Вступ. “Співстраждання Пресвятої Богородиці” є покровителькою матерньої провінції Згромадження сестер Служебниць в Україні. Пресвята Богородиця співстраждає з людьми та рівночасно є співвідкупителькою цього світу.

І). Співстраждання Пресвятої Богородиці. Церква, у суботу після “Празника найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Чоловіколюбця”, відзначається свято Співстраждання Матері Божої. Це Свято співзвучне із навчанням II Ватиканського Собору, який проголосив Матір Божу співвідкупітелькою світу, бо Вона взяла активну участь у справі відкуплення світу Ісусом Христом. Діва Марія від моменту зачаття завжди була покірно присутня і до самого розп’яття Ісуса Христа надавала Йому свою материнську підтримку і любов. Вона без нарікання і великого розголосу брала участь у всіх подіях життя свого Сина, підтримувала Його на нелегкій хресній дорозі і таким чином вклала свій вагомий внесок у справу відкуплення світу. Тому вірні Христової Церкви виражають своє співчуття Пресвятій Богородиці та урочисто відзначають це свято в її честь. У Львові в храмі св. Андрія розміщена чудотворна ікона Страждальної Матері Божої, яку Святіший Отець коронував під час свого візиту в Україну.

Церква урочисто вшановує хрест Господній, як знаряддя смерті Ісуса та засіб нашого спасіння, який виявляє нам повноту Божого милосердя. Хрест є місцем, яке у досконалий спосіб показує нам співчуття Бога до нашого світу. Сьогодні Церква скеровує свій погляд на Пречисту Діву Марію, Яка співстраждала разом зі Своїм Сином за усіх грішників, увійшовши у терпіння Ісуса Христа. Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: “Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець” (Лк.2,35). Терпіння Сина Божого викликали великий біль у материнському серці Марії так, що Її співстраждання вчинило спроможною прийняти на Себе нове духовне завдання – стати Матір’ю Церкви. Спаситель передає улюбленого учня Івана і кожного із нас під опіку Своїй Матері, кажучи: “Жінко, ось син твій” (Ів.19,26).

ІІ). Хрест і терпіння завершуються воскресінням. Сьогодні Пресвята Богородиця перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина. Її сльози, зросивши Голготу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, хоча Вона й надалі співстраждає із нами. Ми переконуємось у цьому протягом усієї історії України і нашого християнства. Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджує увагу на страждаючих людях. Вона любить тих, хто став жертвою війни, несправедливості, поранених, хворих за те, що вони є Її дітьми, згідно волі Ісуса на хресті.

Опіка Пресвятої Богородиці спрямована до кожного страждаючого: пенсіонера, дитини, пораненого, заблуканого в особливий спосіб, тому що достойно виявляє зв’язок між нами і Небом та стає джерелом живої води. “Хто вірує в мене, то ріки води живої з нутра його потечуть” (Ів.7,38). Марія повірила і стала джерелом живої благодаті, щедро зрошуючи долю українського народу. Джерело води у Зарваниці та в інших чудотворних місцях є скромним знаком духовної дійсності. Із віруючого та материнського серця Марії випливає жива благодатна вода, яка спроможна очистити та оздоровити кожного бажаючого. Занурюючись у джерельні води Зарваниці, велике число осіб мають можливість відчути солодке материнство Пречистої Діви Марії, Її любов та краще з’єднатись із Її Сином Ісусом Христом. З серця Марії випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді та кличе беззастережно довірити своє спасіння небесній Матері.

ІІІ). Ісус Христос уділяє спасіння через Святі Тайни. Страждаючі люди на важкі чи невиліковні хвороби, отримують порятунок через ласку Оливопомазання. Терпіння для усіх людей є чимось чужим, його трудно переносити і з ним важко змиритись, а ще важче прийняти його, як частину свого покликання. Благодать, що отримана через Святу Тайну Оливопомазання, полягає у тому, що приймаємо Ісуса-лікаря. Христос не є звичайним лікарем. Він не залишається ззовні людського терпіння, а приходить і поселяється у середині того, хто страждає, щоб бути разом із цією особою. Присутність Ісуса руйнує самотність, викликану болем. Людина вже більше не несе сама свого страждання, оскільки є терплячим членом Христа, уподібнюється до Нього й у Ньому бере участь у народженні нового створіння.

Без Божої допомоги ярмо хвороби і терпіння є надзвичайно важким. Отримуючи Тайну Оливопомазання, ми виявляємо, що не бажаємо нести іншого ярма, як тільки ярмо Христове, бо воно є любим та легким, подаючи нам надію на спасіння.

Висновки. Сестри Служебниці несуть своє служіння у Коломиї і Надвірні від початку 1990 років, тобто виходу Церкви із підпілля. Вони активно працюють у школах, садках, парафіях. Перед ними велике поле служіння і вони потребують добрих покликань.

Діво Маріє, сестри наслідують Твою покору і служать хворим, пораненим і всім потребуючим. Особливо важлива місія сестер монахинь у шпиталях та катехизації дітей у парафіяльних християнських спільнотах.

Просимо Пресвяту Богородицю, Матір Божу Неустанної Помочі, випросити благодаті сестрам у служінні Церкві і людям.

Господи благослови Згромадження Сестер Непорочної Діви Марії добрими покликаннями з території Коломийської єпархії.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської Єпархії

16 червня 2018 року Божого

м.Коломия