«Світися, світися новий Єрусалиме,

слава бо Господня на тобі возсіяла».

Вступ. Христос Воскрес! Світлий понеділок нагадує зневіреним, розчарованим, наляканим та знеохоченим українцям вийти переможно у боротьбі зі смертю. Христос завершив такий перехід від смерті до життя, тому й Україна отримала надію на перемогу над віковим рабством, яке веде до правдивої волі нашого народу.

І). Світлий понеділок – це другий день Великодніх свят.

Цього дня урочисто святкуємо храмовий празник у с.Воскресінці. При вході до села на воротах був напис «Воскрес ІНЦІ». Люди, поселяючись у цій місцевості, напевно тому і дали історично назву села — «Воскресінці». І храм збудували у нашому селі та назвали його «Воскресіння ГНІХ». Ця старовинна святиня несе через віки особливу присутність живого і воскреслого Христа, бо тут здійснюються слова євангелиста Матея: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Мт.28:20). У нашому селі маємо нині ще одне радісне свято – ієрейські свячення нашого односельчанина Святослава Васкула.

ІІ). Празник Христового Воскресіння називається світлим.

Сила Божого світла перемогла смерть і розігнала гріховну темряву. Люди отримали надію на звільнення від довготривалого рабського поневолення. Природа і люди наповнилися благодаттю Ісусового Воскресіння так, що переможно перейшли до світлого і безгрішного життя. Тому сьогоднішній день називаємо Світлим Понеділком, а також всі інші дні аж до Томиної Неділі називаються Світлим тижнем.

Христове Воскресіння має могутній прообраз – старозавітну Пасху. Вона пригадує вихід народу з єгипетської неволі до свободи в «обіцяній землі». Це була втеча від рабства фараонового на волю, щоб будувати свою державу. Цей важкий перехід пов’язаний з людськими втратами. Іншими словами, треба було скинути кайдани рабів і почати жити на своїй вільній землі, перейшовши через пустиню. Подібно тепер український народ звільняється з кайданів, кладе на вівтар Батьківщини дорогу ціну – життя власних синів і дочок. Бог поспішає рятувати наш народ від неминучої загибелі, подаючи нам допомогу держав цілого світу. Україна тепер, неначе бурхливе море і довга піщана пустеля; багато міст і сіл стали пустелею після бомбардувань та обстрілів.

В Єгипті люди були лише рабами без майбутнього, приреченими на смерть. Господь допоміг втікачам отримати свободу, перейти бурхливе море і стати вільним та єдиним народом. Дороги назад люди вже не мали і змушені йти у довготривалу подорож по пустині, де немає води та їжі. «Бо дорога назад то неволя». Пустеля тут означає – нове життя, яке треба починати зі самого початку та прикласти всі зусилля, щоб подолати труднощі переходу, досягнути обіцяної землі і там святкувати Пасху. Господь йде поряд з мандрівниками і переводить їх через страждання та випробування до життя. Саме ця віра зберегла їх серед різних історичних катастроф: пропали імперії, зникли гнобителі, а Божий народ – вистояв.

Воскреслий Господи допоможи в Україні зупинити Голокост. Нас винищують як націю – вивозять людей, дітей поза межі держави, знищують інфраструктуру, культуру. І це роблять середньовічними методами. Українці бажають волі, своєї держави і мови, тому знайдуть спосіб їх отримати. Отже, «З нами Бог» і це нас визволяє з рабства та рятує пригноблених.

ІІІ). Боже милосердя і людська невдячність.

І ось настав час, коли визволені люди з Єгипту, поселилися в обіцяній землі та прийшли святкувати Пасху до Єрусалиму. Вони вже давно забули про свої страждання і Божі добродійства і тому винесли вирок смерті Ісусові Христові через розп’яття. Ганебна смерть Ісуса засвідчує, що зло торжествує і гріх перемагає.

