«Научися викресати в світ іскру,

щоби не тліти, а палати»

(Вірш «Не сип словами в натовпі глухих»,

Оксана Кузів).

Вступ. Людина приходить у світ, щоби своїм життям світити іншим, а не тліти. Життя людське – короткочасне і тимчасове та обривається воно неочікувано однієї миті так легко, наче тоненька павутинка.

І). Життя людини на землі – це перебування в гостях. Кожний день хтось помирає. Обличчя невблаганної смерті зустрічаємо повсюди. Одні люди втікають від смерті і роблять все, щоб продовжити життя. Другі люди чекають смерті з нетерпінням та просять її якнайшвидше прийти. Людська природа у глибині безсмертної душі відчуває, що попереду її чекає невідомість. Двері вічності відкриваються тільки один раз і звідти ще ніхто ніколи не повернувся назад. Всі не знають, що там робиться. Якою насправді буде наша смерть, де ми її зустрінемо і коли це станеться. І запитання «Чому живемо? Чому помираємо? Скільки нам залишилось?» переслідують кожного з нас. Дійсно, смерть кожного дня стає для нас все ближчою. Дивлячись на життя і тіло померлого о. Василя, допомагаємо собі зробити екзамен своєї совісті так, щоб бути спокійним і приготованим перед раптовим відходом з цієї землі у вічність. Книга Еклезіяста повчає «Ліпше добре ім’я, ніж дорога олія, і день смерти, ніж день народження. Ліпше йти у дім, де плачуть, ніж у дім, де бенкетують, бо такий кінець кожного чоловіка» (Екл. 7:1-2).

Пізніше! Пізніше! Пізніше поспілкуємося з тобою… Пізніше зателефоную і побачимося. Пізніше дізнаєшся хто ти для мене. Пізніше піду приймати тайну Покаяння і т.д. Залишаємо усе на потім і забуваємо що воно не є нашим і люди з якими ми хотіли зустрітися можуть відійти у кращі засвіти. Пізніше діти стануть батьками, а батьки – дідусями, а дідусі залишаться у спогадах. Пізніше день переходить у ніч, сила стає безсилою, посмішка перетворюється у гримасу болю, а життя переходить через смерть. Пізніше може стати надто пізним. Не відкладайте справи на потім, якщо це можна зробити сьогодні. Продовжуй активно жити у гармонії і мирі з усіма людьми. Ти думаєш, що встигнеш покаятись завтра, але ти не знаєш, чи наступить завтра для тебе. Найбільша брехня, яку дає нам диявол це те, що у нас ще є час. Насправді часом ніхто з людей не володіє і купити не може.

ІІ). «Блаженні, яких вибрав і прийняв Ти, Господи. І пам’ять їх з роду в рід». Ось так 10 лютого на 95 році обірвалася тоненька павутинка життя о.Василя Шешурака – священника Коломийської єпархії. Це була надзвичайна людина, патріот України, місіонер. Отець Василь народився 13 березня 1926 року в селі Пшеничники Тисменицького району Івано-Франківської області. Після закінчення Тисменицької середньої школи навчався в Івано-Франківському медичному Інституті, опісля був ув’язнений за підпільну діяльність в УПА. Людина великої віри в Бога може знести такий великий хрест і пройти тернистою дорогою до перемоги, яка випала на долю о.Василя. Він пройшов понад 10 років тюрем і таборів за вірність Україні і святій Католицькій Церкві. Про стійкість і мужність о.Василя Шешурака під час катувань за співпрацю з ОУН-УПА потрібно писати книжки і складати пісні та поеми. Якщо би не такі герої священики, як о.Шешурак, то невідомо де були би сьогодні ми! Пам’ятаймо про них, наслідуймо їх, і дякуймо Богові, котрий дозволив Христовій Церкві виховати таких українців!

Після звільнення о.Василь працював на різних роботах та брав активну участь в організації підпільних богослужінь з греко-католицькими священниками. В часі навчання в Івано-Франківському Теологічно-Катехитичному Інституті отримав ієрейські свячення з рук єпископа Павла Василика. Здійснював своє ієрейське служіння на теренах Отинійського протопресвітеріату Коломийської єпархії УГКЦ.

Сьогодні разом із болем втрати ми усвідомлюємо і глибоко переживаємо смерть о.Василя, а насправді це повернення до дому Бога Отця. Не плачте, тому що ця розлука є короткою, бо всі ми також наближаємося до того моменту, коли переступимо через цей поріг смерті. Єдине, що для нас залишається – це поручати покійного о.Шешурака у руки Всемилостивого Бога і трьох святих. Дня 12 лютого вшановуємо пам’ять трьох святих – Василія Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого та здійснюємо чин похорону священика. Просимо цих святих угодників і святителів Христової Церкви молити Бога про милосердя для усопшого ієрея Василія.

У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю новопреставленного о. Василія Шешурака. Коломийська єпархія глибоко сумує з приводу важкої втрати за о. Василем, бо він після важких трудів відійшов по свою нагороду на вічний спочинок. Єпархіальна курія Коломийської єпархії, духовенство та парафіяни складають щирі співчуття родині спочилого душпастиря. Нехай Милосердний Господь прийме душу покійного та дарує вічний упокій у Царстві Небесному! Нехай Господь прийме душу покійного до Царства Божого, а він буде для кожного з нас заступником у небі. Спочивайте з Богом, дорогий отче! Відійшовши з цього життя, ви залишили нам приклад, як любити священиче служіння людям, рідну мову, традиції, Церкву, Україну. Щирі співчуття рідним. Господи упокій душу покійного отця Василія Шешурака і сотвори йому вічную пам’ять!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

12 лютого 2021 року Божого

с. Угорники