«Я воскрешу його в останній день»  (Ів.6:40).

Вступ. У Великий Четвер Христова Церква святкує установлення Таїнства Пресвятої Євхаристії і Таїнства Священства.

І). Життя людей у час воєнного стану в Україні.  Нашу Неньку-Україну охопила кровопролитна війна, яка несе руйнування, смерті та нищення українського народу. Війна – це покарання, попередження і необхідність покаятися. В сучасних умовах воєнного стану змінилися обставини, час і мислення людей. Блаженніший Святослав називає це новою епохою. Жахлива війна завдає нашому народові безмірних болів і страждань. Пекельні сили засилають до нашого народу своїх посланців ненависті, поневолення, насильства, різних гріхів і смерті.  В Україні збувається новітня біблійна картина – сльози, хвороби, зойки матерів по вбитих синах.

  Скрізь ми бачимо жахливі картини руйнувань. Сльози не встигають засихати на наших обличчях. Біль та жахіття назавжди залишаться в наших серцях, бо це неможливо ані пробачити, ані забути. Скрізь ми бачимо горе, але й бачимо відвагу й мужність наших Захисників-Героїв, які полишили свої домівки, своїх матерів, дружин, дітей. Вони не побоялися, не заховалися за чужими спинами, не стали шукати собі комфорту в затишних та тихих куточках, а  поїхали на передову захищати Україну.

Блаженніший Святослав закликає молодь України допомогти перемінити нашу Батьківщину на квітучий сад з новою культурою, суспільством і цивілізацією. Україна є однією з найбагатших країн світу, проте в цій найбагатшій країні живуть найбідніші люди континенту. Нас навмисне перетворювали на жебраків, гадаючи, що цим позбавлять нас гідності та любові до своєї землі. Сьогодні ж ми бачимо, що на захист Батьківщини стали зовсім не олігархи, а свідомі українці та щирі патріоти своєї землі, тобто ті, котрі люблять Україну.

ІІ). В Ісусі Христі Бог навідався до народу свого! Євангеліє від Луки розповідає, як Ісус наближається до брами міста Наїн і за ним ідуть учні та сила народу. Назустріч виносять із міста мертвого юнака і там також іде сила народу, мати, яка була вдовою. І тут Господь побачив, як у дзеркалі власну історію. Приходить час, коли Його, Сина Одинака, Єдинородного, також певного дня виводитимуть з міста, а матір вдова буде Його супроводжувати і також за Ним буде йти великий натовп. Ісус воскрешає  сина вдовиці.

Всі знають, що смерть людини – неминуча, але так близька, що ніхто про неї не хоче думати. Смерть оточує нас з різних сторін; вона – як велика ріка, котра безшумно несе свої води в море, не зупиняючись ані на мить. Так цілі покоління людей приходять на землю і відходять в невідомість, як в темну ніч. Багато мудрих людей бажали пізнати тайну смерті, але передчасно помирали, аніж встигали збагнути цю велику таємницю.  І тільки одно християнство дає відповідь, що таке смерть, життя і вічність.

ІІІ). Похорон  Богдана Пасєчного у Гвозді. В Ісусі Христі Бог навідався до народу свого! Бог навідався нині до тебе дорога родино потішити вас так, як вдову з м.Наїн! Нині люди «живим коридором» зустрічають по дорозі тіло 37-річного бійця Богдана Пасєчного у нашому патріотичному селі Гвізд. «Дорога якою він уже не пройде.  Душа незабаром за обрій полине. Хтось гірко заплаче, добром пом’яне. Я ж кров’ю тебе захищав Україно!». Він  був дуже добрий. Його буде не вистачати, таких друзів маємо небагато. Вшановуючи пам’ять нашого героя України, з грудей виривається «Німий крик душі».

«Роки летять, немов лелеки».  Ось так швидко пробігли 37 років життя Богдана Пасєчного, як стрімка вода у р.Бистриці. Дня 21 квітня 2022 року Господь покликав тебе, Богдане, до себе у вічність як героя України і тому нині проводять тебе в останню дорогу рідні, односельчани, побратими і велике число людей у с.Гвозді. Наш воїн був доброю і віруючою людиною та ходив до храму. Він перейшов від смерті у безсмертя.

Сьогодні очі місцевої Церкви є скеровані на тіло покійного Богдана. Напевно до нього відносяться чудові слова «Щоб летів на вільних крилах У широкі полонини І приніс до ранку квіти» з пісні Володимира Івасюка. Ось такими словами він прощається зі своєю дружиною, дітьми і всіма друзями та родиною ближчою і дальшою. Прощання з родиною…. Богдан, здається не помер і не прощається, а полетів ангелом на полонину у далекі гори, «де смерічок, ген, розмай» і скоро повернеться. Однак інша пісня Володимира Івасюка під назвою «Жовтий лист» каже для нас сумну правду «Не знаю я, чи знов сюди прийду».

Висновки. Христос каже, що після смерті праведної людини «я воскрешу його в останній день»  (Ів.6:40). Вічная тобі пам’ять Богдане і Царство Небесне пошли Господи. Родині наше щире молитовне співчуття. Упокой Господи душу слуги твого Володимира на місці світлому, на місці квітучому, де немає болі, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Господи благослови воїнів України перемогою!

Пресвята Богородице випроси милосердя у свого Сина Ісуса Христа для покійного героя України.

У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни новопреставленого воїна Богдана, Господи. Амінь.

† Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

с. Гвізд

21.04.2022 р.Б.