Нині люди шукають підтвердження воскресіння Сина Божого. Появи Ісуса Христа після смерті на Голгофі є підставою вірити у Бога. Сам Воскреслий Господь прийшов посеред своїх учнів, зібраних у зачиненім домі, пізніше вони Його пізнали по дорозі в Емаус, а потім пізнали при ламанні хліба і далі – при ловлі риби. Зустріч з Воскреслим Христом перетворила переляканих учнів у безстрашних проповідників Слова Божого. Воскресіння Христове має за свідків апостолів, численних мучеників та переслідуваних за правду. Не треба боятись страждань, переслідувань чи навіть смерті, бо це – дорога до воскресіння, тобто, це – наша Пасха. Пасха – це джерело нашої віри, це – покликання свідчити про перемогу Спасителя. Саме така віра у Воскресіння зростила Церкву, перемогла численних гонителів, понесла істину крізь віки та змінила світ. Почався новий час з новою людиною.

Ангел Господній голосною сурмою сьогодні звіщає благовість: «Хай воскресне Бог, і розбіжаться вороги його, і хай тікають від лиця Його ті, що ненавидять його». Ця ангельська звістка втілилась у наше патріотичне гасло: «Воскрес Христос – воскресне Україна!», хоча ми переживаємо повномасштабну війну в Україні. Наше покоління переживає часи воєнного стану день і ніч. На щастя, люди почали усвідомлювати себе єдиною великою українською християнською родиною. Ми не знаємо як довго буде тривати війна в Україні, але твердо знаємо, що Господь йде поруч з нами і переводить наш народ до життя через невирішувані проблеми і непроходимі пустині. Ось 61 день триває кровопролитна війна. Люди зустрічають кожного вбитого солдата на фронті як героя, котрий захищав Україну і перейшов до світу праведних.

Шевченко побачив тяжку долю Пречистої Діви Марії з тієї хвилини, як Вона стала матір’ю свого мученика Сина і порівнює Її з долею України. Сім мечів болю пробило серце Матері Божої так, що Вона розуміє біль сердець українських матерів, сини яких в неволі, полоні, в кайданах, у тяжкій нужді та вбиті. Тому Кобзар у своїй поемі «Марія» звертається до Неї з таким щирим благанням за бідний, поневолений, пригноблений кріпацтвом, змучений український народ: «Молюся, плачу і ридаю, [споглянь], Пречистая», на тих обкрадених, сліпих і дай їм силу Твого мученика Сина, щоб оті кайдани донесли до самого краю, тобто до волі.   

Пречиста Діва Мати почула натхнену молитву до неї поета Тараса за наш рідний український народ, вона допомогла йому перенести терпіння, і донести свій хрест-кайдани до самого, самого краю. А ми тепер великим визвольним рухом повинні скинути зі себе кайдани, бо хочемо бути вільною церквою і народом. Будемо ж благати Пречисту Діву Марію, щоб допомогла нам у цій святій боротьбі, а Її святий образ будемо прикрашувати найкращими чистими почуттями свого рідного життя.

ІV). Ієрейські свячення диякона Святослава Васкула.

Сьогодні знаменний день на храмовий празник у селі Воскресінці – це уділення ієрейських свячень Святославу Васкулу. Він – наш односельчанин, якого ви всі знаєте. Диякон Святослав вивчав католицьку теологію в Івано-Франківській Духовній семінарії. Після закінчення духовного закладу, формацію продовжував проходити під духовним проводом о.Андрія Квіка, котрий є одночасно головою молодіжної комісії єпархії.  На даний час о.диякон Святослав працює в школі з дітьми й ефективно працює з молоддю. Диякон Святослав, будучи уже сформованою людиною, отримав дар від Бога і готовий прийняти тайну Священства нині з рук єпископа.

Бажаю тобі, Святославе цієї свідомості: що саме Господь тебе вибрав і помазав через руки владики. Священикам важливо пам’ятати, що Господь вибрав і покликав вас ще з лона матері. І навіть, коли прийдуть різні випробування, труднощі, спокуси, варто собі постійно повторювати, що Господь вибрав саме мене. Пліч-о-пліч цій свідомості має йти покора, в якій немає страху, бо Господь діє і допомагає в багатьох випадках, через священика, а особливо через таїнства, які він здійснює.

