Слово владики Василія (Івасюка) на розколяді в єпархіальній каплиці “Покрови Пресвятої Богородиці”

“Мій сину, як приступаєш служити Господеві,

приготуй свою душу на спокуси” (Сирах 2,1).

Вступ. Найперше хочу всім подякувати за вашу участь у традиційній розколяді, а особливо у першій розколяді священиків Коломийської єпархії. Вашу увагу бажаю звернути на приготування до Великого Посту. Покаяння мені двері відкрий, Життєдавче. На стежку спасіння направ мене, Богородице, бо ганебними гріхами осквернив я душу свою, і в лінощах все життя своє прожив. Почнемо із кількох речень присяги священика.

І). Присяга священика, в день рукоположення починається словами: “Я (ім’я прізвище) вірю і визнаю, обіцяю і присягаю Господеві Богові моєму. Далі продовжуємо: “Присягаю послух преосвященному єпископу і їх наступникам”. Закінчуючи присягу, священик кладе руку на Євангеліє і каже: “На це все я свідомо присягаю, так мені допоможи, Господи Боже, в Тройці святій єдиний, і ця свята Євангелія”.

Приймаючи священичий сан, нововисвячений ієрей приймає друге життя так, як в Таїнстві Хрещення, відроджується чистота душі і подоба до Божого образу. Духовний сан – це перехід людиною до нової реальності і свідоме засвідчення того, що Бог є метою нашого життя. Присяга стає компасом всього пастирського життя, вказуючи на Ісуса Христа. І тому жодні цінності світу цього не мають затьмарити душпастирям служіння людям і Богові.

ІІ). Присяга священика є своєрідним духовним кодексом. Духовний кодекс зобов’язує кожного душпастиря виконувати її до кінця днів свого життя. Цей своєрідний кодекс честі є перевіркою самого себе на порядність та мужність, відповідальність та чесність, вірність своєму обов’язку. У зв’язку з цим пригадується висока оцінка Івана Франка про діяльність духовенства в різних сферах суспільних відносин. Ось що він писав з цього приводу: “Духовенство наше здобуло собі славу, що отверезило народ і спільно з мирською інтелігенцією приводить його до самопізнання. Слава за то нашому духовенству, дбаючому о долю народу, слава і тим людям всіх станів, що спільно працюють над луччою нашою долею. Часи поезії минули вже – і для того треба братися до праці, щоб не було запізно”. У цих словах доступно виражена подяка духовенству за ту велику працю, що воно провадило серед народу. Отже, на кожну дію душпастиря, завжди маємо протидію чи підтримку людей.

ІІІ). Тайна Священства зобов’язує душпастиря до кінця життя. Дуже цікаво про духовні покликання писав Гнат Хоткевич. Він задавав собі питання, чи іти в попи чи ні? І далі продовжує: “Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? Ні, на це треба інших сил і іншої натури. Бути нечесним пастирем чи попросту пастухом — це гріх перед власною совістю. А бути дійсним отцем своєї пастви — о, це так трудно, майже непосильно”.

Виходячи з цього, серце священика вимагає постійного очищення, щоби стати гідним пристановищем Бога. Служіння священика – це в першу чергу праця над собою. Один преподобний повчав: “Якщо хочеш, щоби у твоєму серці проживав Бог, оберігай його непорочним”. Необхідно бути чесним і прямим перед самим собою, Господом Богом і людьми. Якщо залишиться хоч один нерозкаяний і затаєний гріх, тоді служіння священика зводиться на нівець. Незважаючи на всі похвали, многоліття, заступництво влади і людей за вами, ви не завжди зможете опиратися спокусам, не завжди зможете достойно пройти свій шлях до кінця життя та не завжди зможете поважати самого себе. Подібні прикрі приклади маємо навіть у нашій єпархії за кілька останніх років. На щастя, я отримав вас такими, якими вас виховали світлої пам’яті владики Дмитерко, Мудрий, Василик, Сімкайло і теперішний митрополит Володимир.

ІV). Священик – патріот. Він має любити Україну, бачити її міцною і процвітаючою! Україна дуже багато перетерпіла за часи свого існування: навали чужинців, голод, війни і зраду… Найважче коли зраджують свої, від кого найменше сподіваєшся! Саме те, що відбувається зараз! Люба моя Україно, чим ти завинила перед Господом, що мусиш Так страждати – ховати своїх найкращих синів і дочок! Я продовжую благати в Бога ласки і доброї долі, але зневіра і безсилля починає опановувати! Опускаються руки! Невже тебе здадуть і всі втрати, які Ти, дорога моя матінко Україно, перенесла – даремно?

Кожного дня о 21.00 год. не припиняймо молитися за Україну! Наших захисників та полеглих героїв! Пам’ятаємо і схиляємо голови в молитві… Віримо, що жертва, ціною в життя не була даремною! Дякуємо за мирне небо для наших дітей! Віримо, що мир прийде в Україну! Вони полягли, щоб ви, священики, могли любити людей і виховувати молодих патріотів!

