Слово владики Василія Івасюка в День вчителя перед викладачами і студентами Коломийського педколеджу

«Я – світло, (…) щоб кожен,

хто в мене вірує, не перебував у темряві»

(Ів.12:46)

 

Вступ. Посеред небагатьох незмінних професій у світі є одна — Учитель. Учителем був Ісус Христос й обов’язок навчати заповів нам. Вчитель – це людина, котра «добре настановляє словом правди» (ІІ Тим.2:15). В Україні день вчителя святкується у першу неділю жовтня.

І). Учитель – це професія і покликання. Відомий письменник Симон Соловейчик так пише про вчителя: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі, тільки в усвідомленні величі своєї справи». Робота пов’язана з викладанням завжди вважається дуже складною і поважною діяльністю.

Викладання вимагає повної самовіддачі розумових, фізичних і духовних сил та бути дуже тонким психологом і вміти розпізнавати найкращі якості у свого учня. Учитель завжди намагається допомогти розкритись здібностям і талантам дитини. Сучасному вчителю необхідно володіти такими якостями як терпіння, інтелігентність, освіченість, тактовність, мобільність, ерудованість, стресовитривалість, мати почуття стилю, смаку, міри, на доброму рівні володіти технічними засобами, сучасними освітніми новинками, а також бути віруючими людьми. Справжній вчитель не перестає здобувати нові знання все життя, бо педагогіка – це наука, яка постійно рухається вперед.

ІІ). Першим ученим у житті кожної людини є вчитель. Вчитель — це одна з найбільш складних професій у світі, тому що її суть полягає у бажанні та готовності людини допомогти іншим знайти свій талановитий шлях у житті. Учитель живе в кожній людині і тому жодна професія не обходиться без нього. Дитина, потрапляючи в дитячий садок, потім у школу, далі в життя навчального професійного освітнього закладу – постійно знаходиться у процесі виховання і навчання. Навіть через століття вчитель так само заходитиме в клас і вже школярам майбутніх поколінь відкриватиме незмінні величини: Батько, Мати, Вітчизна, Народ і т.д. Він буде нести все добре, мудре, світле й чисте і таким чином впливати на процес становлення особистості.

З яким небажанням багато учнів ходять на заняття, не виконують домашні завдання, грублять, ображають… А вчитель все терпить, адже його головне завдання — донести свій предмет, зацікавити і навчити. Перебуваючи на уроках, хтось, намагається навчитися, хтось грає в морський бій, а хтось — у навушниках слухає музику. Вчитель все це бачить і мовчить, але в глибині його душі виникає біль. Біль від того, що тебе не чують і не хочуть чути…

Так проходять довгі роки. Учитель зі сльозами на очах випускає своїх дітей і набирає нових з надією, що вони вже точно будуть його розуміти. Одначе ситуація знову повторюється…

ІІІ). Вибір молоді. Молодь, яка стоїть перед вибором професії, повинна твердо знати, що не існує нецікавих і нудних спеціальностей. Треба просто правильно визначитися з цим складним вибором у житті. Пам’ятайте, що вчительська праця, як і будь-яка інша, має приносити радість і задоволення. Вчитель – це людина, котра професійно і відповідально вносить світло знань до фізичного, особистого і духовного аспектів дитини.

Нині вчитель в Україні — це людина, яка йде професійно працювати в школу і за невеликі гроші вкладає душу в своїх учнів. Завдання вчителя навчити людей думати про українське, хвалитися і захоплюватися та розвивати, вивчати і пам’ятати, популяризувати своє рідне. Байдужість до своєї мови, України та особисто до себе завжди є подібною до весняного снігу. Вона вбиває і тоді держава зникає поступово і непомітно тане, як весною купка снігу нагорнута на галявині. Ходиш повз неї, а вона кожного дня все меншає і меншає аж поки зовсім не зникне. Одного разу озирнешся і на галявині снігу більше немає. Вулиці, будинки, люди ходять ті самі, але України може не стати. І від цих слів буває дуже боляче.

Дня 07 серпня 2019 року ми святкували 200-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша. Він придумав кулішівку – український фонетичний правопис, тому що все українське заборонялося 600 років. Власне кулішівкою був виданий Кобзар Шевченка, Святе Письмо. Пантелеймон дружив із веселим, балакучим і жартівливим Тарасом Шевченком. Пізніше обоє будуть учасниками Кирило-Мефодіївського братства, котре вимагало освіти українською, науки українською, української історії і т.д.

Вчителі будьте патріотами! Цікавтеся українськими постатями, досягненнями, історією і примушуйте всіх, від кого це залежить: журналістів, викладачів, вихователів, культурних працівників, владу – розповідати нашому народові про українське. І кожного дня запитуйте себе і свого учня: «А скільки знань я нині отримав про свою Батьківщину – Україну?». Рівночасно не забувайте слова Великого Кобзаря «І чужого научайтесь і свого не цурайтесь».

Висновки. Вчитель – це носій світла, котрий «добре настановляє словом правди» (ІІ Тим.2:15). Справжній учитель — не той, хто постійно виховує, а той, хто допомагає стати дитині собою. Отже, постійно вкладати всю свою душу в роботу, любити її і поважати дітей, то тільки тоді можна сміливо бути вчителем.

Вітаю всіх вас з днем вчителя та хочу побажати впевненості, витримки, міцного здоров’я і благополуччя. Діти шануйте вчителя і любіть його!

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи працівникам освіти любити життя, свою професію, зробити дітей слухняними і навчити їх перемагати труднощі.

Господи, зміцнюй віру кожного вчителя в Ісуса Христа, надією на особисте щастя і разом зі студентами віддано працювати на добро українського народу.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

4 жовтня 2019 року Божого

Катедральний собор Преображення Господнього

м. Коломия

 


Послання і проповіді