«Благообразний Йосиф, з дерева знявши Пречисте тіло Твоє,

Плащаницею чистою обвив, і пахощами в гробі новім,

Покривши, положив»

Вступ. Похорон Ісуса, Його побите тіло, страждання повністю передані сучасним поколінням через Святе Письмо, Передання і Туринську плащаницю.

І). Значення плащаниці. Великоднє торжество немислиме без плащаниці, хресного ходу й багатоголосого «Христос Воскрес!» «Воістину воскрес!». Відслуживши Царські часи і вечірню, виставляємо плащаницю. Плащаниця – це велике прямокутне полотно з живописним чи гаптованим зображенням Ісуса Христа після зняття Його з хреста. Вона символізує хресний подвиг Сина Божого в ім’я спасіння людей. У кінці вечірні Великої п’ятниці, свята плащаниця виноситься з вівтаря на середину храму й залишається там для загального поклоніння аж до початку пасхальної утрені. Процесія означає стражденний шлях Спасителя, його смерть і поховання. Обов’язковим атрибутом плащаниць свого часу були зображення місяця й сонця у коронах, що не дають світла, адже в цю скорботну хвилину все завмерло й занурилось у темряву. Пізніше їх перетворили на шестикрильця або звичайну зірку.

ІІ). Йосиф хоронить тіло Ісуса в своєму гробі. Коли помирав Спаситель розп’ятий на хресті, тоді цілий світ огорнула тиша і темрява. Свідки тих подій повертались стривоженими до своїх домівок і свого буденного життя. Учні Христові були переповнені відчаєм, смутком і невпевненістю за своє майбутнє життя та передчуттям переслідування. Перед їхніми очима на Голгофі стояла картина з трьома хрестами та розіп’ятими на них двома розбійниками і посередині Сином Божим. У їхніх вухах досі звучали сім останніх слів, сказаних з хреста Спасителем.

Страсна П’ятниця стає днем протиріч. Христос – життя, зазнав смерті за наші гріхи. Хрест – інструмент катування і смерті, став деревом життя. Спаситель зійшов під землю до аду, щоби людям дати можливість звідти піднятися на небо. Господь став в’язнем, щоби зробити нас вільними, Він помер і подарував людям життя.

Євангелія свідчать про досить різне відношення людей в часі страждань і розп’яття до Ісуса: одні повтікали через свій страх, другі стояли біля хреста і не могли нічого вчинити, а таємні учні – Йосиф з Ариматеї та Никодим показали свою прихильність до Спасителя. Вони сміливо і мужньо похоронили тіло Ісуса в своєму гробі та ще й привалили до входу великий камінь. Тому Церква так оспівує вчинок Йосифа Ариматейського: «Благообразний Йосиф, з дерева знявши Пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і пахощами в гробі новім, покривши, положив».

ІІІ). Сміливість Йосифа і вагання Пилата. Йосиф зрозумів, що неможливо ціле життя бути таємним учнем Ісуса, іноді треба зробити рішучий крок і сміливо засвідчити та відкрито показати свою віру. Подібне відбувається і тепер: одні відрікаються від Ісуса, другі засвідчують свою віру кров’ю, як Герої Небесної сотні. Нас ніхто не переслідує за віру в Христа, але ми самі відходимо на манівці, видумуємо багато причин, щоб оправдати своє невірство і свої лихі вчинки та гріхи; знаходимо тисячу оправдань, щоб не піти до Сповіді, до Церкви, тому що богослуження задовгі чи змучені.

Вчинок Йосифа нам видається звичним, але ця людина ризикувала всім. Він мав родину, дітей, сім’ю, свій бізнес і багатство. Ми не знаємо, які наслідки були для нього після воскресіння Ісуса: його переслідували чи вбили або він залишив все і почав проповідував Христа Воскреслого. Одначе, ми точно знаємо, що він подолав всі сумніви і вчинив все, що тільки зміг для Ісуса. Подібно нині і ви, що можете робіть для ближнього, бо тільки це візьмете зі собою на суд Божий для оправдання.

3.1). Історія одного дня зробила Йосифа із Ариматеї та Пилата безсмертними. У їхньому житті тільки за одну добу відбулась надзвичайна подія, про яку вони ніколи не задумувались. Сміливість Йосифа – поховати тіло Ісуса і вагання Пилата – засудити Спасителя, котрий не приносив жодної загрози для Римської імперії. І це прекрасно розумів Пилат, але він не хотів руйнувати і так непрості стосунки із єврейською старшиною та первосвящениками, а тому і видав несправедливий засуд невинному Чоловікові.

Протягом одного дня і Пилат, і Йосиф були змушені показати своє ставлення до Правди. Ми не можемо чекати коли вибирати Правду і чи вдалий це час, щоб піти за Ісусом та визнати, що Він є нашим Богом. Ми Ісуса або приймаємо, або відкидаємо Його геть від себе.

Підходячи сьогодні до Плащаниці, цілуючи її, слід запитати самого себе: «Де я знаходжусь? Чи на стороні Пилата, стараючись догодити оточенню та світу? Чи, можливо, я на разом із Йосифом та Никодимом на практиці засвідчую свою віру, не дивлячись та не зважаючи ні на кого і ні нащо?».

Висновки. «Благообразний Йосиф, з дерева знявши Пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і пахощами в гробі новім, покривши, положив».

Христос закликав усіх людей йти за Ним, але далеко не всі пішли за Ним тоді й не всі ідуть тепер. Озирніться навколо себе і побачите, що більшість людей обрала життя без Христа та залишила Його страждання осторонь свого буття. Проте усі зібрані нині у храмі також несуть у собі зародок гріха та продовжуємо дальше розпинати та катувати Сина Божого, накладаючи на Його голову не один терновий вінок з власних гріхів і вбиваючи в долоні Спасителя замість трьох цвяхів, власні тяжкі гріхи.

Власне, гріхи стали причиною 33 роки тому, вибуху на Чорнобильській АЕС. Багато людей померло на різні захворювання і тепер ще хворіють. Саме ці люди складають українську терплячу плащаницю. Господи помилуй наш народ і прости численні гріхи наші.

Пресвята Богородице, Мати Божа Коломийська, допоможи нам якнайменше поранити Твого Сина – Ісуса Христа.

Господи, дивлячись на плащаницю, допоможи кожному з нас щасливо відійти з цього життя та побачити Твоє воскресіння. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський