«Подяку складайте за все,

бо така Божа воля.»

(І до Солунян 5:18).

Вступ. Сердечно вітаю всіх присутніх християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Рівночасно дякую духовенству, вірним, гостям і моїм односельчанам, що прийшли подякувати Богові за дар життя о.Ярослава.

І). Карпати – це духовна колиска любові для о.Ярослава Свищука.

Він був місіонером у 23 країнах світу. Його дорога до священства була довгою, непростою і тернистою. Його життєвий шлях почався у серці Гуцульщини – селі Зелена Надвірнянського району. Далі дорога через Львів у військовий час, Австрія, табір переміщених осіб у Німеччині й еміграція до Америки.

Провідною зіркою для молодого юнака Ярослава була мужність і віра священномученика Йосафата Кунцевича, митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосипа Сліпого, блаженного Миколая Чарнецького. У життєвих випробуваннях пастиря зігрівала любов до родичів і до свого народу. Отець Ярослав постійно молився вервицю та відчував заступництво Пречистої Діви Марії. В 1972 році заснував в Назареті місійну станицю юнаків Ісуса, боровся з голодом в Індії, повертав до віри наших земляків – емігрантів в Аргентині й Бразилії.

Через 50 років мандрівок по світу, тобто в 1993 року переїхав на Батьківщину проповідувати Євангеліє. Він почав викладати в Івано-Франківському Теологічному Катехичному Духовному Інституті.

Зібраний унікальний музей ім.Митрополита Андрея Шептицького з багатьма місійними експонатами перевіз у Дору. Отець Ярослав Свищук збудував за власні кошти Місійно-Катехитичний центр, монастир Згромадження св.Андрея з церквою св.ап. Петра і Павла, хресну дорогу зі скульптурами мучеників та ґротом – печерою Матері Божої Фатімської.

Дня 16 червня 2005 року на 84 –му році життя і 54-у році священства в Україні перестало битися серце великого місіонаря і благодійника українця. Отець Ярослав Свищук упокоївся на своїй рідній Гуцульщині в Україні, бо любив свій народ, Карпати і щороку творив добрі діла.

ІІ). Столітній ювілей о.Ярослава Свищука.

Не кожній людині щастить створити цілий світ. Такий духовний світ якраз і створив о.Ярослав в Дорі. Народився він сто років тому в інтелігентній родині Івана та Софії. Мама Софія була родом з Микуличина. Батько Іван був вчителем і спочатку працював у Радехові на Львівщині, а потім у Микуличині. Тут він одружився з дочкою директора школи Степана Чесника, теж вчителькою Софією.

Батько о.Ярослава – Іван Свищук жив у селі Дорі з 1934 по 1944 року та працював на посаді директора місцевої початкової школи. Він багато часу віддає улюбленій справі – малює гірські пейзажі, натюрморти, пише олійні портрети гуцулів, різьбить і випалює по дереву та, що найцінніше, навчає цьому мистецтву талановиту гуцульську молодь. На жаль, його вілла «Теренція» в Дорі згоріла у воєнному лихолітті.

Отець Ярослав Свищук приїхав з Америки в Дору 1993 року. Завзяття цього священика сильного у вірі, стійкого в надії та палкого в любові допомогло заснувати місійне згромадження Андрія Шептицького – катехитичний центр, а саме: храм «Петра й Павла», монастир «Андрія Первозванного», музей Андрія Шептицького та монастир сестер Милосердя над Прутом. Ці будівлі дотепер успішно служать всім людям. Кожна будівля так само як і весь комплекс потребують утримання та бережливого ставлення. Він став добрим пастирем, людиною чутливого серця, провідником для богопосвячених осіб та мирян в любові до Бога і до ближнього.

Храм Петра і Павла освятили 24 липня 2000 р. в урочищі Товстий Діл. Завдяки щоденній клопіткій праці отця-мітрата Ярослава Свищука було створено музей ім. Андрея Шептицького і всю свою колекцію зібрану передав сюди в Яремче. Новозбудована церковця – це справжня перлина дерев’яної архітектури. Розпис іконостасу в сучасному стилі виконав сам о. Свищук. На тлі синього кольору проступають одухотворені лики святих мучеників за віру Христову та сповнений скорботи образ Богоматері Чорнобильської.

Милують зір декоративними візерунками високохудожньої різьби Царські Ворота, за якими також оздоблений різьбою престіл та оригінальної форми кивот – мініатюрна копія гуцульської церкви, що в селі Зелена Надвірнянського району, де народився отець Ярослав.

Неподалік від храму знаходиться «Гора мучеників», на якій вдячні парофіяни встановили пантеон із 14-ма погруддями церковних високодостойників, які віддали своє життя за віру. Серед них – блаженної пам’яті владика Миколай Чарнецький. Місійне згромадження Андрія Шептицького – катехитичний центр у Кам’янці в урочищі Товстий Діл – це місце духовного і культурного відпочинку. Нині отець Тарас Пеленьо взяв на себе обов’язки по збереженню і розвитку цієї духовної святині.

Висновки. Отець Ярослав закривав у своїй душі глибокі рани молитвою і веселими жартами. Люди не завжди зауважували і навіть не могли подумати, наскільки йому морально боляче за Дору і наше відношення до цієї духовної скарбниці в Товстому Долі і до майбутнього до України. Ніхто не здогадувався, як важко в нього на душі. Він переживав за поширення серед людей любові, смирення і доброти. Чому? Доброта відкриває ворота Раю, смирення вводить в Рай, а ті, що зберегли любов, Бога побачать.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи батькам і дітям бути щасливими, проживаючи у Божій благодаті.

Господи, помилуй Україну і благослови боголюбивий наш народ миром, любов’ю, смиренням і добротою.

Благословення Господнє на Вас. Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

Дора, Товстий Діл

11 грудня 2021 р.Б.