“Подяка хай буде Богові

за Його дар несказанний”

(1 Кор. 15:57)

Всечесні отці, дорогі парафіяни і гості храму Преображення Господнього та всі присутні. Вітаю вас стародавнім християнським привітом “Христос посеред нас!”. “І є, і буде!”.

Вступ. “Подяка хай буде Богові” (1 Кор. 15:57). Слово “подяка” означає робити комусь дуже приємно і рівночасно самому бути джерелом радості. У понеділок, 31 грудня, в останній день 2018 року у Соборі Преображення Христового звершуємо подячну молитву за всі отримані благодаті від Бога у 2018 році.

І). Вдячність та її відсутність у житті людини. Життя – це дар Божий і за нього не дякує тільки той, кому не хочеться жити, бо його внутрішній стан погіршується. Апостол Павло про таких каже: “пізнавши Бога, не прославляли Його, (…) і не дякували (…). Називаючи себе мудрими” (Рим 1: 21-22).

Відсутність вдячності є гріхом і знаком внутрішнього упадку. Апостол Павло називає невдячність великим гріхом: “Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, непримирливі, осудливі, розбещені, недроболюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж боголюбні” (ІІ Тим 3: 1-4). Невдячність виникає з людської гордості, переконує людину, що вона за все завдячує тільки собі самій: своїй праці і здібностям та все їй належить.

Навпаки, вдячність за дар життя є вихідною точкою подячної молитви та випливає з внутрішнього переконання, що все походить від Бога і саме Він є джерелом усякого добра. І тому апостол Павло у своїх листах заохочує: “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві” (Кол 3: 17). “Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі” (1 Сол 5: 18). “Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові” (2 Сол 1: 3). “Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа” (Еф 5: 20).

У будь-якій життєвій ситуації ми можемо відкривати радість життя і ділитися нею з Богом в подячній молитві, тому що Він присутній в кожній ситуації і в кожному місці, тобто в усій історії нашого життя. Вдячність повинна бути нашою постійною фундаментальною поставою.

ІІ). Прощання зі Старим роком і зустріч Нового пригадує нам швидкоплинність людського життя. Життя минає. Між вчора й завтра – тільки одна мить. І тому “ми завжди повинні подяку складати за вас Богові” (ІІ Сол. 1,3). Мимоволі запитуємо себе у цей час “Як ми провели наше життя у 2018 році?”, а зустрічаючи Новий 2019 рік, запитуємо себе: “Що буде далі з Україною? Що буде з нами? Коли закінчиться війна? Яка доля чекає безправних емігрантів українців у наймах по чужих країнах? Котрий народ має мешкати на звільненій нашими людьми території в Україні?”. На порозі Нового року виникає багато питань, нових труднощів і життєвих викликів.

Незважаючи на всі питання, час в якому ми живемо – це Божий дар. Наше життя є обмежене часом, бо має свій початок і кінець. Дехто життя порівнює з дорогою, яка провадить до мети. За людськими мірками, раз втративши час, більше його не повернути! Час йде поки ти спиш, їси, їдеш у транспорті, думаєш як заробити гроші, говориш по телефону. Час не повернеш ніколи, і ти навіть не знаєш скільки тобі його відведено. Але коли ми його поставимо у Божий вимір, він не втрачає сенсу, а набирає виміру вічності.

2.1). На початку кожного Нового Року підводиться звіт за всі виконані справи. Тоді з особливою гостротою відчувається невблаганність і владність часу над людиною. Нині ми відчуваємо це особливо. Одного мудреця запитали, що найбільш дорогоцінне для людини. “Час, бо за його допомогою можна набути все. Самого ж часу, хоча б хвилину його, не можна набути ні за які кошти”. Час для нас має два обличчя: минуле і майбутнє – народження і смерть, тобто зустріч з Богом. Минулого року вже не буде, що б ми не робили. “Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, – не згадають про них ті, що прийдуть після”, – журився Проповідник (Екл. 1:11). Давньогрецький філософ Геракліт плакав, що все рухається і ніщо не стоїть на місці та уподібнюється до течії річки, в яку двічі увійти неможливо. Дійсно, все тече, але ніщо безслідно не зникає в часі. Сувій часу невпинно розгортає перед кожною людиною чисті аркуші книги життя і вона починає писати те, що захоче, але ніколи не можна назад перевернути жодного листа, щось переставити, змінити чи знищити. Ви пишете добре і погане, та все це залишається навічно і колись буде прочитане Суддею вголос до ангелів й усіх людей. Кожне слово, думка чи діло – все зберігається у вічній пам’яті світу. На порозі закінчення життя розкриється книга совісті і на підставі її буде винесено Суд вічності. Автором кожної сторінки нашого життя є людина, котра пише її разом з Творцем. Такою новою сторінкою є кожен день, а кожний Новий рік стає одним з багатьох томів.

