“І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя,

щоб з вами був повіки, Духа істини”

(Ів.14,16-17)

Вступ. Зіслання Святого Духа – це День народженням Церкви, Головою якої є Христос, а динамічною і животворною силою – Святий Дух.

І). П’ятидесятниця – це подія, яка відбулася рівно через п’ятдесят днів після виходу євреїв з Єгипту і в той день відбулося проголошення на горі Синай Закону Божого через Мойсея. Мойсей продовжив очолювати перехід євреїв від неволі до свободи, маючи 10 Божих Заповідей. Євреї завжди відзначали день виходу з єгипетського рабства й очікували повноти спасіння – приходу Месії. Повнота спасіння виповнилась жертвою Ісуса Христа, бо саме Він перевів всіх людей через смерть до життя.

Дух Святий також зійшов на апостолів п’ятдесятого дня після Пасхи Христової. Апостоли після смерті Ісуса Христа були боязливими, а коли отримали силу згори, тоді розійшлися проповідувати Євангеліє по цілому світі. Проповідувати Євангеліє за благодаттю Святого Духа означає бути посланцями Бога, пояснювати Святе Письмо без сили з висоти означає бути звичайними людськими проповідниками. Дух Святий покликав пророків передавати людям волю Божу, простих рибалок зробив мудрецями, священиків навчає й настановляє, а Церкві роздає дари. Апостол Павло підтверджує, що кожен християнин є храмом Духа, а цар Давид у Псалмі 103 каже: “Боже, ти посилаєш Свій Дух – і все оживає. Віднімеш – і все повертається у порох”. Як тіло без душі мертве, так і душа без Святого Духа мертва. Отож, Зіслання Святого Духа – це свято життя, торжество перемоги, це Бог Отець обіймає нас дарами Святого Духа, щоб давати свідчення про Нього. Отже, Зіслання Святого Духа – це День народження Церкви.

ІІ). Пророк Йоіл про Зіслання Святого Духа. В цей день здійснюється пророцтво Йоіля: “А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння” (Йоіл 3,1). Це пророцтво тісно пов’язане з проповіддю пророка про День Господній, який можна пояснити як день Страшного Суду і закінчення людської історії. Зрозуміти суть події Зіслання Святого Духа допоможе нам наступна послідовність подій:

По-перше, прихід Святого Духа – це сповнення обіцянки, яку дав своїм учням Христос, кажучи, що “як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за Мене” (Ів. 15,26). Ісус заспокоює учнів, що після вознесіння не залишить їх сиротами, але водночас запевняє, що вони матимуть постійно з собою Того, який все їм нагадає і ще більше об’явить, дасть більші можливості діяти і славити Бога (пор. Ів. 14, 26–27).

По-друге, Хрещення Ісуса Христа супроводжується сходженням на Нього Святого Духа. Святий Дух засвідчив перед усіма людьми, що Ісус є справжній Спаситель-Христос-Помазанник. У цій події над Йорданом також вперше публічно об’являється вся повнота Бога: Отець, Син і Святий Дух (пор.Лк.3,13–17). Підчас Зіслання Святого Духа на апостолів та послідовників Ісуса Христа переходить на них також помазання, вибраність і синівство. Наступного дня після Зіслання Святого Духа Церква відзначає свято Пресвятої Тройці як вираження повноти віри у триєдиного правдивого Бога. У Хрещенні Ісуса Йорданська вода змиває гріхи, а в Зісланні Святого Духа вогонь з неба очищає людину і спонукає свідчити та проповідувати людям правду.

По-третє, існує ширший контекст Зіслання Святого Духа. Християнське відзначення Зіслання Святого Духа – це отримання Нового Закону, який залишив Христос учням ще під час Тайної вечері. Спаситель повідомляє, що люди цілого світу покликані бути вибраними: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28, 19).

По-четверте, Зіслання Святого Духа – це ознака наближення Дня Господнього. День Господній – судний день, який має закінчити історію гріха, несправедливості, страждання та смертності і започаткувати нову еру вічного життя, доброти, радості й любові. Зішестя Святого Духа – це печать Бога на людині, а точніше на спільноті послідовників Христа, яка є Церквою, щоб витримати випробування Судного дня за допомогою дарів Святого Духа (пор.1Кор.12,1–11). Ця співпраця між Богом і людиною створює умови для побудови нового суспільства, яке протистоїть цивілізації смерті. Ніхто не знає, коли цей день нагряне, проте Дух Святий освячує й просвічує кожну людину і робить її спроможною осягнути Боже Царство, яке обіцяв Христос.

