«Встань і ходи!»

(Мт.9:5)

Вступ. Всесвітліші і всечесніші отці! Дорогі брати й сестри у Христі та представники влади! Вітаю вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Цієї неділі Євангеліє розповідає нам про розслабленого чоловіка, тобто про спаралізовану і малорухому людину, котрий нагадує нам також Україну.

І). «Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати» (Мт.9:6), тобто оздоровляти. Перепливши озеро, Ісус Христос прибув до свого міста і побачив розслабленого в оточенні людей. Цей євангельський уривок є викликом для кожного із нас, бо завдяки вірі оточуючих хворого людей, паралітик одержав спасіння. Постає логічне запитання: «Чи віра нинішнього християнина приводить когось з оточуючих розслаблених до спасіння?». Дуже багато людей приходять до віри завдяки свідченням бабусів чи дідусів, близьких чи знайомих і сучасних апостолів. Саме вони приходять до нас у важку хвилину життя, розповідають радісні історії, діляться власним досвідом і пропонують знайти доброго священика духівника в храмі. Віра приходить через слухання і підтримується добрими прикладами людей. Часто ми повинні стати очима та вухами Господніми, щоби вислухати інших. Для цього, нам самим потрібно жити вірою і дихати небесним ароматом євангельської любові. Слід пам’ятати, що ми спасаємося не поодинці, але разом, спільно. «Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт.18:20). Христос заснував Церкву як єдину сім’ю, котра є зібранням вірних. В ідеалі Церква схожа до багатьох окремих крапель води, зібраних в посудині разом, що складають одне ціле.

ІІ). Життєві питання людини і Боже Милосердя. Зараз варто застановитися над своїм життям, яке ми вважаємо ніби християнським. І тут варто задати собі наступні питання: «Чи ми приводимо до Христа інших? А можливо хтось дивиться на наше життя і втрачає сенс вірити взагалі?». І ще досить такі цікаві питання виникають перед християнами. Наприклад: до вас приходить вагітна жінка за порадою і каже, що вона збирається робити аборт. Ви можете розрадити її та підказати піти в храм на сповідь і духовну розмову, а чи можете дати телефон «доброго» лікаря, який проведе цю процедуру без зайвих питань. Коли хтось прийде до нас і буде говорити, що зібрався їхати до якогось ворожбита, мольфара, екстрасенса, то чи ми зупинимо його, а чи покажемо дорогу куди краще поїхати. Коли чуємо, що людина очорнює й обмовляє не присутню людину, то чи ми зупинимо її, чи, навпаки, будемо із захопленням мовчки слухати, насолоджуючись кожним брудним словом, яке виходить з її уст.

Отже, жити по християнськи – це добра нагода задуматись, що нас очікує вкінці життя та які слова надіємось почути від Христа при зустрічі із Ним на Страшному суді? Головною умовою Божого Милосердя над людиною є відпущення гріхів за умови щирого розкаяння і бажання прийняти Божу благодать. Минулої неділі Боже Милосердя звільнило біснуватих людей від нечистих духів. Нині Христос відпускає гріхи розслабленому і так повертає йому здоров’я. «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому» (Мт.9:6).

ІІІ). Значення храму у спасінні людей. Такі слова чує людина від священика в Церкві. Церква – це спільнота людей, а з іншої сторони це є рукотворний і збудований храм. Наша мова піде про храм рукотворний, котрий можна поділити на дві частини: людську і Божу, розділені між собою іконостасом. Святий Дух оживляє людину і дає їй силу славити Бога, а так само, отримавши цю благодать, людина може втікати від Бога, тобто починати грішити. Як душа оживляє тіло людини, так само Святий Дух оживляє душу.

Віруюча людина при вступі до храму перехрещується, щоб мати силу прийти до тетрапода і поцілувати ікону. Перехід від притвора до тетрапода символізує життєву дорогу. Життєва дорога складається із багатьох разів відвідин нами храму. І коли ви йдете цією дорогою, тоді приходить до вас чимало спокус, котрі хочуть перешкодити вам пройти вільно до зустрічі з Євхаристійним Ісусом. Спокуси приходять від диявола через чоловіків і жінок, а святі зі стін храму просять у Бога благодаті для вас подолати всі спокуси і встати з болота гріхів.

Пройшовши цей нелегкий шлях та поцілувавши ікону і святий хрест, чоловіки стають праворуч – по стороні намісної ікони Ісуса Христа, а жінки стають ліворуч – по стороні Пресвятої Богородиці. І тоді ви продовжуєте в покорі свою молитву та чекаєте, коли священики з Божої частини храму принесуть вам споживати Тіло і Кров Ісуса Христа. Священики – це люди, вибрані і покликані з поміж вас, котрих так само атакують спокуси. Батько брехні веде з ними особливо жорстоку боротьбу, бо Господь Бог запросив їх увійти до Святах Святих і дозволив їм роздавати Тіло Сина Божого людям. Прийнявши достойно святе Причастя, та подякувавши Богові, ви йдете додому скріплені благодаттю і дарами Святого Духа.

