«Осанна! Благословен той,

Хто йде в ім’я Господнє»

(Ів. 12:13).

Вступ. Остання неділя перед Великоднем називається Пальмовою. В Україні її називають Вербною, Квітною, Шутковою, Бечковою, Баськовою. В Єрусалимі ростуть пальми і тому Христові кидали гілки під ноги як Цареві. В Україні повсюди росте наша доленосна верба, яка швидко приймається на будь-якому ґрунті. Отже, залежно від регіону її називають по-різному, хоча суть, значення, важливість і сакральність свята залишається незмінною.

І). Квітна неділя. Христос в’їжджає на ослі до Єрусалиму. Його осипають квітами, кидають під ноги пальмові гілки. Люди радіють цьому апогею слави Ісуса Христа, бо всі вважають Його за політичного діяча і Визволителя народу від гніту своєї влади та від влади чужинців-окупантів. Наш народ йде на вибори і завжди прагне знайти свого «месію» і вибирає його помічників, кидаючи їм всім під ноги гілки української верби-шутки. Пандемія з коронованим вірусом стає екзаменом для вибраних і недоторканих та їх охоронців на здатність приймати правильні рішення і навіть віддати їхнє життя за народ України так, як це зробив Спаситель Страсного тижня.

В Україні почали святити доленосну для нашого народу вербу. В народі існує прислів’я: «Де не посади вербу, там вона вродить». Це дерево оспіване в українських піснях і є символом української національної витривалості. Крім того, у нас в країні завжди росли красиві плакучі верби і під їхніми вітами зустрічалися хлопці з дівчатами. Символіка верби – це також і символіка жіночості. Виключно дівчата та жінки її гілочками прикрашали короваї.

У Галичині свячену вербову гілку називають шуткою. Ця назва походить не від російського слова «жарт», але від німецького «шуцен», що означає «оберіг». Слово збереглося з часів австро-угорської імперії.

Весною для прикраси верби брали квіти та сухе зілля з-за образів, посвяченого у Спасівський піст. Посвячені квіти другий раз вкладали в прикрасу шутки та несли її на посвячення і тому свячена верба була унікальним оберегом. Ніде більше такого обряду ви не знайдете, щоб квіти освячувалися два рази. Освячену вербу приносять додому і кладуть її за образи, бо вона служить оберегом для усього дому і для кожного члена сім’ї.

Найпоширенішою до наших днів лишилася традиція бити вербою, аби людина була здоровішою. Найпоширеніша примовка каже: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень». Другий варіант каже: «Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є, від нині за тиждень буде Великдень. Будь здоровий як вода, багатий, як земля, а красний як тая паска, бо в ній Божа ласка».

Люди вірять у добрі побажання, бо вони несуть благословення і добру енергетику та мають властивість збуватися. Хоча сучасний світ часто не розуміє цієї енергетики добра і радості. Ми зараз з вами перебуваємо у Великому Пості, коли всі повинні молитися в очікуванні надзвичайного свята – воскресіння Христового. Ми не хочемо сваритися поміж собою чи як на виборах чи за не дуже вдалі рішення у всіх важливих питаннях. В давнину казали, що це лихий підкручує людей до сварок, гніву й непорозумінь. Однак нині маємо радість від славного входу Ісуса в Єрусалим до людських сердець і про це пише Блаженніший Святослав у своєму зверненні до молоді.

ІІ). Квітна неділя – це день славного Входу Христа в Єрусалим. У цей день Блаженніший Святослав традиційно звертається з окремим посланням до молоді, бо саме їм належить майбутнє України в усіх площинах життя. Іншими словами, Патріарх запрошує молодих людей разом «міркувати і разом шукати відповіді на запити й потреби» сьогодення.

Цього року з причини світової пандемії молоді люди можуть почути чи прочитати це звернення в інтернеті. Церква хоче бути почутою вами «з екранів різної величини» та Її голос має відгукнутися у ваших серцях, підтримати вас та надихнути кожного з вас на успішну і жертовну працю для свого народу.

«Бути молодим завжди дуже гарно, а водночас непросто. Бо молодість — це відкрите гаряче серце, гнучкий допитливий розум та бунтівливий характер, що гостро реагує на будь-яку несправедливість, на кожне викривлення, на всяку кривду, які дорослі навчилися ігнорувати або ж використовувати. Для сучасної молодої людини виклик посилюється швидкістю та віртуальністю глобалізованого світу, економічною кризою та пандемією. Для молодих українців додається фактор несправедливої загарбницької війни на сході країни, в якій уже сьомий рік гинуть сини та доньки нашої Батьківщини, обороняючи її спокій і майбутнє.

Світ огорнули непевність і страх. Мотиваційні промовці, мабуть, зароблять мільйони з виступами на тему «Як жити в час невизначеності». Випускники шкіл хвилюються, як проводитимуться ЗНО і вступна кампанія, а випускники вишів — чи знайдеться їм робота у світі, що швидко котиться в чергову економічну кризу. Власники маленьких кав’ярень стурбовані, чи вдасться їм відкритися після карантину, а програмісти — чи не скоротять замовлень великі закордонні компанії, на яких тримається фінансова стабільність їхніх фірм. Створюється враження, що немає сьогодні молодої людини, яка б не трепетала перед невизначеністю, що нависає над нами.

Папа Франциск у своєму зверненні «Urbi et Orbi» («Місту і світу»), яке прозвучало нещодавно з нагоди молитви за відвернення пандемії коронавірусу, порівнює сучасну ситуацію з бурею на морі. Увесь світ — наляканий, дезорієнтований і розгублений, неначе сидить в одному човні, який кидають хвилі. У цій бурі ми відчуваємо свою крихкість, свою смертність, часом свою недосвідченість і зарозумілість». Проте в цьому човні на хвилях бурхливого життєвого моря присутній сам Бог. Пам’ять про воскресіння Спасителя допомагає нам продовжувати вчитися і веслувати з довірою до Господа.

