«Це робіть на мій спомин» (І Кор.11:24).

Вступ. У Великий Четвер Христова Церква святкує установлення Таїнства Пресвятої Євхаристії й Таїнства Священства. Сьогодні, у нових воєнних реаліях, священники покликані служити не тільки цивільним громадянам, але й військовим.

І). Пояснення новітніх умов служіння священників в Україні. Нашу Неньку-Україну охопила кровопролитна війна, яка несе руйнування, смерті та нищення українського народу.  В сучасних умовах воєнного стану змінилися обставини, час і мислення людей. Блаженніший Святослав називає це новою епохою. Жахлива війна завдає нашому народові безмірних болів і страждань. Пекельні сили засилають до нашого народу своїх посланців ненависті, поневолення, насильства, жорстокості і смерті.  В Україні збувається новітня біблійна картина – сльози, хвороби, зойки матерів за вбитими синами.

Скрізь ми бачимо жахливі картини руйнувань. Сльози не встигають засихати на наших обличчях. Біль та жахіття назавжди залишаться в наших серцях, бо це неможливо ані пробачити, ані забути. Скрізь ми бачимо горе, але й бачимо відвагу й мужність наших Захисників-Героїв, які полишили свої домівки, своїх матерів, дружин, дітей. Вони не побоялися, не заховалися за чужими спинами, не стали шукати собі комфорту в затишних та тихих куточках, а  поїхали на передову захищати Україну.

Блаженніший Святослав закликає молодь України допомогти перемінити нашу Батьківщину на квітучий сад з новою культурою, суспільством і цивілізацією. Україна є однією з найбагатших країн світу, проте в цій найбагатшій країні живуть найбідніші люди континенту. Нас навмисне перетворювали на жебраків, гадаючи, що цим позбавлять нас гідності та любові до своєї землі. Сьогодні ж ми бачимо, що на захист Батьківщини стали зовсім не олігархи, а свідомі українці та щирі патріоти своєї землі, тобто ті, котрі люблять Україну.

Маємо на сьогодні дуже складну ситуацію у нашій державі і в таких умовах священникам потрібно служити своїм парафіянам.  Церковна пісня так описує долю священиків: «Через гори, через скали, Де терновники росли, Два священник йшли за Ісусом, І тяжкі хрести несли».

ІІ). Христос сказав апостолам як нести ці тяжкі хрести: «Це робіть на мій спомин» (І Кор.11:24). Ось це є щоденне завдання кожного священника в умовах воєнного стану. Великий Четвер – це день, коли Ісус встановив Таїнство Пресвятої Євхаристії і Таїнство Священства. Христос сказав до Своїх учнів: «Це робіть на мій спомин!» (І Кор. 11:24), тобто продовжуйте Мою місію – спасайте людські душі до кінця віків.

Сьогодні ми згадуємо подію, котру Ісус вчинив незадовго до Своєї смерті – умивання ніг апостолам. Каже Ісус: «Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Ів. 13:15). Умивання ніг апостолам – це символ упокорення та служіння, яке ламає ієрархію та соціальні норми. Бо саме Ісус вказує на інші цінності, наголошуючи на прощенні, любові, милосерді та допомозі.

У цей день Ісус Христос встановлює та передає Священство Своїм апостолам та їх наступникам, а Пресвяту Євхаристію, як великий дар людині,  приносить з неба. І від тоді Євхаристія стає вершиною діяльності Церкви і джерелом благодатної сили, справжньою вихователькою християнського життя. Отож, Євхаристія створює сопричастя і спрямовує всіх до сопричастя.

Усе життя нашого Спасителя було нерозривним із Отцем і Святим Духом, Котрі є Пресвятою Трійцею. Пресвята Трійця – це вічна Євхаристія і вічна  любов між Трьома Особами, які творять Одного Бога любові.

Завдяки Пресвятій Євхаристії Пресвята Трійця присутня у нашому світі, а Церква стає таїнством спасіння світу й провісницею майбутнього спасіння. Наша Церква – одна, свята, соборна й апостольська живе Євхаристійним життям і покликана до сопричастя у любові. Тому так важливо Христове Царство, яке знаходиться посеред нас, втілювати у життя християн.

Втілювати його потрібно у щоденному житті християнина, у частому прийнятті Пресвятої Євхаристії під час Божественної Літургії. І жити так, щоби євхаристійна жертва перетворилася для нас не «на суд і осудження» (І Кор. 11:29), не на життєве роздвоєння і протиріччя.

Один професор сказав, що «мета Євхаристії – це не тільки перетворити хліб та вино, а перемінити тебе і мене у Христа». Відправа Євхаристії є «для нас», щоб «нас усіх, що від одного тіла і чаші причащаємося, з’єднати одне з одним на причастя єдиного Святого Духа» (Епіклеза Літургії св. Василія).

Коли Ісус бере чашу з вином, і каже: «Це моя кров, що за вас проливається на відпущення гріхів». I додає: «Кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу звіщаєте смерть Господню, аж поки він не прийде» (пор. І Кор. 11:25-26). Задля любові до людини Христос встановлює Новий Завіт, проливаючи Свою кров, щоби кожен із нас отримав прощення гріхів та спасіння. І каже: «Це робіть на мій спомин!…», під час служіння Євхаристії, і упродовж свого життя.

