили диявольської й визволення душ від влади сатани. Однак, юдеям потрібно перейти Синайську пустиню протяжністю в 40 років. Це означає, що Господь відкупив нас, але людям потрібно працювати, докладаючи чималих зусиль. Сорок років треба було євреям зорганізуватися в єдиний народ і створити сильну армію. Сорок років у пустині означають терпіння і працю, котрі необхідні відродитися духом і стати достойними Царства Божого.

Фараон переслідує ізраїльтян. Це символ того, що сатана переслідує людей своїми численними групами дияволів, хоча ми вже визволені з-під його влади, але він хоче нас знову і знову наздогнати і відвести від дороги, яку ми вибрали. Втікачі з Єгипту бачать перед собою непобориму перешкоду – води Червоного моря. Молитва Мойсея розділяє воду і народ переходить по твердому ґрунті. Слідом за євреями в’їжджає фараон і над головами війська замикаються морські хвилі, топлячи переслідувачів на глибині. Святі Отці кажуть, що це пророцтво вказує на Тайну Хрещення, котра визволяє нас від влади дияволів. Хрещення – це визволення від насильства темних сил й усиновлення нас Богом.

Мойсей веде 12 поколінь Ізраїля до обіцяної землі. Дванадцять апостолів вибраних Ісусом Христом представляли серце новозавітної Церкви. Мойсей так само за порадою свого тестя Йосифа вибирає собі помічників, суддів Ізраїля. Господь також вибирає апостолів та посилає їх проповідувати Євангеліє по всій землі, даючи їм обітницю: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля» (Мт. 19:28). Нарешті Мойсей приводить свій народ до землі обіцяної, котра символічно і духовно називається Царством Божим. Мойсей помирає на горі Нево, тільки побачивши обіцяну землю. Люди не знаходять його могили ані останків. Христос воскрес і гріб порожній, коли прийшли жінки мироносиці намастити його тіло й апостоли прийшли до гробу Спасителя.

В Старому Завіті в прообразах проглядаються таїнства Нового Завіту. Мойсей обіцяє привести народ в землю, котра «молоком та медом тече» (Числа 13:27). У старозавітній пасці вживали прісний хліб (опрісноки), щоби швидше вийти з Єгипту. Нині ми споживаємо Пасху, котра пригадує кожному, що Царство Небесне відкрите для всіх нас!

Цієї неділі роздаємо християнам артос – священний хліб. Він пригадує собою манну небесну зі Старого Завіту, котру народ споживав у пустині. Рівночасно антипасха пригадує нам трапезу Ісуса Христа зі своїми учнями. Після трапези вони брали хліб і ділили між собою. І коли нині ви будете куштувати артос, то пам’ятайте, що Христос невидимо присутній з вами та споживаєте від одного хліба з Ісусом Христом.

Пасха Христова – це перемога над демоном, пеклом і смертю. Ви логічно запитаєте: «Як це може бути? Демон переможений, але люди продовжують відчувати спокуси та страшний гріховний гіпноз. Тоді як переможений демон?». До Різдва Христового та Воскресіння із мертвих демон володів людьми, як тиран. Сила диявола зломлена і він може тільки спокушати та брехати.

Господь переміг смерть духовну, а залишив для нас тілесну. Ми бачимо як людина помирає, а друга народжується. Так і покоління змінюється іншим. Чому? Довге життя для праведників в цьому грішному світі стало б стражданням. Довге життя злочинців стало б прокляттям для людства.

Господь залишив тілесну смерть, щоби через неї дарувати вічне життя. Іван Золотоустий каже: «Коли майстер бачить пошкоджену золоту чашу з тріщинами, тоді він кидає її у вогонь, розплавляє і з золота виготовляє нову чашу. Так зробив і Господь. Він не знищив смерть на землі, але перетворив її в народження нового життя». Тепер для віруючої людини і прощеної у тайні Покаяння смерть вже не є страшною і чорною безоднею та небуттям; смерть – це тихий і спокійний сон до Воскресіння із мертвих.

На жаль, багато людей продовжують ставати здобиччю пекла, тому що борються проти Христа. Воскресіння Христове із мертвих забрало з пекельної безодні всіх праведників, а тепер розкаяний грішник отримує Царство Небесне.

ІІ). День Матері. Цієї неділі святкуємо день Матері. Доля жінки завжди хвилює суспільство. Вона тяжко ранить душу людини.

У поемі «Наймичка», яку Шевченко написав 1845 року, розповідається про долю жінки Ганни — матері, яка не в змозі виростити сама дитя. Вона підкидає сина багатим бездітним людям, а сама йде до них наймичкою. Ганна хоче бути біля своєї дитини, не маючи можливості сказати, що вона його мати.

Поема вражає силою материнської любові. Ганна мала велику силу волі і вміла глибоко любити! Адже вона ніколи не думала про себе — всю себе віддала синові. Ганна любила сина мовчки, і він відчував її любов, дивуючись із почуттів сторонньої, як він вважав, жінки.

Серце болить, коли Ганна відмовилася бути за матір Маркові на весіллі, бо це для неї було нестерпно. Вона була доброю жінкою, бо любила не тільки Марка, а також його дружину і дітей.

Останні рядки поеми не можна слухати без сліз. Усе життя мріючи сказати Маркові, що вона його матір, в кінці поеми, лише перед самою смертю, Ганна відкриває таємницю синові:

«…Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати». Та й замовкла…

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся… до матері —

А мати вже спала!»

Жертовність Ганни-матері, її безмежну материнську любов Т. Шевченко підніс до найвищих надбань людства. Поет низько схилявся перед образом Матері, яка оберігає своє дитя.

Сльози навертаються на очі від захоплення образом Ганни, її великим люблячим серцем. Маркові дуже поталанило. Бо й сьогодні, на жаль, є діти, які ніколи не дізнаються такої сили материнської любові. Ганна — мати-покритка, кріпачка, знайшла вихід для себе, для своєї дитини. Чому ж сьогодні є матері, які відмовляються від своїх дітей? Чого ж бракує цим матерям? Їм бракує вміння любити, бракує материнської любові.

Висновки. «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:28). Нині отримує ієрейські свячення диякон Дмитро Щербатий. Його мама свого часу відійшла до Господа, але дивиться з радістю на свого сина з неба, і тішиться ним. Господи зміцни нашу віру у Воскреслого Христа і допоможи зберігати життя дітей. Вбивство дітей – це кровавий дощ, котрий не перестає йти безшумно кожного дня, ллється на землю у всі чотири пори року. Все ж таки у християнському храмі є чимало вірних братів і сестер, котрі залишаються вірними Богові і Церкві, приклад яких нам варто наслідувати. Ганна — мати-покритка, кріпачка, рабиня, знайшла вихід для себе і своєї дитини. Це приклад теперішнім матерям і дівчатам, що аборти – це важкий гріх.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вибач нас за вчинені аборти.

Господи, вимий нашу гріховну душу у благодаті покаяння і прощення.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

9 травня 2021 року Божого

c. Cтаруня