«Осанна! Благословен той,

хто йде в ім’я Господнє» (Ів.12:13).

Вступ. В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу! Дорогі мої, увесь наш світ потерпає від смертельної коронавірусної хвороби, а усі ми, українці, ще й від кровопролитної війни, яка нещадно нищить та руйнує усе живе. І зупинити ці жахіття  ми, люди, не можемо, бо не маємо таких сил.

І). «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!» (Ів. 12:13).

Сьогодні, в умовах війни, святкуємо одне з найбільших християнських свят – урочистий Вхід Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим.

Вхід Господній у Єрусалим – це вхід Господа у кожен наш дім. Уявімо собі, як би ми відреагували, коли б побачили Його у своєму домі?

Вхід Господній у Єрусалим – це вхід Господа у наше життя. Уявімо собі Господа, Котрий входить у наше життя. А яким воно є насправді? Чи готове воно зустріти й прийняти такого величного Гостя?

Вхід Господній у Єрусалим – це продовження шляху нашого Господа заради спасіння кожного із нас. Все, що потрібно було зробити на землі, Господь зробив, тепер потрібно це Його земне служіння закріпити й увінчати успіхом. Закріпити ж можна тільки стражданням.

Ця подія безпосередньо розпочинає і відкриває перед нами дорогу у таїнство страждання, смерті і Воскресіння нашого Спасителя.

Напередодні цієї історичної події, суботнього дня в Єрусалимі, Ісус Христос воскрешає свого померлого друга Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі. А вже недільного дня, Ісус, сидячи на осляті, входить у Єрусалим. Люди, котрі так радісно й велично зустрічають Христа, бачать у Ньому Бога і Царя, котрий заслуговує на найвеличніші почесті. Співаючи «Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє», вони показують Йому свою відданість та готовність слідувати за Ним. Ізраїльський народ в обличчі Христа бачить свого союзника у боротьбі зі стражданням, хворобою і смертю. Всі юдеї, які прийшли на свято Пасхи до Єрусалиму, побачили, що в Ісусі Христі є та сама сила Божа, яка воювала за спасіння людей в усіх історичних періодах. Євреї сприймають Христа, як довгоочікуваного Царя, котрий прийде і раз та назавжди вирішить усі їхні проблеми: від загарбників визволить, зарплати підвищить, зробить їхнє життя добрим, щасливим та дивовижним. І тут виявилося, що Царство Христа – не від світу цього і все зовсім по-іншому. Тут немає лицемірності та ницості, а панує вічна любов, справедливість, добро та щастя. Та чи готові євреї прийняти це царство та йти за Христом? Як бачимо, що – ні, бо вже через п’ять днів той самий натовп, котрий так радісно зустрічав Христа, волатиме до Пилата: «Розіпни, розіпни Його!».

ІІ). Початок нової епохи.

Ісус торжественно входить в Єрусалим, як Цар і Переможець. Проте ми знаємо, що цей Його вхід – це початок страждань. Христос іде, щоб заключити союз у Своїй власній крові. Він іде, щоби прийняти смерть і вийти з неї переможцем у третій день після Свого поховання. Він йде, щоб у Єрусалимі перемогти смерть та показати Бога, котрий вириває жало смерті і дає людині надію на життя вічне.

Такий складний є шлях Божого Сина є властивий Його Церкві та кожному християнину. Господь не обіцяє нам тут, на землі, ані слави, ані почестей, ані багатства і навіть спокою та комфорту. Проте такими дивовижними та зрозумілими є Його слова, звернені через тисячоліття до кожного із нас: «Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною» (Мт. 16:24). Сам Він саме так і зробив. Іншими словами, бути істинним послідовником Ісуса, відмовитися від своєї природної волі і прагнень та заради Христа бути готовим на всі страждання і навіть смерть, та бути готовим до самозречення і самовідданості. У важких обставинах ніколи не впадати у зневіру та відчай. Христос переміг смерть. Він допоможе кожному із нас подолати усі наші болі, страхи, страждання та терпіння.

І сьогодні, коли наша багатостраждальна Ненька-Україна потопає у кровавих ріках війни, коли її тіло пошматоване і зруйноване бомбами та гранатами, коли тисячами гинуть невинні люди, а мужні герої віддають своє життя за її волю, ми маємо відкрити свої серця до зустрічі із Христом. Христос розпочинає Свій тернистий шлях на Голгофу із хрестом, навантаженим нашими гріхами. Весь світ бачить і чує, що у цей військовий час Бог став Лікарем нашим перед обличчям коронавірусної хвороби та союзником народу України у жорстокій війні.

