Посвячення іконостасу і 25 років служіння в Церкві отця Михайла Федорів.

 «Заступи, спаси, помилуй і охорони

нас, Боже, твоєю благодаттю»

(Прохальна єктенія)

Вступ. Тайна Священства завжди перемагає гадаринську біснуватість явну чи скриту у душах людей вірою в Ісуса Христа.

І). Ісус прибув у край гадаринський.

Гадаринську землю заселяли погани, які не знали Бога і тому тут вільно й успішно діяв злий дух. Нечистий дух – це віддих пекельної смерті і повна протилежність Святого Духа. Він опанував двох людей, відділив їх від Бога, від інших та від самих себе. Вони жили у гробницях і були такі люті, що нікому не давали можливості перейти тією дорогою. І це – початок перспективи для багатьох жителів гадаринського краю – бути опанованими дияволом. І тут треба задуматися чи і наша місцевість не стала поганським краєм, опанованим злим духом. Натомість Месія приносить перемогу, тобто зупиняє брехню, яка веде до пекла.

Брехня і корупція змушують нас жити у гробниці протягом цілого життя та зберігати фальшивий спокій. Гробниця стає загрозою для себе самого і для інших. Дорога, яка всіх веде до гробниці, стала небезпечною так, що ніхто, крім Господа життя, не може перейти неушкоджений грішними людьми. Зло боїться добра і втрачає перед ним силу; зло відчуває страх і відчай перед добром. Немає нічого спільного між брехнею і правдою: там де є одне, зникає інше. Першою реакцією на брехню є болюче відчуження, це щось подібне на око, котре ми намагаємося прикрити від яскравого сонця чи світла. Люди запитували: «Хто це такий?» (Мт.8:27), тоді як демони добре знають, що Ісус – Месія і Син Божий, в Якого треба вірити і цілковито довіряти Йому.

Остаточна перемога над злом відбудеться в кінці світу, а в особистому вимірі – у часі смерті. З приходом Христа закінчується царство сатани і починається Царство Боже (Мр. 4:17). Для нечистих сил час завершився. Свині для євреїв є тваринами нечистими і найбільш придатним житлом для нечистих духів, тоді як людина є благодатною дитиною Бога.

Господь повертає двом оздоровленим Боже синівство. Біси вже не мають місця і тому просять Господа вигнати їх на короткий час в стадо свиней. Отримавши своє місце у свинячому стаді, біси полишають двох осіб і кидаються з кручі в море. Логічне запитання: «Чому Христос дозволяє демонам ще трохи перебувати між людьми?». Зло перебуває між нами тому, щоби люди зрозуміли суть спасіння: нашою недовірою випробовуємо віру, нашою слабкістю побачимо Боже Милосердя. Зло ще є між нами, але вже втратило свою силу. Пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли про оздоровлення біснуватих.

Біси відступили від двох біснуватих, але дух зла ще залишився в пастухах, що віддаляються від Господа, як також і в гадаринцях, які віддаляють від себе Ісуса та просять Його покинути їхній край. Звільнення від бісів є доброю новиною для недавніх біснуватих, тоді як водночас є поганою звісткою для жителів Гадарину. Зло присутнє у біснуватих було явним і тому могло бути легко подолане. Тоді як в інших людях цього євангельського уривку зло існує приховано: у формі інтересів, бізнесу, грішних задоволень і вигоди. Наприклад, продаємо свій голос на виборах чи йдемо свідчити неправдиво за гроші. Ось таке воно, це приховане зло з часом призводить до життя у темних гробницях цілий народ. Бог поважає свобідну волю жителів гадаринського краю, тому, засумований, йде геть, залишаючи двох звільнених від злого духа як свідчення про відвідини Божого Милосердя.

ІІ). Священство – це спосіб життя, а не робота.

Нині наш отець святкує 25 років священства. І тому хочу пригадати отцеві про значення Тайни Священства. Христос – Священик Нового Завіту. Він своєю владою наказує злим духам вийти з хворих і виганяє їх. Священство – це вічна сила і влада Бога. Ця сила підтримує порядок у світі.

