«Рука ледача робить бідним;

І збагачує рука старанних»

(Прип. 10:4).

Вітаю всіх присутніх учасників конференції християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Привітання християнське для віруючої людини – це рівнозначне до визнання віри. І тому нинішня конференція є дуже важливою, бо вона зумовлює до пошуків – перебороти труднощі, зусиллями віруючого народу. Рівночасно бажаємо привести до спасіння не віруючих, тобто велике число атеїстів, через працю у світлі Божого Слова. Можемо пригадати не один приклад з Євангелія, коли Христос проповідував, а потім каже апостолам накорміть людей, бо вже вечоріє і вони не можуть купити собі їжі. Апостоли брали п’ять хлібів та дві риби, молилися і через благословення їжі Ісусом Христом вистачало нагодувати п’ять тисяч народу, не рахуючи жінок і дітей та ще й залишалося. Ось так треба працювати тепер, щоб народ утвердити у вірі і допомогти йому здобути достаток для тіла. І в цій ситуації добре було би розуміти складні процеси, що проходять у нашій державі – Україна.

Сьогодення в Україні має свій початок у минулому і, навіть, є багато подібного до того, що діялося 100 років тому назад. В одній пісні про той час співається: «Чи ви хлопці спали, чи у карти грали, що ви неньку Україну ворогам віддали…». Розпочинаючи своє коротке слово хочу зауважити, що ситуація, в якій був митрополит Шептицький, майже сто років тому, дуже подібна до нинішньої. Наприклад, Зиновій Свереда – доктор соціальної економіки,  подає цікавий аналіз сьогодення: «теперішній стан, що у нас ота бідність створена штучно в країні, тому що кожен рік із України вивозились тільки на Кіпр від 8 до 20 мільярдів доларів. То таке було і в період Шептицького, бо весь бізнес, весь капітал тоді втікав до Відня». Дійсно, наші керівники тепер проводять медичні реформи для народу в Україні, а самі лікуються поза межами держави, дітей навчають за границею і самі після закінчення свого терміну управління втікають поза межі держави. А народ з кредитами, яких не брав і з них нічого не має, та з боргами, яких люди ніколи не робили залишається виживати в Україні. Тому не дивно, що люди покидають землю своїх батьків та стають наймитами і кріпаками новітнього ХХІ століття.

Тому митрополит ввів отой принцип, що і селяни, і працівники входили в менеджмент, ревізійні комісії, ці каси кооперативні, які були створені по місцях, вони згодом вибирали своїх представників до регіональних кас, а регіональні вже присилали своїх. Так були створені Земельний банк іпотечний, «Українська черниця», «Дністер», щоб люди бачили, щоб цей прибуток, який збирали з банку, назад повертався для їхнього добробуту і місцевих проектів.

І тому нині вивчаємо цікаву спадщину митрополита Андрея Шептицького про методи порятунку української нації. Митрополит Андрей пропонує фінансову революцію. Завдяки натхненності Андрея Шептицького починається інформаційний етап відродження. За його баченням, українське відродження має починатися не з інвестицій чи капіталів, а зі «слова правди». «І спізнаєте правду, і правда визволить вас», (Ів.8:31). Українське відродження почалося з людей, які пішли проти системи. Московська Церква з її риторикою «Боже, царя храни» мало євангелізувала, стала частиною системи і свого часу відіграла велику роль у закріпаченні селян. Право панувати й монополізувати трактували як дар від Бога, заперечити який і бунтувати проти якого є гріхом. Правильною поведінкою було – слухати і підкорятися Також підмінювалося поняття свободи, яке розглядалося як анархія, а не як право вибору.

У цих умовах особливо актуальною стала соціальна місія УГКЦ, яку Андрей Шептицький сформулював так: взивати до первинного почуття довіри та відродити в людей віру в себе. На противагу поганим новинам, які посилювали депресію, Шептицький вирішив поширювати Добру Новину, показати людям альтернативу, поділитися досвідом. Ставши єпископом Станіславським, він проїхався гірськими селами й виявив досить невисокий рівень проповідництва серед священства. Незнання доктрини та необізнаність у соціальному богослов’ї стало би завадою для втілення соціальної місії Церкви. Як сильний менеджер Митрополит розумів, що будь-яку слабкість можна перетворити в ресурс. Тоді він вирішує писати Послання у вигляді коротких тематичних проповідей простою та доступною мовою й розсилати їх у парохії, щоби вибудувати спільну позицію священства і народу щодо діяльності Церкви. Пізніше його послання доповнюються практичними порадами – він почав готувати інструкції з 10-20 сторінок щодо створення церковної каси, кооперативів. Це стає початком видавничої діяльності Церкви: друкуються наукова література, господарські брошури, також видання «Місіонер», через яке формується візія соціальної місії Церкви. Біблійне вчення сприяє реформі цінностей, свідомості та світогляду людини та народу. Відтак зароджується взаємозв’язок між релігійними пластами, економікою та банківською справою, соціальною сферою. Духовна мобілізація дає практичний результат.

І ще одна важлива річ, котра стоїть на перешкоді фінансової революції в теперішніх часах – це байдужість. У межах сучасного суспільства любити ближнього означає не бути до нього байдужим. Все дуже просто, допоки не зустрінетеся з проблемою лицем до лиця. Ми можемо знаходитися в церкві, радіти життям в той час, як навколо нас люди ідуть до пекла. Так проявляється байдужість до людей. І тут приходить цікаве питання: «Чи думаємо ми про те, що самі знаходимося у церкві тому, що свого часу хтось не виявився байдужим до нас?». Люди не повинні бути байдужими до того, що відбувається у церкві, державі і т.д. Перебуваючи у проблемах, люди діють як сліпці, не біжать одразу з проханням до Христа, а намагаються вирішити все самі. Ми халатно відносимося самі до себе, бо вирішуємо проблеми без наставників і залишаємося у гріхах.

Висновки. Не сидімо склавши руки. «Господь не дасть праведникові голодувати; і жадливість злих він геть відкине. Рука ледача робить бідним; і збагачує рука старанних» (Прип. 10:3-4). Тому саме час полюбити ближнього свого, як самого себе. Це може змінити світ і варто лише спробувати.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи проявити ініціативу в служінні Господеві

Господи, благослови уникнути гріха байдужості до Бога, ближнього та України.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

24 жовтня 2019 року Божого

м. Яремче