Україна терпить важкі випробування, але Господь провадить нас уважно через заміноване гріхами життя, Він допомагає нам бачити небезпеки духовні та піклується про духовну їжу. Він витирає заплакані очі матерів, обіймає осиротілі діти, Він стає могутнім щитом для кожного нашого воїна.  З таким могутнім Захисником і Царем світу ми не боїмося нікого і нічого.

ІІІ). Слово «новий» у Святому Письмі означає «кращий».

Після всіх перенесених страждань перед нами розпочинається «новий час». Після війни та пандемії Україна і наш народ повинні приготуватися будувати нове життя, а саме: продовжували любити один одного, прощати один одному, допомагати один одному, підтримувати один одного.

Ми станемо кращими лише тоді, коли за обставин цієї смертоносної хвороби і війни переосмислимо цінність людського життя. Бо насправді життя людини – це найвища цінність народу. Ми станемо кращими, коли всі відчують себе  учасниками однієї великої родини. Єдність, любов, гармонія, жодні мури, війни і хвороби не можуть розділити людей.

Ми станемо кращими, коли будемо берегти воду, землю і не будемо спалювати ліси й трави. Тоді земля не буде продукувати смертоносні хвороби, щоб боронитися перед людством, яке по-хижацьки ставиться до неї. Цю землю Господь довірив людині для відповідального господарювання, щоб її робити плодючою та здатною подолати голод, який нині збирається проїхати по Україні апокаліптичним конем. Стоячи на порозі «нової епохи», та співаючи «осанна» нашому Спасителеві, Який входить в Єрусалим, молоді і старші люди повинні думати та приймати відповідальні рішення духом милосердя та любові.

ІV). Молоді люди мають завдання зробити новий світ кращим.

Блаженніший Святослав закликає молодь України допомогти перемінити нашу Батьківщину на квітучий сад з новою культурою, суспільством і цивілізацією. Україна є однією з найбагатших країн світу, проте в цій найбагатшій країні живуть найбідніші люди континенту. Нас навмисне перетворювали на жебраків, гадаючи, що цим позбавлять нас гідності та любові до своєї землі. Сьогодні ж ми бачимо, що на захист Батьківщини стали зовсім не олігархи, а свідомі українці та щирі патріоти своєї землі, тобто ті, котрі люблять Україну.

Ми особливо просимо звернути нашу увагу на виховання молоді нового покоління. Тому заносимо молитву до Бога за нашу молодь. Блаженніший Святослав називає дівчат і хлопців пагонами людства і тими зеленими галузками, які сьогодні випускає українська спільнота. Ми радіємо, що сьогодні і молоді люди, і дорослі вітають разом нашого Спасителя освяченою лозою. Вітають щиро та віддано, як колись ті діти, котрі зустрічали Христа радісними криками та пальмовим гіллям. Бо саме дітям не потрібно пояснювати різницю між добрим серцем та товстим гаманцем. Своєю щирістю у відношенні до Бога, діти та молодь, як колись, так і тепер показують нам Його велич, добро та правдивість. Станьмо і ми схожими до цих євангельських дітей, котрі у чистоті серця, у щирості та довір’ї, вірили у Бога та йшли за Ним.

Вже від сьогодні молодь України повинна взяти у свої руки, як зелені галузки, головні християнські цінності і ними привітати Христа. Християнськими і людськими стосунками будувати нову культуру та нову мирну демократичну Україну. Тими зеленими галузками нашої молоді має бути повага до людини, до її життя, до її гідності і до здоров’я. Зелені галузки – це  правдивий мир, який допоможе нам бути справжніми людьми, котрі відчувають правду та справедливість, спільне благо, відповідальність за іншого та за наше довкілля. Зелену галузку приніс голуб на корабель Ноя після потопу, як знак закінчення катастрофи та початок Божого Милосердя.

Висновки. Христос несе все це багатство і повноту людського життя у Собі і тому заспіваймо Йому: «Осанна во вишніх!». Спасителю, в Твої руки вручаємо наше життя, майбутнє молоді, дітей в Україні. Господи, допоможи нам оновити наше життя так, щоби ми від сьогодні розпочали будувати нову Україну, квітучу, немов Едем.

«Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє» (Ів. 12:13). Амінь.

 † Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

м. Коломия

17 квітня 2022 року