“А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе” (Бут.12,2).

Вступ. Дорогі в Христі! Господь є Творцем людини і держави. Сьогодні святкуємо День Незале́жності Украї́ни. Господь дарував нам свободу 24 роки тому і це є найбільший дар Божий для нашого народу за який щиро дякуємо.

Незалежність – Божий дар. Дня 24 серпня 1991р. Верховна Рада України урочисто проголосила Акт про незалежність України, а референдум це тільки підтвердив. Українська нація існує вже багато століть, але незалежна українська держава народилася тільки 1991року.

Незалежність України вимолена вірними, оспівана поетами, здобута довготривалою віковою боротьбою і скроплена кров’ю найкращих синів і дочок. Природне право кожного народу – збудувати та зберегти свою власну державу, бо “в своїй хаті й своя правда, і сила, і воля”! – Шевченко. Український народ позбавлений власної державності, упродовж століть перебував на межі зникнення через заборону чужими правителями читати, писати і навіть молитися рідною українською мовою. Мільйонами людських жертв довелося заплатити українцям впродовж століть у жорстокому змаганні за волю. Ціна цієї волі вимірюється ріками крові, мільйонами вбитих на війнах, закатованих у концтаборах і важкою долею сотнями тисяч полонених.

У всі ці буремні часи Церква стала своєму народові духовною державою, матір’ю та вчителькою, порадницею та заступницею. Свідченням цього є один з багатьох документів митрополита Андрея Шептицького “Не убий”, написаний у 1942 році. Шептицький у цій небезпечній боротьбі за життя людини був одинокий, як Іван Хреститель над Йорданом, бо став на захист сотень тисяч вбитих і депортованих, ув’язнених та катованих. УГКЦ, будучи сама переслідувана, готувала нашу націю гідно прийняти дар Божий – Незалежність. Вона осуджувала гріхи та навчала любити Бога і ближнього, допомагала кривди терпеливо зносити, образи з усього серця прощати.

Наші герої мужньо боролися за державну Незалежність та волю Церкви і народу. Церква сьогодні продовжує навчати любити ближнього і всім серцем горнутися до подарованої нам Богом суверенної України, щоб нас ніхто не роз’єднав. Духовенство закликає далі наших синів і дочок боронити свою Батьківщину, допомагати воїнам в АТО, плекати рідну мову і культуру та зберегти державу в ім’я майбутнього наших дітей. Господь дарує свободу, з огляду на наші жертви та посилені прохання, а тому слід її прийняти з усією відповідальністю та бережливістю. Христос пригадує нам сьогодні, що “від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають” (Лк. 12, 48).

Висновки. У цей святковий День прийміть від мене сердечні вітання, молитву та благословення. З нагоди 24-ї річниці Незалежності нашої держави від душі бажаю міцного здоров’я, гарного настрою, радості, віри у щасливе майбутнє України! Коломиянин Ігор Гінчицький у пісні “Червона Калина” каже: “Піднімайся з колін, не спи, Україно. Кличе до Волі пам’яті дзвін”. З днем народження тебе, моя державо! Зі святом тебе, моя Україно! Слава Україні! Героям Слава!

Благословення Господнє на вас!

+ Єпископ Василій Івасюк
Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

м. Коломия,
24 серпня 2015 р. Б.

Червона Калина

Росте край дороги червона калина,
Гуде понад степом пам’яті дзвін.
Зупинись подорожній, калині вклонися,
Безіменним героям віддай свій уклін.

Червону калину мати садила,
Щоб ми пам’ятали батьківський наш рід.
А коли посадила – сльозами зросила
І зростила здоровий калиновий цвіт.

Цвіте буйним цвітом червона калина,
Стоїть на сторожі козацьких доріг,
Бо червона калина – наш символ свободи
І стрілецької слави святий оберіг.

Росте край дороги червона калина,
Тривожно церковний гуде передзвін,
Піднімайся з колін, не спи, Україно.
Кличе до Волі пам’яті дзвін.

Ігор Гінчицький