Дияконські свячення Поляка Івана.

«Навчіться від Мене,

Бо я лагідний і сумирний серцем!»

(Мт.11:29).

Вступ. Почитання Пресвятого Серця – це почитання Воплоченого Божого Слова. Святе Письмо й Отці Церкви вказують, що Пресвяте Серце – досконалий символ чуттєвої, духовної, Божої і людської любові. Фізичне чи тілесне Ісусове Серце символізує любов Спасителя до людей.

І). Історія набоженства до Серця Христового. Бог через Воплочення засвідчив свою любов до людей. Звідси розпочинається історія любові Його Серця до нас. «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16).

Люди завжди порівнюють любов з серцем. Розуміємо так, що любити когось можна не чимось іншим, а тільки серцем. Ісус Христос сам це підтверджує, коли говорить: «Люби Господа, Бога твого, всім своїм серцем» (Мт.22:37). Святий Дух говорить у Приповідках: «Дай мені, сину, твоє серце» (Прип.23:26). Бог не хоче твого фізичного донорського серця, але тут мається на увазі особа Ісуса Христа. І тому Господь для кращого розуміння своєї любові, показує це на фізичному предметі – образі свого Пресвятого Серця.

Ісус на доказ своєї любові до людей, дає пробити свій бік і Серце, з якого «потекла негайно ж кров – і вода» (Ів.19:34). Очевидцем цього був сам апостол Іван і «говорить правду – щоб ви теж увірували» (Ів.19:35).

Першою почитателькою Пресвятого Серця Ісуса була Мати Божа. Передання говорить, що меч болю прошиває Її Серце, коли воїн широким римським списом проколює Серце і бік Її Сина. Вона найкраще розуміє біль і страждання Ісуса, починаючи вшановувати Його жертву разом з апостолом Іваном і побожними жінками вже на горі Голгофі.

Подальша історія християнства показує велике число Отців, Учителів, Письменників Церкви і Святих, які самі почитали Серце Христове та інших заохочували до цього. Серед них – св.Іван Золотоустий, св. Августин… Св. Анзельм Кентерберійський у XII столітті ось як говорить про Серце пробите через бік Христа: «це пробиття відкрило нам багатство Його доброти, а саме любов Його Серця до нас». Апостоли на початку проповідували для молодої Церкви про несотвореного Бога-Слово. За словами святої Гертруди, проповідувати про Серце Ісусове, Бог застеріг собі на останні часи, щоб остиглий жар любові людського серця знову розпалити. Це набоженство як публічний культ постає у другій половині XVII ст. Ісус Христос кличе Маргариту Марію Алякок сповнити цю місію у Церкві.

Приклад. У Франції в одному монастирі жила побожна черниця. Її звали Марія Магдалина Алякок. Одного разу, коли вона молилася перед кивотом, їй з’явився Ісус. Він показав своє розпалене любов’ю горіюче серце і так сказав до неї: «Оце серце дуже полюбило людей. А за ту любов так мало отримує вдячності. Багато християн і також тих, що богопосвячених осіб забули на мої добродійства та вдячність. Вони ображають мене, а найбільше зневажають мене у Пресвятій Євхаристії». Потім Він ще кілька разів показувався їй і бажав, щоби вона з іншими монахинями почитала Його особливим способом у п’ятницю по відданню празника Пресвятої Євхаристії. Спаситель обіцяв, що наділить великими ласками всіх, хто того дня будуть віддавати пошану Пресвятому Серцю Христовому.

ІІ). Пошанування Христового Серця у Церкві. Любов до Особи Ісуса Христа і пошанування Христового Серця це є одна і та ж сама правда тільки по різному виражена людською мовою. Пошанування людьми Христового Серця ніколи не є чужим, бо воно випливає з об’явленої науки віри про Воплочене Слово, яке є загальнолюдським добром. Наприклад, хіба для нас може бути чужими ходити на відпусти, приймати Тайни Покаяння чи Пресвяту Євхаристію? Ні! Тому, що це дає нам можливість краще зрозуміти особу Ісуса Христа та Його план спасіння кожної людини.

