«Щасливий той, (…)

в кого надія на Господа»

(Пс.146:3-5).

Вступ. Друга неділя Великого посту називається «Неділею Розслабленого», тобто паралізованого. Український народ зараз проходить різного роду випробування: війною, реформами і хворобами, а зокрема пандемією «коронавірус». Така ситуація зумовлює людей до покаяння й очищення. І це вимагає беззастережної довіри до Бога, щоб знищити у серцях людей джерело страху і допомогти пробудити живу віру у Воскреслого Христа.

І). Пандемія на ім’я «коронавірус» спаралізувала майже весь світ. Кожна година може коштувати сотень тисяч людських життів. Не має права чекати масового зараження і тому в Україні введено карантин. Дивимося в обличчя людей і вони розгублені та чекають підтримки і допомоги. Голоси пастиря і лікаря в час пандемії є дуже важливими. Священик у храмі надає особливу допомогу людині, прощаючи визнані гріхи, а медики у лікарні відновлюють здоров’я тіла. Храм і лікарня доповнюють одне одного, а тому ці два заклади повинні бути відкриті для людей уражених хворобою коронавірус.

З однієї сторони необхідно виконувати всі вказівки влади щодо безпеки від коронавірусу, а з другого боку дивуєшся чому в період важких досвідчень храм повинен бути закритим для молитви? Адже, люди в голосі Церкви бачать останню надію свого спасіння. І коли двері святині закриваються перед людьми, тоді пригадуємо розмову апостола Петра з Ісусом. Апостол Петро каже: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий» (Ів.6:68-69).

Ще недавно всі добре пам’ятають, як люди під час подій на Майдані знаходили притулок у Київських храмах і монастирях. Наприклад, у соборі Воскресіння Господнього, Михайлівському соборі, монастирі отців Василіян і багатьох інших. Ми живемо в реальному світі і неможливо уявити собі закритими двері святині перед народом. З одного боку маємо правила та приписи щодо убезпечення від коронавірусу, а з другого – давня церковна уставна традиція підкріплена практикою життя.

ІІ). Богословський аспект. Господь говорить до людей мовою любові і бажає, щоби народи між собою також спілкувалися мовою любові та милосердя. Світлої пам’яті Блаженніший Любомир Гузар часто любив повторювати такі слова: «Не робіть ближньому того, що тобі не миле».

На жаль, люди стали забувати про Бога, бо технічний прогрес і випробування владою зробили їх самих маленькими богами. Багато людей говорять устами про Бога, про молитву, піст, милостиню і прощення та до неба руки підносять, але духом знаходяться далеко від Творця неба і землі.

В середньовіччя люди спішили до храму у випадках хвороби чи нападу чужинців. Пригадаймо Влахернський храм повний людей на молитві, бо вороги оточили місто і мали його знищити, а людей повбивати. Народ молився і просив у Бога допомоги, заступництва та дзвонив у дзвони. Пресвята Богородиця оберегла людей своїм омофором і вороги втекли.

Час Великого посту спонукає людей йти до храмів і благати Господа про помилування так, як це робили жителі Ніневії. Правителі цілого світу, багаті і бідні, віруючі і невіруючі затривожені швидким поширенням коронавірусу. З іншої сторони, цей знак треба вміти читати очима віри. Вчені шукають способу зупинити цю хворобу, а Господь хоче зупинити її мовою віри, надії і любові. І тут не потрібно панікувати, бо паніка є страшнішою за цю вірусну хворобу.

ІІІ). Повчання: Коронавірус – це Божий допуст. У часах катаклізмів та загроз спільноти молилися витривало по храмах і це спроваджувало на народ благословення Боже, захист і порятунок. У часи епідемій у храмах дзвонили в усі дзвони, котрі своїми голосами розганяли віруси чуми та інші захворювання.

В Україні владою оголошено загальнонаціональний карантин. Слід дотримуватися гігієни. Хворі люди мають виконувати рекомендації представників охорони здоров’я. Священики готові сповідати і провадити духовні розмови з усіма бажаючими. У групу ризику попадають старші люди віком від 50 років і вище. Їм треба особливо берегтися. Вони для нас є найбільшим скарбом, бо несуть багатий життєвий досвід.