V). Покаяння мені двері відкрий, Життєдавче.  Ці слова з молитвослова показують, що Церква разом з духовенством і вірними стоїть на порозі Великого Посту. Головною метою якого є принести плоди покаяння, отримавши плоди Святого Духа. Людина від плодів праці своєї прославляється, а священик не від кількості сказаних слів і своєї красномовності, але від того, як ці слова проросли у людській душі на взірець євангельського зерна.

Загальною бідою нашого духовенства маємо гріхи язика тобто плітки. Закінчивши розмову зі своїм співбратом, виходимо і в нього за плечима відразу чинимо гріхи обмови, очорнення. Перш ніж засуджувати когось, отче, візьми його взуття і пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його біль. Наткнешся на кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори, що ти знаєш як правильно жити. Єдине, що варто робити за спиною людини – це молитися, але не судити співбрата.

Першим, хто потрапив в рай, був розбійник. І першим, хто потрапив в пекло, був апостол Христа. І то, як це все відбувалося, – для нас великий урок. Тому людині ніколи не можна впадати у відчай і ставити хрест на іншому.

VІ). Практичні поради священику. Священство – це є випробовування людини молитвою і ділами милосердя, яке пізніше переходить у благословення. Дбайте про розвиток домашньої Церкви, бо це будує дружину і дітей. Іван Золотоустий казав, що з хати в якій щоденно читають Євангеліє диявол втікає. І результатом цього є покликання з ваших сімей і парафій до священства і богопосвяченого життя.

Слід пам’ятати також про етикет спілкування священика між людьми. За моїми спостереженнями необхідно уникати особливих тематичних розмов на багатозначні теми. Якщо хтось прийняв священство не за покликанням, тоді з цього маємо два виходи: або молитися про отримання цього дару, або залишити служіння і зайнятися улюбленими справами свого життя. Людина цінна Богові тоді, коли її слова співпадають з діями.

Пам’ятайте на слова Спасителя Покайтесь, бо Небесне Царство близько” (Мт.4,17), бо вони попереджують вас, що стоїте перед вічністю – небом і пеклом. Якщо не будете молитися, виконувати рішення Церкви, нехтувати обов’язками священичими, відкидати працю з молоддю, дітьми і дорослими, тоді стоїте перед дверима де є вічний плач і скрегіт зубів. Не знаємо скільки там може бути священиків, але шанс туди попасти у вас дуже високий. Іван Франко писав: Наші пастирі духовні поробилися вовками, шарпають Христове стадо і отруту в душі ллють”. І ці слова мають бути для нас не образою, а пересторогою, як такими не стати. Папа Іван Павло ІІ також казав, що священики летять як літаки в небі. Деякі з них падають, тоді всі про них пишуть і говорять. Святий Папа продовжував, але мало є таких людей, котрі моляться за священиків. Бог не забув про вас, але тільки, щоб ви не забули про Бога.

Хочу пригадати вам про обов’язок молитися щодня утренню і вечірню особливо в храмах. Бажано проживати на парохіях. Храми повинні бути відкриті для молитви. Зверніть увагу на особисту молитву. Священик котрий не молиться, завжди нарікає, для нього нічого немає доброго, пише скарги і поливає отрутою брехні всіх, хто є навколо нього.

Священик Коломийської єпархії повинен бути подібним до Івана Хрестителя, який проповідує людям Слово Боже, вказуючи всім на особу Ісуса Христа та Його Церкву. І тільки спільною молитвою ви можете перемінити обличчя парафії і нашої єпархії. Особисті бізнеси ніколи вам цього не допоможуть зробити. Взірцем священика Коломийської єпархії – це людина з молитвословом у руках перед іконою Матері Божої Неустанної Помочі і престолом Божим та посеред людей.

Висновки. На стежку спасіння направ мене, Богородице, бо ганебними гріхами осквернив я душу свою, і в лінощах все життя своє прожив. Молитвами ж Твоїми, позбав мене від усякої нечистоти.

Преподобний Єфрем Сирин каже: Молитва – велика зброя, невичерпний скарб, основа тиші, джерело і мати тисячам благ”. Отже, зробімо собі кожен чітку постанову, провести цей час посту у щирій і смиренній молитві: вдома, у Церкві, на роботі. Творіть покуту за свої гріхи свідомі та несвідомі і за гріхи парафіян та з цілого свого життя. Сміливо просіть Господа допомогти полікувати душу добрими ділами.

Коли хочеться вилити комусь душу, розповісти все, що відчуваєш – не шукай першої-ліпшої людини, краще розкажи все Богові. Це і є частиною вечірньої молитви. Всім гарного підсумку священичого служіння перед Великим Постом! Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нам щиро молитися, добре висповідатися і так привести у наші домівки і сім’ї довгоочікуваний мир. А на Вас щоб спочила: Благодать Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

 

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

м.Коломия

5-6 лютого 2018 р.Б.


Послання і проповіді