Святіший Отець Пій IX в енцикліці з 1856 року сказав: «Христос нас полюбив і умив наші гріхи у своїй Крови». Папа Лев XIII в енцикліці з 28 червня 1889 р. пише: «Найгарячішим бажанням нашого Спасителя є бачити, що в душах вірних родиться і росте вогонь любові, яким горить Його Серце». Папа Лев XIII енциклікою «Аnnum sacrum» з 25 травня 1899 року посвятив цілий світ Любові Христа, почитаній в символі Найсвятішого Серця. А Папа Пій XI енциклікою «Quas primas» з 11 грудня 1925 року встановив празник Христа-Царя і велів щорічно відновлювати «посвячення Найсвятішому Серцю Ісусовому цілого людського роду». Опираючись на повчання Вселенської Церкви, Львівський Архиєпархіальний Собор дня 20 грудня 1940 р. поручає священикам щороку в третю неділю після Зіслання Святого Духа після Св. Літургії відчитувати акт посвяти Христовому Серцю та подає формулу посвяти. Собор посвячує цілу Львівську Архиєпархію і приписує священикам посвятити себе, свої родини, свою парафію і цілу Україну Христовому Серцю.

Отже, з однієї сторони, у цьому набоженстві міститься увесь зміст релігії, тому що воно служить за правило досконалого життя. З іншої сторони, воно допомагає якнайлегше розуміти і пізнавати особу Ісуса Христа та спонукує кожну душу до гідного наслідування і палкої любові Серця Христа.

ІІІ). Сьогодення. Сто років тому, дня 13 червня 1915 року на празник Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця, у розпал Першої світової війни, єпископ Григорій Хомишин зробив свій вибір і посвятив Станіславську Єпархію Найсвятішому Серцю Ісуса. Сьогодні в час розгулу корупції і війни потрібно також знайти благодатне джерело сили, щоб скоріше пройти цей важкий час та гідно виконати своє завдання християнина. Ситуація вимагає приводить нас до відомого всім джерела Божого милосердя – Найсвятішого Серця Ісусового. Воно завжди повне «благодаті і істини» (Ів 1:14), в ньому знаходяться скриті скарби «премудрості і розуму» (Кол. 2:3). Перепросімо зневажене гріхами Серце Ісуса, насичене добром і милосердям для людей. Володимир Сосюра про це сказав так: «Живи, моє серце, живи не для себе, для себе бо й ти не жило» (вірш «Люблю України коханої небо»).

Серце Ісуса найбільше отримує зневаги у Пресвятій Тайні Євхаристії. Апостол Павло у посланні до Коринтян перестерігає: «того, хто їстиме цей хліб, або питиме чашу Господню недостойно, буде винен тіла й крови Господньої. (…) не розрізняючи тіла». (І Кор.11:27-29). Слова «буде винен тіла і крови Господньої» це значить бути готовим відповідати за негідну поведінку за зневаження тіла і крови Христа. Необхідно добре розуміти, що їсти звичайний хліб це є зрозуміле всім, а споживати Пресвяту Євхаристію заховану під видами хліба це є зовсім інше. Звичайний хліб приходить до нас на стіл через руки хлібороба і пекаря, а Причастя є тоді, коли звичайний хліб приходить на престіл до храму і через руки та молитву священика стає Небесною Поживою. І той, хто зневажає Причастя і вважає Його тільки за кусок хліба, той стягає на себе осудження. У цій незглибимій Тайні любові знаходиться правдивий Ісус Христос. Тому при кожній нагоді стараймося віддавати честь Серцю Христовому у Пресвятій Євхаристії.

Висновки. «Навчіться від Мене, бо я лагідний і сумирний серцем!» (Мт.11:29). Справжнє добро там, де кожен громадянин має право на захист, лікування й освіту, а також має можливість самостійно оплачувати власні витрати. У цьому – перспектива і справжнє добро суспільства. Зрада та безжальна корупція роз’їдають наше серце безжально зі середини.

Як же побороти це явище духовного і матеріального зубожіння? Світовий місіонер Франциск Ксаверій казав, що є два способи стати злидарями: красти, або працювати в неділю. Ось тут знаходиться джерело бідності України! Важко знайти таку державу, де так безмірно крадуть на всіх рівнях і важко знайти нормальний приклад іншої країни, де так працюють і зневажають святий День захланними базарами та безглуздою працею.

Пресвята Богородице, Мати Милосердя допоможи гідно прийняти Тайну Покаяння у своєму житті та достойно отримати дари Святого Духа.

Пресвяте Серце Ісуса, поверни кожну людину на дорогу, яка веде до храму і через тверду віру отримати благодать миру та щасливе майбутнє для наших дітей в Україні. Амінь. 

Благословення Господнє на Вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

9 липня 2021 року.

с. Вороненко.

Зображення ілюстративне: Grace Urbanski– Pixabay