«Служити там, де найбільша потреба

І виховувати серце свого народу»

(Блаженна Йосафата Гордашевська)

Високопреподобні і преподобні сестри, преподобний отче Макарію, дорогий брате Василію вітаю вас християнським привітом «Христос Рождається!».

Вступ. Одного разу молодий монах прийняв монаші обіти і сказав до старшого монаха з вічними обітами: «Отче, скажіть будь-ласка, чи мені тепер треба зректися світу?». Досвідчений ієромонах відповів: «Брате, якщо ти будеш жити християнським життям, тоді світ сам втече від тебе».

І). Голос Божий кликав Михайлину залишити гамір і суєту світу. Боже Провидіння на наших рідних землях виростило смиренну монахиню Йосафату Гордашевську, яка стала справжнім свідченням Божої Любові від якої втік сам світ. Народилася Михайлина Гордашевська 20 листопада 1869 року в багатодітній родині. І хоча її батьки були звичайними незаможними міщанами, вони змогли прищепити дитині невгасне й гаряче бажання Бога. Ще в ранньому дитинстві запалилося Ним дівоче серце і той шляхетний душевний порив незабаром вилився у нестримний потік благодатних чеснот. Михайлина вступивши до монастиря прийняла нове ім’я – Йосафата.

Саме в цей час у невеличкому селі Жужелі з ініціативи ревного душпастиря о. Кирила Селецького постає нове монаше згромадження, яке приймає назву Сестер Служебниць Пречистої Діви Марії. Згромадження служить українській спільноті в галузі освіти й охорони здоров’я, виховує молоде й відкриває нові місії. «Моїм обов’язком є молитися за кожну сестру монахиню» – це стало життєвим кредом Йосафати. Її гаряча молитва, мудрий провід монастирського життя та приклад особистого самозречення вже в короткому часі здобули славу справжньої обителі Божої. Невдовзі по всій Україні, а потім і далеко поза її межами постають все нові жіночі згромадження і все більше сестер включається у виконання своєї великої місії — катехизувати, просвічувати людей, привертати душі до Бога і рятувати дітей сирітських захоронках. Блаженна подвижниця молитовно поручає кожну монахиню дбайливій Господній опіці. Вона до кінця своїх днів чуває над своїми співсестрами, залишаючись вірною своїй обітниці.

У чому ж полягає феномен святості її душі? Відповідь на це питання полягає у геройському виконанні блаженною Йосафатою тієї програми життя, яку вона намітила собі в тишині монастирської келії. Суєта і клопоти не змогли затьмарити її служіння українському народові, бо вона намагалася якнайкраще виконувати свої щоденні обов’язки, пам’ятаючи, що Бог дивиться на неї і старалася віднайти ласку в Його очах. Це подиву гідне сповнення нею своїх постанов і є тим найкращим свідченням єдності її душі з Христом, яке поставило її в один ряд з іншими мучениками нашої Церкви XX століття. Святіший Отець Іван Павло II в під час пастирського візиту в Україну беатифікував українських новомучеників і в тому числі преподобну сестру Йосафату Гордашевську. Празник преподобної призначено святкувати 20 листопада.

ІІ). Блаженна Йосафата і в теперішний час найкраще розуміє сестер свого згромадження. Слухаючи голосу Божого, вона свого часу відповіла на всі виклики. Йосафата і нині в час війни і соціального сирітства, суспільних змін й особливої інформаційної епохи, потреби духовного розвитку людини і в час певного розгублення, в час відчуження людської особистості і знецінення стосунків між людьми, блаженна залишилася великою та вірною заступницею українського серця.

Папа Франциск запитує нас: «Чи ви замислювалися над тим, які таланти дав вам Бог? Чи думали ви про те, як використати їх на служіння іншим? Не закопуйте таланти! Робіть ставки на високі ідеали, ті ідеали, які розширюють серце… Життя нам дане не для того, щоб ми його заздрісно оберігали для себе самих, але для того, щоб його дарувати. (…) Не бійтеся мріяти про великі речі». Бог дає можливість тим, хто мріє, дарує чудо тим, хто вірить, і ніколи не залишає тих, хто йде за Ним.

Небо любить тих, хто дає життя і підтримує його. Ніхто не знає, скільки, де і як йому жити та служити. І ви, сестри, не знаєте цього, тому не журіться. Зернина, що лягає в Ґрунт, не журиться, коли і що з неї виросте. Вона просто росте через камінь, терня і тягнеться до неба. Сестри живіть та служіть людям любов’ю і життя полюбить вас такими, якими ви є. Пам’ятайте: де б ви не були, до якого б дому вас не благословили працювати, ви завжди і всюди почувайтеся, як вдома.

Якщо хочете знайти шлях до святості, тоді відмовтеся від «свого» шляху і від «своєї» мудрості. Господь Бог відмовився від Неба і прийшов слідом за людиною на Землю, яка Його з ненавистю розіп’яла. Сестри, йдіть слідами любові Ісуса Христа на Землю. Будьте Йорданським світлом і свічками надії так, як це сказано в одній притчі.

Приклад. Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули… Було так тихо, що було чути як вони розмовляють.

Перша свічка сказала: «Я – Спокій. Нажаль, люди не вміють мене зберегти… Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!…». І вогник цієї свічки згас. Друга сказала: «Я – Віра. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому нема сенсу мені горіти далі». Ледве сказала таке – подув легкий вітерець і загасив свічку. Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: «Я – Любов. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше – своїх близьких». Довго не ждала і ця свічка – згасла.

Раптом в кімнату зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись, вона закричала: «Що ви робите?!… Ви повинні горіти! Я боюся темряви!». Промовивши це, вона заплакала.

Схвильована четверта свічка сказала дитині: «Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити інші три свічки, бо я – Надія!».

Висновки. «Служити там, де найбільша потреба і виховувати серце свого народу» (Блаженна Йосафата Гордашевська).

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе вам випросити добрих і святих покликань.

Господи, благослови ревним служінням Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії на місійну працю там, де є найбільша потреба.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

25 січня 2019 року Божого

м.Коломия