ІІІ). Святий Дух – це світло, яке допомагає знайти правду житті. Людині властиво шукати Божу Правду, бо серце людини заспокоїться тільки, знайшовши Господа. Якщо людську правду ми черпаємо з довколишнього світу, то Божу істину – із Святого Письма.

Після 70-лiтнього атеїстичного тиску в Радянському Союзі на релігію, відкритого переслідування віруючих, духовного голодомору тепер багато людей повернулися лицем до Бога. Люди читають, вивчають i навіть пояснюють Біблію без належної підготовки. Дехто тлумачить її по-своєму, деколи упереджено до Божої істини, додаючи свої помилки. І тому з’являються все нові й нові секти та єресі, які ведуть людей від Бога.

Внаслідок невмілого користування Біблією, необережного трактування, а то й просто зловживання Нею, тепер у світі вже існує понад 3500 різних сектантських течій, кожна з яких називає себе християнською Церквою. Але Христос говорив: “Я збудую Церкву Мою” (Мт.16,18). З цих слів видно, що в Божому плані була побудова однієї Церкви, а не багатьох Церков. Отже, забудувано тільки одну Христову Церкву, а не понад три тисячі п’ятсот.

Як тепер серед цього сектантського хаосу людям знайти саме ту Церкву, про яку говорив Ісус Христос? Найпростіший спосіб – це просити просвітлення від Святого Духа і почати від історії. Христос заснував одну істинну Церкву в 33-му році після Свого народження, тобто в першому сторіччі. Лютеранство, кальвінізм, баптизм, п’ятидесятники, єговісти, суботники, адвентисти та інші з’явилися тільки у XVI-XX сторіччях. Зрозуміло, що ці церкви – людські. Христос до їх виникнення не має ніякого відношення. І тому ми постараємося коротко показати у що вірує наша Церква i як вірять сектанти.

3.1). Суть Христової віри. Перш за все ми віримо в Ісуса Христа, Котрий про Себе сказав: “Я є Путь i Істина, i Життя” (Iв.14,6). Апостол Павло каже, що “Один Господь, одна віра” (Єф.4,5) i тому визнаємо у символі віри лише “Одну, Святу, Соборну й Апостольську Церкву”, яку заснував Христос i про яку проповідували апостоли. Інших вірувань, породжених лжеапостолами, – ми не визнаємо, бо вони порушують єдність Церкви Божої. Спаситель говорив про єдність так: “I буде одне стадо i один Пастир” (Iв.10, 6).

Сектантські провідники тепер майже щотижня вигадують нову релігію, розганяють це стадо, тому в ньому вже нема єдності, а неслухняні вівці виходять з-під опіки Христового Пастиря i стають здобиччю вовків.

Господь не один раз попереджав, що настануть лихі часи для Церкви. Він казав: “Бережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм, i казатиме: “Я – Христос”, – i багатьох спокусять” (Мт.24,4). “Тоді, якщо хтось скаже вам: ось, тут Христос (у Лютера чи в Кальвiна), або там (у Пашкова, Мiллера чи Муна), не йміть віри: бо встануть лжехристи i лжепророки i покажуть великі знамення та чудеса, щоб звабити, якщо можливо, навіть i обраних” (Мт.24,23-25). Про це саме попереджав апостол Павло до ефеських єпископів: “Я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас лютi вовки, які не щадитимуть стада; та і з вас самих повстануть люди, котрі говоритимуть неправдиво, аби повести за собою учнів” (Дiян.20,28-30).

Відчуваючи духом, що в наш хаотичний вік замість однієї Церкви існуватиме аж понад 3500, цей апостол пише: “Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, хто чинить розбрат та спокуси всупереч вченню, якому ви навчились, i ухиляйтеся від них” (Рим.16,17-18). Те саме застереження ми читаємо i в апостола Петра. “Були i лжепророки серед людей, як i у вас будуть лжевчителi, котрі внесуть згубні єресі i, відрікшись від Владики, Котрий відкупив, накличуть на себе скору погибель. I багато наслідують їхню розпусту і заради них дорога істини буде в ганьбі” (2 Пет. 2, 1-3). “Ви, улюблені, пам’ятайте (…), що в останній час з’являться ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. Це люди, котрі відділяють себе (від єдності віри) i не мають духа” (Юд. 1, 17-19).

