“Ревність дому твого

поїдатиме мене”

(Ів.2,17)

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Вступ. День народження – це час, коли з’явилася на світ певна особа і від цього починається відлік віку цієї людини. Перша згадка про святкування дня народження згадується у стародавньому часі: “І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів” (Бт.40,20-22).

І). Святий Дух завжди бере участь у народженні і житті священика. Він стає його Провідником і Покровителем. Першим плодом Святого Духа є любов. Катехизм навчає, що існують три Божі чесноти: віра, надія і любов. Священик завершуючи земний шлях, віри більше не потребує, бо стає віч-на-віч з Господом. Надії також йому не потрібно, бо те, чого очікуємо звершилося. Залишається тільки любов, яка буде тривати вічно, бо має своїм джерелом Пресвяту Трійцю. Тому ціле наше життя повинно будуватися на любові Бога, ближнього і ворогів.

Пам’ятайте віру ваших батьків, їхню любов до Господа, до церковної традиції та всього українського, яку вони вам передали. Наші батьки не завжди були високоосвічені, однак були глибоко віруючі та бездоганно сформовані християни. Батьківська молитва стала фундаментом покликання до священства. Вам, отче Іване, тепер потрібно бути мужем молитви.

Святкуючи Ювілей, необхідно молитовно складати подяку і вдячність Господеві за день свого народження. Крім цього, кожний день життя – це також день народження і за цей дар треба дякувати Богові. “Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!” (І Кор.10,31). І тому Слово Боже повинно допомагати вам шукати відповідей на виклики теперішнього часу. Отче Іване, вже двадцять шостий рік, а це майже тридцять років, ви служите священиком і проповідуєте Євангеліє собі та людям. І прожили ви так само, тільки два рази по тридцять років.

ІІ). Коротка автобіографія Івана Петруняка. Іван Петруняк народився 13 квітня 1958 року у с.Гавриляк Тлумацького району. Прийняв Тайну Подружжя у с.Молодятин 24 жовтня 1979 року з Катериною Волощук. У 1990 – 1995 роках закінчив Івано-Франківський Катехитично-Теологічно Духовний Інститут. Дня 13 березня 1992 року владика Софрон Дмитерко уділив дияконські свячення у храмі Царя Христа, а 11 вересня 1992 року в цьому ж храмі м.Івано-Франківськ владика Софрон Дмитерко уділив священичі свячення. Служив отець у селах Загайпіль, Назірна, Спас, а тепер служить у храмі Володимира і Ольги м.Коломиї.

Подружжя Петруняків виховує трьох дітей: Романа, Оксану і Марію. Син Роман, тобто ієромонах Порфирій, належить до монахів Студійського уставу і на даний час служить у Зарваниці.

ІІІ). Ювілей життя – “це дар Божий!” (Еккл. 3, 12-13). Цей дар, 60-річчя від дня народження, сьогодні отримав о.Іван Петруняк. Отець Іван є парохом храму Володимира і Ольги у Коломиї. Цей ювілей прийшов до вас у 2018 році Світлої п’ятниці після Воскресіння Христового. З особливою шаною висловлюємо вдячність Пресвятій Трійці за дар життя нашого священика Івана Петруняка. Кожен рік служіння — це поважний внесок до скарбниці мудрості, а саме: досвід служіння, доброта та безкрайня душевна теплота. Священик з Арс Іван Марія Віяней говорить: “один добрий пастир, пастир від Христового Серця, є найбільшим скарбом, який Господь може дати для парафії, і один із найцінніших дарів Божественного Милосердя”.

Нове папське повчання на тему святості взяте із Євангелія від Матея: “Радійте й веселіться” (Мт.5,12). Його мета — “практична відповідь на покликання до святості в наші часи”. Живучи блаженствами, стаємо святими, тому що тоді людина прямує дорогою у протилежному напрямку від світу. Всі із нас можуть стати святими, бо це є загальне покликання, доступне для кожного. Про що свідчать чимало святих, які живуть з нами по сусідству, тобто на вічному місці спочинку. Святість тісно пов’язана із життям милосердя, яке є “ключем до Неба”. Отже, святий — це той, хто вміє допомагати нужденним і зціляти злидні.

Висновки. “Ревність дому твого поїдатиме мене” (Ів.2,17). Ці слова визначають необхідність служіння священика в освітньому, духовному, культурному, суспільному та громадському житті парафії. Кожний душпастир залишає частинку свого серця серед вірних, котрим служив вірою і жертовністю. Дякуємо отче Іване, що ваше серце горіло любов’ю до парафіян і ви змогли вистояти на сторожі Божого Закону помимо всіх труднощів.

Нехай буде благословенний той день і час, коли Мати Божа Неустанної Помочі послала до вас священика, який веде нашу парафію правдивими дорогами до вічного Бога.

Господи, благослови ваше душпастирське служіння у парафії на благо боголюбивого народу України.

Пам’ятайте, що добре серце – дорожче за всі титули! З ювілеєм, успіхів і кожного дня будьте щасливим та прекрасним душею.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпископ Коломийський

13 квітня 2018 року Божого

м.Коломия