Правда, існує одна дуже важлива істина, а саме: одного разу ви останній раз у своєму житті пройдете цей шлях до тетраподу, запричащаєтеся і вже більше ніколи не повернетеся назад. Іншими словами, це прийшов до вас час генерального звіту перед Богом, тобто час смерті. І вашим завданням є зайняти своє місце, приготовлене добрими ділами на іконостасі чи серед розпису на стінах храму, до якого ви часто ходили, між святими. Не дай Бог опинитися у землі під іконостасом. Пригадуєте як на горі Синай Мойсей отримав десять Заповідей Божих і, зійшовши з гори до людей, побачив як вони зробили собі рукотворного Бога. І тоді земля розступилася, відступники від правдивого Бога попадали у вогонь під землю. У нашому випадку, я кажу під іконостас. Ось тому потрібно молитися щиро від душі так, щоб виконати свій обовязок, тобто своє покликання. Деякі люди кажуть: «Я пішов на пенсію і вже мені нічого не треба, бо вже виконав свій обов’язок». Мислення неправильне, бо до останнього віддиху потрібно боротися зі спокусами так, щоб попасти до святих на іконостас. Приклад молитви дає нам наступний приклад у притчі.

ІV). Притча. Троє вас і троє нас Господи помилуй нас! Пливе Архиєрей на невеличкому кораблику по морю разом із паломниками. Пропливаючи близько Соловецького монастиря, владиці показують невеликий острів, стверджуючи, що там проживають троє святих людей.

Архиєрей здивувався і попросив зупинитися та зі своїм причетом поплив на цей острів. Вийшовши на беріг, бачить стоять троє чоловіків дуже скромно одягнуті. Вони поклонилися владиці. Єпископ поблагословив їх і запитав:

-Люди добрі скільки часу тут проживаєте?

-Ми не знаємо. Може двадцять, а може тридцять років. Колись ми були рибалками. Одного разу під час сильної бурі наше риболовецьке судно розбилося. Смерть дивилася у наші обличчя. Тоді ми чудом врятувалися і пообіцяли Богові, на котрій землі опинимося, то звідти вже нікуди не підемо до кінця нашого життя. Раз в рік до нас приїжджають священики сповідають та причащають.

-Зрозуміло. А як ви молитися – запитав Архиєрей.

-Владико, ми читати добре не вміємо, а не те, що добре молитися. Правда знаємо, що на небі є Пресвята Трійця – Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. І нас троє: я – Василь, Іван та Ілля. Ми самі придумали молитву: «Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас».

Архиєрей замахав руками і сказав, що їх треба навчити головної короткої молитви «Отче наш». Навчивши пустинників молитви, Архиєрей відійшовши назад в море, дивуючись із цих диваків. Вийшовши на палубу корабля, раптом побачив, як цих троє пустинників біжать за кораблем і просять ще раз навчити їх молитви, бо вони забули.

Архиєрей хвилину мовчав, бо не міг і слова сказати. А потім каже, що біля престолу Божого стою, різні молитви знаю, владу від Бога маю, але по морю бігати не можу. А ви тільки знаєте: «Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас», а це значить, що маєте чисті серця. Ідіть з Богом і живіть та моліться так, як ви це робили до цього часу. До цього можна додати поговірку: «Де просто, там ангелів зо сто, а де мудрують, там немає жодного». Отже, ця історія вчить, щоби молитва наша була простою і довготривалою. Напевно, що пустинники повторювали молитву «Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас» сотні разів на день. Якраз Володимир Великий, охрестив людей Русі-України в ім’я Пресвятої Трійці, піднявши нашу державу до рівня європейської.

V). Володимирове хрещення і Слово Боже – це безпечна дорога для України. Євангелія – це стержень буття українського народу і запорука безпеки держави, благополуччя людей, процвітання молодого покоління і тієї духовної й історичної єдності, яку не можуть похитнути ніякі людські слова і жодні прийняті людські рішення. Ми прощаємо кривдникам нашого народу, але і від них чекаємо прощення. Князь Володимир є святим, а всі святі були грішниками, але не усі грішники стали святими. Різниця між ними в тому, що святі визнають свої гріхи, каються в них і докладають зусиль, щоб їх не повторювати. Грішники ж не лише не визнають своїх гріхів, але вони їх просто не бачать.

Справжнім християнином може бути тільки мужня і смілива людина, бо необхідно приготуватися на випробовування і переслідування від своїх ближніх. Нині це є вповні можливо для кожної віруючої людини. І на закінчення хочеться побажати народу України виконувати золоте євангельське правило. «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт.7,13-14).

Висновки. Я хотів би від усього серця побажати Вашій парохії і всьому українському народу заступництва та допомоги Божої через молитви великого святого Володимира Великого. Будьте на сторожі рідної землі, яку передали нам предки наші. Віра провела народ наш через випробування і стала духовним стержнем буття держави. Молити всіх українців та багатьох людей доброї волі продовжать будувати міцну Україну й оздоровлять її розслаблену. Тому потрібно вибрати собі найкращих помічників – Ісуса Христа, Пресвяту Богородицю, всіх святих українського народу, бо вони ніколи вас не покинуть – ні в цьому житті, ні в майбутньому. І тоді ви отримаєте те, що шукали, і тут, і там.

Пресвята Богородице, бережи нашу державу та воїнів української армії!

Господи, припини силою своєю війну на території України і збережи стержень віри у народі, на якому тримається наше життя й безпека!

«Встань і ходи!» вільно український народе! (Мт.9:5). Зі святом вас всіх вітаю. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

28 липня 2019 року Божого

с. Слобідка