Отець Небесний передає своє Священство достойним учням чоловічої статі. Дякуючи цій Тайні вони можуть діяти від імені Бога для спасіння людей, а саме: дає їм право проповідувати Євангеліє, уділяти Святі Тайни для спасіння й управляти Церквою на Землі. Важливий факт – Бог дозволяє юнакам і чоловікам приготуватися відповідно та гідно приймати Тайну Священства.

Священик від імені Бога має право уділяти Святі Тайни: Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Євхаристія, Подружжя, Єлеопомазання.

За свої рішення священики несуть відповідальність перед Богом, бо як читаємо у Євангелії від Матея: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт.7:21-23).

Христос сам вибрав апостолів і «призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати із проповіддю» та бути керівниками в Його Церкві (Мр.3:14). Він дав силу і владу священикам діяти в Його імені. «я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли (…) й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам» (Ів.15:16).

Священство необхідно для того, щоб з його допомогою розуміти волю Господню і виконувати її. Бог відкриває свою волю єпископам, священикам і через них людям. Порядок отримання священства «Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон» (Євр.5:4). Арон отримав священство від Мойсея. «Нехай приступлять до тебе Арон, брат твій, і сини його (…) щоб служити мені священиками» (Вих.28:1). Купити чи продати силу і владу священства неможливо. Священики повинні благословляти людей, навчати дітей й у праведності служити повсякчас Богові. Коли ми вживаємо священство для збагачення, власної слави чи для інших егоїстичних цілей, тоді ангели віддаляються від нас, Дух Господній засумований відходить, тоді влада священства зневажається і використовують її не за призначенням! Коли священик вживає Тайну Священства з переконанням, довготерпінням, покірно і зі щирою любов’ю, тоді він може творити багато чудесних справ для вірних. Священство – це невичерпне джерело щастя, криниця води живої, яка тече у життя вічне.

2.1). Священство – це дар і завдання.

Ми на даний момент стоїмо перед таємницею і одночасно завданням. Таємницею – є саме священство, а завданням – це щоденна практика священичого життя у всій його повноті. Ми стоїмо перед завданням зустрічі з Христовим священством, щоб його краще пізнати, глибше пережити і потім його донести людям, до яких кожен священик є посланим.

Зі священством ми зустрічаємося щоденно. З його труднощами ми боримося вдень і вночі. Тому Папа закликає всіх священиків зустрітися з Христом, єдиним Священиком. Оскільки, ця особлива зустріч з Ним ніколи нас не віддалить від священства, ані тим більше від людей, а навпаки, в Ньому ми зустрінемо себе, відкриємо і краще поглибимо наше багатовимірне священство, яким ми є обдаровані.

Ви отче, складали присягу в часі прийняття Тайни Священства. Останнє речення присяги звучить так: «На це все я свідомо присягаю, так мені поможи, Господи Боже, в Тройці святій єдиний, і ця свята Євангелія». Ви зобов’язалися благоговійно і терпеливо служити при вівтарі. Цінність присяги полягає в тому, що вона актуальна не тільки на час рукоположення, але і на все життя священнослужителя — у Христі і з Христом.

ІIІ). Посвячення іконостасу. Він є вказівником воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, цілий іконостас вказує на важливість святилища – місця жертви, де з любові до людського роду Христос жертвує себе добровільно. У сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. Тому Він каже до вас «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» (І Кор. 16:13). Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів разом зі слухачами.

Висновки. Дорогий отче Михайле, усі терпіння, клопоти і потреби, які стрічаються на вашому шляху, переносіть смиренно і з великою любов’ю. У смиренні своєму часто не бачимо свого подвигу. Ціле життя живіть зі спокійним сумлінням. Віри не відречіться, ні честі не запляміть, ні присяги не зломіть.

Ваш священик ювілянт і його молитва та досвід мають силу Божу здатну творити чуда. Тільки віруйте! І то сильно віруйте!

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», скріпи віру в Ісуса Христа у серцях наших парафіян.

Господи «заступи, спаси, помилуй і охорони» нашого отця ювілянта Михайла «Боже, твоєю благодаттю».

«Свята княгине Ольго, моли Бога за нашого ювілянта отця Михайла і за нашу Батьківщину Україну!». Амінь.

Благословення Господнє на вас!

 +Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

25 липня 2021 року Божого

с. Верхній Майдан