Слово владики Василія Івасюка на похороні Василя Нагірного

Похорон сина Прикарпатської землі – Василя Нагірного.

«Я – воскресіння і життя.

Хто в мене вірує, той навіть

вмерши – житиме!» (Ів.11:25).

Вступ. Книга Мудрості каже: «Бог (…) створив усе на те, щоб існувало» (Мудр. 1:13–14). Смерть появилась після гріхопадіння Адама і Єви.

І). Смерть Василя Григоровича Нагірного – це перехід в інше життя. Дня 23 травня у віці 62 роки він завершив свій земний шлях і перейшов у кращі засвіти. Василь Григорович народився в Коломиї у патріотичній родині. Він був краєзнавцем, публіцистом, журналістом, письменником. Василь Григорович залишив нам багату творчу спадщину. Коломия втратила одного з найкращих своїх синів. У земному житті праця і служіння своєму народові відкрили у Василеві Нагірному людину прекрасної душі, доброго серця і людину великих можливостей. Він жив, радів світом, оточуючими людьми, духовним розвитком міста й незалежною державою.

З 2003 року Василь Нагірний працював у Коломийській ТРК – НТК, де був автором низки документальних програм. Одна з його праць «Вулиця. Історичний проект», де він розповідає про коломийські вулиці і постаті, іменами яких вони названі. Щороку 23 травня в Україні святкують День героїв. Історія, яку він любив, немовби вже наперед записала покійного Василя до імен багатьох героїв, яких згадували цього дня. Співпраця Церкви з покійним розвивалася у сакральному напрямку. Смерть зупинила багато планів Василя Нагірного. У неділю рано Господь покликав Василія до себе і так його праця зупинилася. Дня 27 липня цього року йому виповнилося б 63 роки.

ІІ). Богословський аспект похорону. Нині громада зібралася біля домовини покійника, щоб дати йому найважливіше –– молитви на дорогу до вічного життя. Коломияни з великим переживанням супроводжують померлого Василя в землю живих – куди кличуть його заслуги.

Похоронні молитви дають можливість вірним проститися з покійним Василієм на дорогу до вічності. Наша традиція ототожнює перехід від смерті в життя вічне із Воскресінням Христа, тобто Пасхою. Кожна хвилина нашого життя пригадує про щоденну потребу жити і вмирати для Господа, бо «чи ми живемо, чи вмираємо, ми – Господні» (Рм.14:8).

Церква духовно потішає засумовану родину і рівночасно має за ціль збудити свідомість «у тих, що не мають надії» на прощення та воскресіння. Похоронні молитви відкривають справжню мету людського життя, виявляючи глибоке розуміння людського горя. Кожна опечалена людина потребує висловити свій біль, жаль і любов.

Великий подвиг довершує душа, коли розлучається з тілом; вона тоді плаче і немає нікого, хто помилував би її: до ангелів даремне очі підносить і молиться; до людей руки простягає і немає нікого, хто допоміг би її. Тому всі тут присутні допоможімо покійному молитвами і просімо у Христа для нього вічного спокою, а душам нашим подати велике милосердя.

Коротке наше життя, а в ньому все марнота людська – багатство і слава. Коли приходить смерть і все це пропадає, а залишається тільки певність у Христа безсмертного. Коли душу від тіла мають схопити впавші ангели, вона забуває всіх і журиться, як отримати прощення на суді Божому від вчинених гріхів; душа благає суддю, щоб Господь простив їй.

Яке життя наше? Все у турботах, переживаннях і клопотах, а на гробах ясно видно і запитаєте зі страхом: «Де тілесна краса, де молодість, де очі». Усе зів’яло, як трава, все минулося. Прийдіть до Христа зі сльозами на очах та припадіть до стіп Його і перепросіть ще під час земного життя.

Покійний відходить і розлучається з нами. Чути плач і ридання в теперішню хвилину! Тож прийдіть і попрощайтеся з тілом Василія, бо він передається гробові, каменем накривається, у темряву вселяється, до мертвих переселяється і від усіх рідних та друзів нині розлучається, а ми за його упокій до Господа помолімся.

Позавчорашнього дня він ще розмовляв з нами та несподівано найшла страшна смертна година. Прийдіть всі і цілуйте останнім цілуванням, бо вже більше з вами не буде ходити, ані розмовляти, бо до Судді відходить, Там кожен за свої вчинки прославиться або застидається. Покійний Василій просить усіх і благає молитися безперестанно за Христу Богові за нього, щоб за гріхи він не був скинутий на місце муки, але щоб оселився там, де є світло життя.

Висновки. Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Василя Григоровича залишиться у його численних написаних працях.

У скорботі низько схиляю голову перед життям і працею покійного Василя. Молимося щиро за упокій його душі. Віримо, що милосердя Боже прийме його світлу та щиру душу в Царство Небесне. Зі святими упокой, Христе, душу раба твого Василія, де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Вічна і світла пам’ять йому. Амінь.

+Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

Василій Івасюк

25 травня 2021 року Божого

м. Коломия


Послання і проповіді