Христос на Тайній Вечері сказав до апостолів і до тебе Святославе  «Це робіть на мій спомин» (І Кор.11:24). Старайся так служити першу святу Літургію неначе б вона була першою й останньою. І так роби це кожного разу. Після уділення свячень, єпископ подасть тобі в руки освячений Агнець і скаже страшні слова «Прийми цей задаток і збережи його цілим і незіпсованим до останнього віддиху, бо про нього мають допитувати тебе за другого страшного приходу великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа».

Дияконе Святославе, ти – послідовник Христа і маєш власним життям відтворювати цей «спомин Ісуса Христа». Іншими словами, постійно брати участь в євхаристійному таїнстві – хліба й вина, відкидати гріх і не дозволяти йому руйнувати ваше життя та відносини з Богом. Священик має щоденно або дуже часто приймати Пресвяту Євхаристію під час Божественної Літургії. І жити так, щоби євхаристійна жертва перетворилася для нас не «на суд і осудження» (І Кор. 11:29), не на життєве роздвоєння і протиріччя, а на власне спасіння. Один професор на Східному Університеті в Римі сказав, що «мета Євхаристії – це не тільки перетворити хліб та вино, а перемінити тебе і мене у Христа».

Євхаристія – це повнота історії спасіння людського роду. Бог Отець жертвує Свого Сина, щоб відновити втрачене синівство. Син жертвує Себе та іде до бідних, калік, прокажених, грішників, і нарешті віддає Своє життя за кожного із нас. І тут на вас отче мають справдитися слова: «Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили». Однак священик може вибрати дорогу самолюбства і прийти до загибелі.

Пам’ятайте про найдешевшу річ у світі – це людська думка. Її чують, навіть не питаючи. Її часто говорять, навіть не маючи компетентності. І тут виникає логічне запитання до самих себе: «Скільком із нас людська думка обрізала крила, закопала мрію, перекреслила майбутнє?».

Священику завжди необхідно постійно дякувати Богу за дар покликання, бо якщо зникає бажання дякувати, тоді це тривожний сигнал. Твоє покликання – це скарб у глиняних посудинах. Хоч ти і сказав Богові «так» за прикладом Діви Марії у день Благовіщення, але продовжуєш залишатися слабкою людиною. Господь кличе тебе до великих речей і тому потрібно просити про дар витривалості у покликанні для себе та інших священиків. Нехай же Господь допоможе Тобі бути ревним і святим душпастирем. Оскільки ти є жонатим священиком, тому жінка твоя бере постійно активну участь у твоєму священстві. І наш народ називає її їмостю та по її поведінці люди будуть давати оцінку твоєму священичому служінню. Відповідальне і скромне життя священика принесе тобі більше щастя,  аніж перегони за успіхом та постійне хвилювання, яке її супроводжує.

Отче Святославе, маєш обов’язки поваги та послуху церковній владі, добре виконувати доручений уряд, прямувати до святості, жити взірцево в подружжі, постіно інтелектуально розвиватися, читати, цікавитися вченням Церкви, знаходитись у визначеній парафії і носити відповідний духовний одяг, бути охайним, акуратним, інтелігентним та молитися. Ось це і є щоденне завдання кожного священника.

Висновки. «Світися, світися новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла». Сьогодні, у день нашого храмового свята маємо сумні події – війна в Україні, одначе Господь дав нам радість храмового празника Воскресіння і свячення ієрейські. Пропливають наші роки, як вода у річці Прут, зменшуються наші сили, тіло стає щораз слабшим і поволі іде до свого кінця.

Хочеться нині згадати всіх парохів, котрі служили в цьому храмі, а особливо о.Григорія Юраха. Він багато зробив для вас і тому моліться за нього та шануйте його їмость Марію.

І найголовніше у цей воєнний стан скажу наступне, що Україна не потрібна нікому, крім нас самих. Захищають Батьківщину наші люди, годують воїнів і всіх потребуючих наші люди, збирають різні допомоги наші люди і т.д.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, розвіє усі наші сумніви щодо воскресіння Христа.

Наш храм повинен бути місцем зустрічі з живим Воскреслим Христом.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

с. Воскресінці

25.04.2022 р.Б.