І ми, як послідовники Христа, маємо власним життям відтворювати цей «спомин Ісуса Христа». Маємо постійно брати участь в євхаристійному таїнстві – хліба й вина. Маємо жити євхаристійно, відкидаючи гріх, не дозволяючи йому руйнувати наше життя й наші відносини.

Бо Євхаристія – це повнота історії спасіння людського роду. Бог Отець жертвує Свого Сина, щоб відновити втрачене синівство. Син жертвує Себе та іде до бідних, калік, прокажених, грішників, і нарешті віддає Своє життя за кожного із нас. Ісус, Син Божий, залишає нам євхаристійний закон: «Це моє тіло, що ламається; це моя кров, що проливається». І таким чином закон жертовності повертається у життя людини.

Людина ж приймає його тільки тоді, коли повірить і охреститься, коли зодягнеться у життя Ісуса Христа. Тільки тоді є можливим справжнє християнське життя тут, на землі. «Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших, Мені ви зробили». Однак людина може вибрати дорогу самолюбства і закритості у собі, яка веде її на загибель.

Дорогі мої! Переживаємо Великий Четвер, коли Ісус встановлює Таїнство Євхаристії і Священства, кажучи: «Це робіть на мій спомин!»

Таїнство Євхаристії продовжується у кожній Літургії, яку священнослужителі служать по цілому світі, вимовляючи різними мовами слова: «Це моє Тіло…, Це моя Кров…». Кожний священнослужитель покликаний це робити, уособлюючи любов та милосердя Спасителя, бо хто любить, той готовий віддати своє життя. І далі священник просить Святого Духа, щоб зійшов «на нас і на освячені дари» для того, щоб усі причасники могли самі стати Тілом і Кров’ю Христовою, стати Церквою, Божим Народом.

Безмежне і невичерпне Таїнство Пресвятої Євхаристії, яке має свій початок у Пресвятій Тройці, Його нам об´являє Ісус Христос, і воно продовжується у тих, що в Христа охрестилися.

Христос полюбив своїх учнів до кінця, незважаючи на Юду, що Його зрадив; незважаючи на Петра, що Його відрікся, незважаючи на учнів, які повтікали. Він себе віддає, незважаючи на те все. Так і ми, незважаючи ні на що, покликані змінювати себе, жертвувати собою, проливати свою кров заради інших. Тоді будемо Тілом Христовим, народом Божим, народом святим.

ІІІ). Права та обов’язки мирян і священників у Церкві. Дуже часто чуємо наступне визначення Церкви: «Церква – це усі ми». «Усі ми» – це спільнота священиків і вірних разом. У Церковному праві написано: «Права і обов’язки вірних», тобто мирян. Рівночасно духовенство має також прописані про свої «Права і обов’язки духовенства». Отже, духовенство і миряни мають відповідно права і обов’язки. Один професор жартував про народження і виховання дітей так: «Коли йдеться про права і обов’язки чоловіка та дружини щодо народження дітей, то виглядає наступним чином. Батьки мають право надати дитині ім’я, а далі починаються обов’язки».

Миряни мають право брати участь у літургійному обряді, створювати товариства, належати до різних релігійних і дозволених рухів, допомагати бідним зі своїх доходів. Миряни мають право виконувати різні уряди в Церкві. Їх, може, не так багато, але вони є. Наприклад, мирянин-християнин може бути економом в єпархії. Це дуже відповідальна посада. Миряни можуть працювати в церковному суді, мають право виконувати різні служіння в Церкві. Коли служителі не мають змоги виконати це особисто, то миряни можуть, із дозволу церковної влади, проводити молитви, право навчатися в християнських навчальних закладах, задовольняти свої духовні потреби.

3.1). Права та обов’язки священників. Так само і духовенство має свої права та обов’язки. Наприклад, право на винагороду. Священники задовольняються невеликими зарплатами, та й не всі їх тепер мають і дуже часто просто виживають. Також є право на відпустку, щоб мати відпочинок. Людина повинна відпочивати: впродовж тижня потрібно мати вільний один день. Для священників – це понеділок, а впродовж року – кілька тижнів, щоб відпочити. Є обов’язок поваги та послуху церковній владі. Обов’язок вірно виконувати доручений уряд. Обов’язок прямувати до святості. Обов’язок жити взірцево чи в целібаті, а чи в подружжі. Постійно інтелектуально розвиватися. Обов’язком є читати, цікавитися вченням Церкви. Знаходитись у визначеній парафії і носити відповідний духовний одяг, бути охайним, акуратним, інтелігентним.

Висновки. Священики Коломийської єпархії, у цей військовий час ви несете відповідальність за духовне життя своєї пастви. Нині прийшов час посиленої покути та молитви у всіх родинах. Усі разом відкриймо свої серця та запросімо в особисте життя Христа. Духовенство має навчити чинити піст, покаяння, прощення і навернення, бо в цьому і є спасіння людей та доля України.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в іконі «Це Мати твоя», будь Матір’ю священиків Коломийської єпархії.

Господи, допоможи священикам завжди наслідувати Христа та зміцнювати Церкву в душах наших і будувати духовну Україну.

Тріо ґлорія співає «Пам’ятайте браття й сестри: Не відрізуйте хреста, як взяли так і несіте, аж до самого кінця!».

«Осанна! Благословен той священник, котрий йде до людей в ім’я Господнє» (пор. Ів. 12:13). Амінь.

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

м. Коломия

21.04.2022 р.Б.