2.2). Таємниче і невловиме поняття щастя. Ось знову настає Новий 2019 рік та починаємо писати першого дня першу сторінку привітаннями: “З Новим роком, з новим щастям!”. Спільна віра вчить, щастя можливе, його треба чекати і на нього варто сподіватися. Виникає перед нами питання: “Коли людина буває по-справжньому щасливою?”. Досвід століть вчить, що не можна порівнювати щастя з грошима, здоров’ям чи успіхом тощо. Фізичний достаток – це неповне щастя. Гроші – це зовнішнє щастя, яке пов’язане зі стражданням. Успіх – це щастя, яке пов’язане зі страхом. І вражає те, що чим більше маємо грошей та успіху, тоді приходить сильніший страх – не втратити зовнішнє щастя і зберегти його. У цю новорічну ніч говоримо про нове щастя і дивимося вперед з благанням, мрією і надією. Звичайно, з часом усвідомлюємо, що все одно нічого не втримати, бо попереду все закінчується. Кінець життя обмежує наше маленьке щастя. Напевно, тому виник звичай, під Новий рік, як починають бити опівночі годинники, тоді люди починають шуміти, кричати, наповнювати світ гуркотом і шумом. В ударах годинника і гучних поздоровленнях не почуємо невблаганного голосу долі. Один удар, другий, третій… І так нічого не можна почути та змінити, бо немає тишини. Два справді глибокі, незламні полюси людської свідомості: страх і щастя, жах і мрія. Те нове щастя у Новому році знаходиться у глибині свідомості, від чого ми весь час захищаємо себе спиртними напитками, шумними турботами, бо вони успішно перемагають всяку тишину. Щастя приходить тільки тоді, коли правдиво, і глибоко людина вдивляється в життя, коли знімає з нього покривало брехні і самообману, коли дивиться в обличчя страхові і мужньо призиває ім’я Боже. Господь сказав: “Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере”(Ів.16:22).

ІІІ). Наш храм і вірних єпархії в цьому році ми прикрасили іконою “Це Мати Твоя” (Ів.19:27). Дня 31 грудня звершуємо подячну Літургію через Пресвяту Богородицю в Коломийській іконі “Це Мати Твоя” (Ів.19:27). Вона прийшла до нашої єпархії і благословила наше місто та всіх вірних 04 грудня 2018 року, ще перед наданням Томосу Православній Церкві. Іншими словами, Богородиця потішила нас і подала кожному руку та скріпила віру, надію та любов у ваших серцях. Натомість Вона просить вас виконувати свої обов’язки з любов’ю.

Дійсно, потрібно находити задоволення у виконанні прямих обов’язків, а не за межами свого робочого місця. Один святий розрізняє працівників по способу праці. Коли працівник каже: “Я це буду робити, бо за це платять”. Так працює наймит. Коли працівник каже: “Я це мушу виконати, бо інакше на мене будуть кричати і сварити”. Так працює раб і з рабським страхом. Коли працівник каже: “Це потрібно виконати, бо інакше мій начальник буде переживати і для нього це може стати журбою”. Такий працівник виконує свою працю з любові.

Приклад. Одного разу парафіяни запитали свого довголітнього пароха: “Як це ви отче, можете говорити з усіма ласкаво та ще й посміхатися? Ви ж про нас все знаєте: які ми є насправді. Ви знаєте наше минуле, а дехто з нас навіть і тепер живе своїми старими гріхами. Деякі люди зайшли у своїх гріхах ще дальше і глибше”. Священик посміхнувся і відповів: “Я дуже довго намагався навчитися в Бога радіти життю?”. Як Бог може бути щасливим, коли люди все зруйнували, змарнували, знищили. Люди грішать, просять вибачення, а Ти їм Господи прощаєш, як обіцяв. Як це насправді можливо. Одного разу Бог на молитві відповів так: “Отче, ти старайся не пам’ятати їхнього минулого і не зупиняйся надто довго над тим, ким вони є зараз. Дивися на людей, думаючи ким вони можуть стати завтра. Ти побачиш їх добрими, розкаяними, люблячими і святими”. Коли священик відповів на це запитання, тоді на обличчях людей з’явилася легка, щира і лагідна усмішка. Дуже часто ми себе бачимо недостойними і грішними, щоб робити славу Божу, а священик бачить кожного очима духовними. Станьте самі духівниками у Новому Році і також довіртеся своєму духівнику і тоді легше пройдете земний духовний шлях, заручившись Божою підтримкою.

ІV). Значення побажань на Новий рік. Складаючи побажання на Новий рік, необхідно пам’ятати слова Івана Золотоустого: “Тож якщо ти хочеш мати користь з Нового року, то зроби так: наприкінці року подякуй Богу, що Він зберіг тебе до цього часу; пожалкуй у своєму серці за все погане, що ти зробив, полічи час свого життя і скажи собі сам: дні біжать, літа минають, більшу частину своєї дороги я вже пройшов, а що доброго зробив? Чи попрощаюсь з цим світом без усякої чесноти? Суд перед дверми, остаток життя йде до старості. (…) Не прикрашуй вінками дверей свого дому, але веди таке життя, щоб одержати на свою голову від Спасителя вінець правди”.

Коли ми зустрічаємо Новий рік, тоді думки про зустріч з Богом відкладаються нами на потім, ми боїмось зупинитись і вгледітись в Його лице. В обличчі Ісуса бачимо світло і радість, що означає невловиме і таємниче слово “щастя”. Побажання щастя у новорічну ніч один одному вимагає задуматись над словами, зверненими саме до нас.

Висновки. “Подяка хай буде Богові за Його дар несказанний” (1 Кор. 15:57). Життя – це дар Божий і за нього істинний християнин щиро дякує та сміливо вірить у Воскреслого Христа. Цінуйте кожну мить і поважайте близьких, використовуйте кожну можливість на милосердя і будете щасливі. Священнослужителям і вірним бажаю бути жертовними та відповідальними у служінні людям і своїм прикладом вчити вірних. Господь доручив вам вести справи людського спасіння, ніколи цього не забувайте і не легковажте святими речами. Радійте з того, що знаєте Христа, сміливо віруйте і тоді у Новому Році жодні перешкоди та випробовування вам будуть не страшні.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи радісно жити, щиро робити добро, любити людей і Бога у 2019 році.

Господи, дякуємо тобі за всі благодаті у минулому 2018 році та просимо благословити наше життя у 2019 році, щоб мужньо та хоробро визнавати Христа.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

31 грудня 2018 року Божого

Катедральний собор Преображення Христового

м.Коломия