Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Життя складне і непередбачуване та подібне до невеликої прогулянки перед вічним сном. Нині смієшся, а завтра плачеш. Велике значення має чи правильно будуєте своє життя.

І). Життя сучасної людини переповнюють хвороби і страждання, але ніщо так не жахає її як смерть. Смерть безжалісно відокремлює душу від тіла, бо тільки вона має право перервати життя і представити душу людини перед Богом. У більшості людей при згадці слова смерть зникає посмішка на устах і веселе життя, появляється сум та нівелюються плани на майбутнє. Однак, для віруючої людини смерть є моментом народження її у життя вічне.

Згадаємо браття і сестри, що людина була створена Богом для вічного блаженства. На превеликий жаль, Адам і Єва послухали брехні диявола і згрішили гординею проти Бога , тобто з’їли заборонений плід. Покаранням їхнім стало вигнання з раю і почався період покаяння, щоб досягнути святості та знову побачити Бога. Період покаяння може зупинити тільки смерть.

На землі нічого вічного і постійного немає, бо все помирає і людина також. Тільки одна душа не помирає, бо вона вічна. Святе Письмо навчає, що тіло повертається в землю, а душа приходить до Бога, котрий сотворив її. Із приходом смерті помирає лише тіло людини, а душа переходить в інший світ. Одні люди живуть достойно свого покликання і досягають святості; другі – починали жити достойно, однак падали, далі вставали, але смерть їх застала в падінні; треті – не вірили в Бога, жартували зі святих речей і серйозно до свого покаяння не відносилися. Перші отримали Небо, а другі двоє напевно зійшли до того місця де плач та скрегіт зубів.

ІІ). Смерть – це сумна неочікувана новина для людей слабкої віри. Одного дня вас не стане… Як би жорстоко це не звучало, але з цією правдою треба просто змиритися. В ту секунду ти покинеш усе, що надбав за життя, залишиш усіх, кого любив чи ненавидів і назавжди підеш туди, звідки не повертаються ніколи.

Світ не помітить вашого відходу. Того дня сонце зійде, як сходило раніше. Квіти будуть цвісти і пахнути. Люди будуть ходити, як завжди, цілеспрямованим натовпом пливучи кожен в свою сторону. Тільки рідні плакатимуть над бездиханним тілом і проводжатимуть у вічну дорогу, аж доки не поселиться на місці останнього спочинку.

Любіть це життя, поки ми тут, поки дихаємо на повні груди, поки можемо обійняти рідних. Поки здорові й живі всі, хто тобі близький. І ніколи, ніколи не нарікай на життя! Адже це таке благословення – ходити своїми власними ногами цією прекрасною землею.

ІІІ). Блаженніший Святослав наголошує, що небезпека від якої страждає все людство – це страх перед згубною пошестю і можливістю раптової смерті, бо все це має спонукати кожного знову глибоко задуматися над питанням сенсу життя. Згадуємо батьків і рідних, котрих у нас забрали вже небеса. Згадуємо їхні посмішки, ніжні руки, теплі слова, добрі діла і проведені з ними найкращі дні. Їхні душі вже ближче Бога, вони нас бачать, чують і дивляться на нас, але нічого не можуть допомогти. Схилімо голови у каятті перед ними, бо моляться за нас перед Божим престолом.

Життя заплановане Богом, а гріхи зроблені нами. Приходять нестримані мрії і розкаяння. Несказані комусь слова, іще не всі виконані справи, а час пливе без вороття.

І ось ти вже сестро не тут, а душа твоя вже там, у вічності. Сумуємо, молимось і щиро співчуваємо родині Вонсулів і Левицьких. Відійшла у засвіти Анна – мама священика Миколи Вонсуля. Засилаємо щирі співчуття рідним і прощаємо (…).

Висновки. Життя – це невелика прогулянка перед вічним сном. Якби високо ми не літали – в кінцевому результаті всі ляжемо на одну глибину.

Людина перед закінченням свого життя дуже добре розуміє, що все марнота марнот і все суєта суєт. Одного потрібно доброти і співчуття від ближніх та милосердя від Бога.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

8 січня 2021 року Божого

м. Городенка