Деякі сектанти i самі відчувають, що в них щось не так. Вони бачать, що розбита єдність між християнами, про яку весь час говорив i до якої закликав Христос. Тепер нема вже єдиного Христового стада, вівці розбіглися в усі боки i вже не слухаються Пастиря свого. Та щоб якось виправдатися, сектанти кажуть часто таке: “Адже до Бога можна йти різними дорогами. Не обов’язково всім іти одним шляхом”.

Це було б так, якби було багато богів. Насправді, до Одного Бога веде лише одна дорога. Тому Христос i сказав: “Я є Путь” (Iв. 14, 6) – одна дорога, одна істина, а не багато їх. Різними дорогами можна прийти до визнання Бога як Творця Всесвіту, але замало визнавати існування Бога як Вищого Розуму i не заперечувати Його присутності у світі для того, щоб бути спасенним. Відкуплення роду людського звершив Син Божий, Ісус Христос. Христос – це та єдина дорога спасіння душі людської, смисл i значення якої розкриває у своєму вченні свята Церква. Отже, Один Христос, одна Церква, одна дорога до спасіння.

ІV). До Бога веде вузька дорога. Багато доріг пропонують розбещені люди, бо вони вимагають скасувати обґрунтовані обмеження Заповідями Божими, щоби виправдатися і покинути вузьку дорогу, пропоновану людині Христовою Церквою. “Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні двері й вузька дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять”(Мт.7,13-14).

Один протестантський пастор сказав, що всі релігії – це Божі квіти. Як квіти всі приємні та милі, так приємні й милі для Бога всі релігії, хоч вони й різні за своїми барвами та структурою. Тоді на це можна відповісти так: “А Біле Братство”, в якому одна жінка себе оголосила водночас Христом i Богородицею, – це теж квітка? А секти, які не вірять у Христа, в Трійцю, в рай i пекло, – вони теж квіти? Пастор, подумавши, відповів: “Мабуть, не кожну квітку можна ставити на стіл”. Отже, секти – це не квіти i не дороги, а лише руйнівна робота сатани, яка веде до пекла на загибель багато людей.

Лжехристи i лжепророки йдуть на нас навалою, підміняють Божу Правду брехнею зухвалою. Кого словом, кого сріблом в тенети заманюють; Обіцяють жити безбідно, а зашморг на душі затягують.

Християни! Будьте гідні незборених мучеників української землі! Не кидайтесь на приманки чужих нам ораторів. Не руйнуймо Божу Правду мовчазною згодою і не даймо нас повести згубною дорогою до пекла.

Священики служіть людям, говоріть з ними, майте час на пояснення Святого Письма і молитву. Ніколи не кажіть людям, що не маєте часу і спішитеся, бо в інакшому випадку будете служити в майже порожніх храмах. Отці і вірні Христової церкви, просіть Святого Духа благодаті давати правдиве свідчення про Бога словами, ділами, думками і всім своїм єством. Праведність священика має перевищувати знання і практичне свідчення протестантів, щоби Пастир міг врятуватися!

Висновки. Існує багато стежок пізнання Бога: християнський, атеїстичний, байдужий, але веде до Бога тільки одна дорога. Святий Дух наділив нас своїми дарами та вказав правильний шлях до свободи. За Його діянням ми почали своє очищення святкуваннями Володимирового хрещення, героями Майдану, Жертвою Небесної Сотні, віддаємо своїх синів на не проголошену війну та боремося з корупцією, яка безжалісно знищує нашу державу.

Україна сьогодні у дуже великій небезпеці. Хочу задати чотири запитання нашій молоді: 1).Мета мого життя; 2).Значення молитви; 3).Як я люблю Україну; 4). Чи у вашому парафіяльному храмі перебуває Христос і чи відчуваєте у своєму житті допомогу Святого Духа?

І тому Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи побачити кожному своє завдання і нести відповідальність за свою професію.

Благословення Господа нашого Ісуса Христа і світло Духа Святого нехай перебуває з Вами нині, завжди і повсякчас і навіки віків. Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії

27 травня 2018 року Божого

Катедральний собор Преображення Христового м.Коломия