ІІІ). Шлях до воскресіння починається із тріумфального Входу в Єрусалим. Вхід до Єрусалиму — це початок нової епохи. У своїх стражданнях, смерті на хресті та воскресінні Господь уклав Новий Завіт із усім людством. Ця нова угода стосується всіх народів і країн та охоплює кожну особу. «На Тайній вечері Христос передав своїм учням Таїнство Євхаристії – Таїнство своїх Тіла і Крові у яких цей Завіт виразно усталений. Ісус сказав, що Кров Нового Завіту проливається «за вас і за багатьох» (див. Мт. 26, 28; Мр. 14, 24; Лк. 22, 20). Це наша гарантія певності в будь-який час.

В’їзд Спасителя вітають молодими пагонами дерев, тобто це діти, котрі «стали носіями і благовісниками нового часу, нової епохи, суспільної парадигми, що змінила світ. Історія людства, зокрема історія Європи другого тисячоліття, показує, що після темних часів, трагедій чуми або холери людська спільнота перемінюється і починаються нові епохи розвитку цивілізації. Багатьом стає зрозумілим, що саме це відбувається на наших очах і ми будемо свідками таких «тектонічних рухів», що змінять основи сучасних держав, економічних систем і способів організації світового співтовариства.

Подальша доля держав, систем і всього світового співтовариства залежатиме передовсім від того, чи цей сучасний «глобальний Єрусалим» відкриє свої брами для Бога» і принесе «мир, мудрість і надію. Не менш важливо також, щоб у цей оновлений Богом «глобальний Єрусалим» молодь ввійшла не з порожніми руками» і не була пасивним спостерігачем чи «людським ресурсом». Молоді люди, на взірець дітей з Єрусалиму, повинні справжніми цінностями, що роблять людину людиною, наче зеленими галузками привітати Спасителя. Лише тоді сучасна молодь може заспівати Месії «Осанна! Благословен той, Хто йде в ім’я Господнє» (Ів. 12:13) у новому переміненому світі. У новому світі людина для людини має будувати культуру життя, а не смерті. Під час епідемії світові відкрилася цінність людського життя, яка стала наріжним каменем демократії, міжнародного права та нових глобальних економічних стосунків. «Якщо цього не станеться і цих молодих «пальмових галузок» ніхто сьогодні в руки не візьме, то прихід нових смертоносних вірусів буде лише питанням часу». Щоб не тремтіти перед невидимим ворогом, а насамперед молодим людям, треба об’єднатися у вірі та солідарних діях. Пам’ятаймо слова Папи Франциска: «Молитва й тихе служіння — це наша переможна зброя».

Люди знаходяться перед зміною епохи. Якою буде нова доба ніхто не знає, однак ви будете її людьми. Будьте благовісниками нової соціальної справедливості і милосердя, нових стосунків відкритості і служіння.

Цьогорічні великодні свята відзначаємо в один із найважчих періодів людства нової ери, переживаючи глобальний карантин. Цей новий виклик вимагає від нас уважної творчості та розвинутої системи служіння. І в цьому ми потребуємо допомоги та підтримки творчої молоді. Ви вмикали бабусям і дідусям трансляцію Літургії, вчили їх користуватися інтернетом і показували, як оплачувати комунальні послуги онлайн і наказували не виходити з дому, а самі купували для них найнеобхідніше. Благодійні громадські ініціативи від молоді з’явилися в різноманітних куточках України, допомагаючи найбільш уразливішим!

«Від імені старших людей Церква сьогодні каже вам: «Щире спасибі!» Продовжуйте і розвивайте своє служіння, дбаючи при цьому про особисту безпеку, скеровуйте свою енергію на тих, хто її потребує. Багато з вас давно не перебували так довго вдома — це шанс почути всі родинні історії! Спілкуйтеся, займайтеся спільними справами з найріднішими, з якими живете під одним дахом і проводите цей вимушений карантин. Це ще одна можливість відкрити дар особи, що є поруч! Не сумніваємося, що вам це вдасться».

Епідемія нашого покоління призначена усвідомити, що економічна криза, яка починається, болісно вдарить по найуразливіших – наших родинах, особах старшого віку і молодих людях. «Її негативні наслідки відчують усі. Водночас, ми в цьому теж глибоко переконані, що ця криза — це тест на милосердя, нагода для доброти та служіння. Хочемо, щоб зокрема ви, молоді люди, знали, що ваша Церква-мати проходитиме спільно з вами ці випробування, оточуючи та супроводжуючи вас і ваших рідних своєю неустанною молитвою».

ІV). «Осанна! Благословен той, Хто йде в ім’я Господнє» (Ів. 12:13). Тепер люди стоять на порозі нового світу і яким він буде – залежить від усіх нас. «Сьогодні, як ніколи, час для найсміливіших ваших мрій: підкорити космос, винайти ліки від раку, подолати епідемії, збудувати справедливу економічну систему, захистити хворих і немічних, шукати альтернативні джерела енергії, сконструювати нешкідливі для планети засоби пересування тощо. Дерзайте! Мрійте про велике! Великого бажайте!

Запросіть Христа до своїх мрій! Будьте певні, Він допоможе. Ісус Христос уже переміг найбільший наш страх і дав нам самого себе як невичерпне джерело надії і життя. У цей день Входу Господнього в Єрусалим відкрийте Йому всю ширину свого серця. Приймаючи нашого Спасителя в особисте життя, дозвольте Йому повести вас за Собою в те невідоме «завтра», яке саме Він зробить для нас світлим і радісним днем Його Воскресіння!».

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

12 квітня 2020 року Божого