Церква шанує справедливі закони та розпорядження цивільної влади, що стосуються спільного блага та здоров’я окремих громадян і суспільства загалом. Незважаючи на складну ситуацію, в храмах продовжуються служіння, навіть у зв’язку з карантином. Блаженніший Святослав особливо звертає увагу на любов до ближнього і необхідність слухати владу.

Духовенство та вірні зобов’язані виконувати розпорядження цивільних органів влади та дотримуватися санітарних приписів. Люди і духовенство мають бути законослухняними громадянами своєї країни та дотримуватись справедливих законів і правил.

Пандемія коронавірус зобов’язує посилити молитву у всіх храмах, а лікарі повинні пояснювати і давати рекомендації використовувати сучасні засоби комунікації, щоб уникнути паніки. Віра і надія виражається особистою і спільною молитвою. Особливо закликаємо молитися за недужих, за працівників медичної сфери, за людей слабких і незахищених, за відповідальність влади, дочасне благо і здоров’я власного народу.

Наші храми мають бути безпечним та чистим місцем, вільним від загроз для здоров’я вірних.

ІV). Вказівки у справі здійснення Святих Таїнств. Обов’язком душпастирів і вірних є застосувати елементарні і зрозумілі засоби проти поширення небезпечних вірусів:

– хвора людина повинна залишатися вдома і звернутися до лікаря;

– тимчасово обмежити вияви вшанування святих ікон через цілування, а віддавати їм шану поклоном;

– люди старшого віку та діти попадають в «групи ризику» і тому їм треба обмежити відвідування місць великого скупчення людей.

Святе Причастя приймати з широко відкритими устами, не торкаючись ложечки.

Священнослужителі і надалі будуть жертовно і з любов’ю відвідувати хворих, уділяти Святі Таїнства Єлеопомазання та Покаяння. Хворі, перебуваючи у медичній масці, можуть запрошувати священика для молитви як в лікарню так і додому.

V). Духовне осмислення сучасних подій. Завданням Церкви є допомогти людям духовно осмислити сенс сучасних подій. Чому так сталося, як поводитися у цих обставинах і що Господь Бог прагне сказати народам через ці «знаки часу»? Один бачить необхідність переосмислити відношення до Бога у світлі сучасних надуживань і новітніх гріхів. Другий бачить удар по людській гордині у технологічній, політичній чи економічній сферах. Третій відчитує нинішні події як заклик до навернення і покаяння. Одна тут є певність, що Божий План діє в цих подіях, а нам треба зрозуміти його і почути мову Бога до нас.

Нинішні обставини зумовлюють виявляти любов і милосердя до ближніх. Захищаймо наше тіло від вірусів, але найбільше захищаймо наші душі від вірусів паніки, байдужості, ненависті, гніву, гордині, егоїзму. Ставаймо одні для одних розрадою в тривогах, потіхою у смутках, пам’ятаючи, що навіть щира посмішка, люб’язне слово здатні відігнати з людського серця страх, смуток і тривогу та запалити світло надії на життя. Воскреслий Христос відкриває найбільшу надію людині, яка вірить. Хоча хвороби нагадують кожному про смерть тіла. Апостол Павло каже: «маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.» (ІІ Кор. 4:7-10).

Висновки. «Щасливий той, (…) в кого надія на Господа» (Пс.146:3-5). Великий Піст 2020 року є допустом Божим на всі народи, а тому ця пандемія має нас чогось повчити. Піст повертає людей до Бога.

Нехай Пресвята Богородиця, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», покриє всю нашу єпархію та кожного віруючого поза її межами своїм благодатним омофором.

Господи, нехай надія на Боже милосердя забере від нас паніку і страх та наповнить життя Божою любов’ю й оздоровить кожного хто просить допомоги.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

16 березня 2020 року Божого

м. Коломия