Вступ. «і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що чинили злочини, – воскреснуть на суд» (Ів.5:29).

І). Війна – це зло і поважна спроба геноциду Народу України.

Зло завжди програє, а добро – перемагає. Народ України – сильний і все витримає, хоча нам зараз дуже важко. Перед кожним виникає питання: «Що робити і як жити дальше?». Зло, яке прийшло на нашу землю, воно тупе і беззубе, тому й біситься диявол та палить всіх від малого до великого смертельним вогнем. Все скоро закінчиться і прийде велика кара на всіх ангелів темряви. Зло голосно кричить, але тихо і безславно помирає; зло має грізний вигляд і довгі руки та хоче забрати все те, що йому не належить, бо в нього коротке життя; зло ніколи не перемагає, але наш народ сильний і мужньо все витерпить. Скоро прийде той день, коли наші серця наповняться радістю, закінчиться війна, хоча попереду маємо ще дуже багато роботи. В наших оселях, містах та селах запанує спокій. Віруйте, бо наші воїни сильні, вмотивовані на перемогу і вона обов’язково буде! Пророк Йоіль каже: «Я вас не видам більш поганам на наругу.» (Йоіль 2:19), якщо приймете покаяння і будете молитися. Україно, не сумнівайся, бо ще жодна армія світу не перемогла Бога.

ІІ). Бог створив людину вільною, а людина хоче примусити багатьох жити в рабстві.

Воїни Мирослав Забарило та Володимир Островський боролися за вільну людину, котра має жити у незалежній Україні. Дня 22 березня до нас прийшла трагічна звістка з фронту, що загинули Мирослав Забарило та Володимир Островський. Вони віддали своє життя на полі бою за волю, щоби їхні діти, сім’ї та весь народ жив у вільній державі. Мирослав та Володимир були щирими патріотами України та мали велику повагу серед коломиян. Нині Прикарпаття гідно зустрічає та відпроваджує загиблих воїнів у величному храмі Преображення Христового. І за таку переміну-преображення кожної людини і цілого народу боролися наші герої України та продовжують боротися, продовжують їхню справу побратими. Людина людині має бути товаришем, а тим більше охрещені люди.

В нашому величному храмі ці два герої промовляють до нас устами єпископа. Галичина наповнилася біженцями, переважно дітьми і жінками, а також чоловіками. І тому завдання християн відкрити їм красу української мови, знання історії та поділитися культурою і побутом. Рівночасно почути життя на східних теренах. Ось це і є другий етап переміни людей. Господь дуже тісно всіх нас поєднав через розбиті міста і села, смерть наших воїнів, рідних та мирного населення.

Шукаймо спільних точок дотику у дусі віри, отриманої через хрещення Володимира Великого. Головною причиною війни маємо те, що люди через добробут стали покидати Бога і зайшли на територію темряви – диявола. Зараз маємо час Великого посту і ті вимоги треба заставити себе виконати з молитвою на устах. Багато наших жінок щиро моляться і до цієї молитви долучіть всіх переселенців, бо вони добрі люди. Без захисту щирої молитви і покаяння, бомбардування та військові дії можуть прийти і до Галичини. Маючи мир у серці, тільки тоді можна сподіватися на мир між людьми. Дивний парадокс в нас стався, а саме: люди набудували багато великих і малих храмів, а переповненими стали кафе і ресторани та самовихваляння одні перед одними хто яку благодійність чи пожертву зробив. Богові це противно. Добро треба робити щодня, тому що збудовані святині за вас самі ніколи молитися не будуть і вони не видають перепустку до Неба.

Диявол спокушав голодного Ісуса Христа під час 40-денного посту у пустині. Він взяв Ісуса на дуже високу гору і там показав Йому всі царства світу, їх блиск і славу та промовив: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся» (Мт.4:9). Тоді Ісус Христос сказав йому:«Геть, сатано! Написано бо: Господу Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному будеш служити» (Мт.4:10; Втор. 6:13). Тоді посоромлений диявол відступив від Ісуса Христа, і одразу ж ангели Божі з`явились і стали служити Христові. Служити дияволові – це робити різні страшні гріхи, а особливо в час посту.  Віднесімося до цього дуже відповідально, бо перед нами доля народу і держави, за яку заплачено високу ціну. Запам’ятайте, що ви є земля і порох та нічого доброго без Божої благодаті та помочі не можете зробити.

ІІІ). Воїни Мирослав і Володимир не померли, а стали ангелами України.

Коломияни Мирослав Забарило позивний «Батя» та Володимир Островський позивний «Жмур» – учасники Революції Гідності. Вони захищали Україну з 2014 року у складі Батальйону оперативного призначення Національної Гвардії України ім. Сергія Кульчицького.

Дітям, рідним та близьким важко повірити, що цих героїчних воїнів вже немає на землі. Серце стискається від болю і душа кричить. Війна забрала прекрасних людей і добрих командирів. Діти вас люблять і пишаються вами, хоча рідко про це вам говорили. Ви віддали своє життя за нашу рідну Україну. Низький уклін вам та вічна слава. Ви залишилися назавжди у наших серцях. Вас люблять, пам’ятають і сумують. Царство Небесне здобувається силою і жертвою у боротьбі.

Отець Михайло Дзюба згадує останню зустріч зі своїм другом Мирославом Забарилом. Воїн сказав: «Зустрінемось, отче, якщо ми повернемось». Напевно серце воїна щось відчувало, хоча мав добрий, лагідний погляд очей та надію, що все буде добре.

Мирослав Забарило та Володимир Островський не померли, вони живі і стали поряд з ангелами та продовжують боротися за вільну Україну. Продовжуємо цитувати пророка «І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню» (Йоіль 2:20-21).

Висновки. Не бійся, народе України. Радуйся і веселися, бо Господь великий і вислухає наші молитви. Хто сіє вітер, той обов’язково пожинає бурю. Життя є найбільш цінним тоді, коли воно є принесене в жертву за інших, бо дає місце для сотень інших героїв. Молімося за упокій душ воїнів Мирослава і Володимира і не забувайте молитися за перемогу України.

Спасай наших воїнів Богородице Діво та випроси молитвами Твоїми упокоїти спочилих там, де духи праведних спочивають; учини їх спадкоємцями Божого милосердя в оселях праведників.

Висловлюю щирі співчуття сім’ям та близьким наших Героїв. Спіть спокійно наші Герої! З нами правда і з нами Бог! Вічна пам’ять Героям України.

Зі святими упокій душі їх на місці де немає, хвороби, терпіння, але життя безконечне. Герої не вмирають!

Благословення Господнє на вас! Амінь.

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

24.03.2022 р.Б.