«Ніхто бо з нас не живе для себе самого і

Ніхто не вмирає для самого себе»

(Рм.14:7).

Вступ. Життя людське – короткочасне і тимчасове та обривається воно в одну мить так легко, наче тоненька павутинка. Ось так несподівано обірвалося життя п.Романа Хімея у час Нового 2021 року за Юліанським календарем.

І). Життя людини на землі – це перебування в гостях. Кожний день хтось помирає. Обличчя невблаганної смерті зустрічаємо повсюди. Одні люди втікають від смерті і роблять все, щоб продовжити життя. Другі люди чекають смерті з нетерпінням та просять її якнайшвидше прийти. Людська природа у глибині безсмертної душі відчуває, що попереду її чекає невідомість. Двері вічності відкриваються тільки один раз і звідти ще ніхто ніколи не повернувся назад. Всі не знають, що там робиться. Якою насправді буде наша смерть, де ми її зустрінемо і коли це станеться. І запитання «Чому живемо? Чому помираємо? Скільки нам залишилось?» переслідують кожного з нас. Не бажаємо чути про покійників, але така позиція не віддаляє нас від смерті і не продовжує власного життя. Навпаки, роздумуючи над життям і тілом померлого, допомагаємо собі зробити екзамен своєї совісті так, щоб бути спокійним і приготованим перед раптовим відходом з цієї землі у вічність. Книга Еклезіяста повчає «Ліпше добре ім’я, ніж дорога олія, і день смерти, ніж день народження. Ліпше йти у дім, де плачуть, ніж у дім, де бенкетують, бо такий кінець кожного чоловіка» (Екл. 7:1-2).

Пізніше! Пізніше! Пізніше поспілкуємося з тобою… Пізніше зателефоную і побачимося. Пізніше дізнаєшся хто ти для мене. Пізніше піду приймати тайну Покаяння і т.д. Залишаємо усе на потім і забуваємо що воно не є нашим і люди з якими ми хотіли зустрітися можуть відійти у кращі засвіти. Пізніше діти стануть батьками, а батьки залишаться у спогадах. Пізніше день переходить у ніч, сила стає безсилою, посмішка перетворюється у гримасу болю, а життя переходить через смерть. Пізніше може стати надто пізним. Не відкладайте справи на потім, якщо це можна зробити сьогодні. Продовжуй активно жити у гармонії і мирі з усіма людьми. Ти думаєш, що встигнеш покаятись завтра, але ти не знаєш, чи наступить завтра для тебе. Найбільша брехня, яку дає нам диявол це те, що у нас ще є час. Насправді часом ніхто з людей не володіє і купити не може.

ІІ). «Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи. І пам’ять їх з роду в рід». Дня 14 січня 2021 року на 76 році життя Бог покликав до себе по вічну нагороду заслуженого працівника культури України у Коломиї – керівника хору «Просвіта» п.Романа Хімея. Хоч важко змиритися зі смертю рідних і близьких людей, зокрема, якщо жив з кимось під одним дахом. Нелегко родині втрачати найдорожчу і близьку до серця людину.

Із великим сумом Коломийщина сприйняла звістку про те, що після важкої хвороби п.Роман Хімей відійшов у кращі засвіти. Деякий час він боровся з хворобою, надія змінювалася відчаєм, а відчай – новою надією, родина шукала способів порятунку, а спільнота гуртувалася в молитві за хворого Романа. Однак хвороба виявилася сильнішою, і наша молитва про зцілення змінилася на молитву про вічний упокій. Ми не здатні проникнути в глибину таїнства смерті і зрозуміти, чому від нас пішов цей світлий і добрий чоловік. Єдине, що ми можемо – це просити у молитві про милосердя Боже у вічності для слуги Божого Романа та родині пережити втрату найближчої людини. Нам важко проводжати в останню дорогу людину, яка багато зробила для культурної, духовної і національної спадщини Коломийщини. Молячись за померлими, ми часто відчуваємо сум, який вривається у зранене людське серце. Однак, коли звертаємося до Слова Божого, то знаходимо завжди потіху і розраду для кожного з нас, тому що для християнина смерть не є останнім словом існування. На Парастасі ми чуємо слова: «Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи» (пор.65:5). І після нього звучить: «І пам’ять їх з роду в рід».

Господь благословив його допитливим розумом, вмінням працювати, талантом спілкування з людьми. Наш маестро, згідно свідчення багатьох людей, усі свої Божі дари: розум, наполегливість, терпеливість – поклав на вівтар служіння Народу України. Цю любов він передавав через прекрасне виконання пісень хором «Просвіта». Він був патріотом і джерелом світла та надії для молодих. Його титанічна праця була присвячена передавати добро людям піснею. Хочемо пам’ятати і дякувати Богові за роки його невтомної праці. Ця пам’ять зберігається у всіх його працях, доробках, які він залишив для нас, якими до нині користуються церковні хори. Сьогодні складаємо пошану і вдячність Богові за дар життя нашого маестро. Його життя можна описати словами псальмоспівця «Нехай хвалить Господа все, що живе!» (Пс.150:6).

Сьогодні разом із болем втрати ми усвідомлюємо і глибоко переживаємо смерть пана Романа, а насправді це повернення до дому Бога Отця. Не плачте, тому що ця розлука є короткою, бо всі ми також наближаємося до того моменту, коли переступимо через цей поріг смерті. Єдине, що для нас залишається – це поручати покійного маестро у руки Всемилостивого Бога. Нехай Він прийме душу покійного до Царства Божого, а він буде для кожного з нас заступником у небі.

Товариство освітян глибоко сумує з приводу важкої втрати п.Романа Хімея, бо після важких трудів відійшов по свою нагороду на вічний спочинок. Висловлюємо щирі співчуття родині. Спільнота Коломийщини глибоко сумує з приводу важкої втрати п.Романа Хімея.

Висновки. Відходить з життя людина, яка дуже багато зробила і могла би ще зробити. Він любив свою роботу, рідну мову, традиції, Церкву, Україну. Щирі співчуття рідним, а покійному вічна пам’ять. Прийміть наші молитовні запевнення за новопреставленого раба Божого Романа. Світла йому пам’ять і вічний спокій.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

17 січня 2021 року Божого

м. Коломия