Слово владики Василія Івасюка біля фігури Матері Божої у Зарваниці

 «Мама – це та людина,

яка найбільше дбає про свою дитину»

(Блаженніший Святослав).

Вступ. Сердечно вітаю всіх наших матерів, котрі прийшли на цю прощу, а також тих, котрі з різних причин не змогли прибути до Марійського Чудотворного місця в Зарваниці, християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Ви ще були вдома, а наша Мама – Пресвята Богородиця вже чекала на вас і готувалася прийняти жертву та прохання кожного.

І). «Це Мати твоя!» (Ів.19:26). Ці слова є останніми у земному житті Ісуса Христа. Будучи розіп’ятим на хресті Ісус каже до своєї Мами, вказуючи на апостола Івана, «Це син твій» (Ів.19:26). І негайно звертається до апостола Івана, вказуючи на Свою Маму «Це Мати твоя!» (Ів.19:26). Іншими словами, Спаситель віддає всіх людей на Землі, в особі апостола Івана, під опіку своєї Матері. Пресвята Богородиця отримує завдання на Голгофі від свого розп’ятого Сина – опікуватися кожною людиною з материнською любов’ю.

Материнська любов – це ікона Божої любові й доля людини. У житті кожного є людина, яка завжди зрозуміє, дасть правильну пораду, допоможе у біді, зробить все, щоби тобі було добре. Ім’я цієї людини – Мама. Мама займає особливе місце в житті кожного з нас, тому що вона носить під своїм серцем дитину, котрій переливає свою ніжність і любов, наспівуючи їй колискові пісеньки, проводячи безсонні ночі біля колиски. Материнська любов допомагає маленькій людині встати на ноги і сформуватися як особистість! Так як у пісні про рушник співається: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала. (…) І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов». Блаженніший Святослав каже: «Материнська любов є іконою Божої любові й долею кожної людини».

ІІ). Сучасна письменниця Лариса Григорівна Матрос довго мріяла народити сина. «І він народився! – вигукує письменниця. – Міцним, здоровим і красивим!». Її мрія збулася і сина вона сприйняла «як чудо, котре з’явилося, щоб стати їй опорою завжди і в усьому». Одначе, письменниця зіткнулася з багатьма труднощами і зробила висновок: любов матері дозволила її сину Віктору відчувати себе захищеним і впевненим у собі, відчувати власну гідність і бути доброзичливим до оточуючих. Дійсно, любов матері дозволяє дитині сформуватися як особистість і легко знайти своє місце в житті.

Старець Паїсій каже: «Жіноче серце робиться непридатним, якщо та любов, яку жінка має у своєму єстві, не знаходить собі виходу. Ти подивися: в іншої жінки може бути п’ять, шість або навіть вісім дітей. За душею в нещасної може не бути ні гроша, однак вона радується. У неї є й благородна великодушність, і мужня стійкість. Чому? Тому, що вона знайшла свою мету».

«Бережіть матерів!» – закликає один письменник. Ніколи не залишайтеся байдужим до проблеми материнської любові. Чіпають до глибини душі слова, якими неуважними буваємо часом до наших матерів, але ж вони все прагнуть зрозуміти виходячи з інтересів своєї дитини. У пісні «Росте черешня у мами на городі» Анатолій Горчинський співає: «Мамо, мамо, вічна і кохана, ви пробачте, що був неуважний, знаю, ви молилися за мене, дні і ночі сива моя нене».

ІІІ). Особливе враження справляє новела Миколи Хвильового «Мати», написана у 1927 році. У цій новелі змальовано образ жінки-матері, сини якої опинились по різні сторони барикад у роки громадянської війни. Виховуючи двох синів, жінка не могла уявити собі, що її діти стануть запеклими ворогами. Мати не впізнає свої дітей. Криваві будні війни, класова ворожнеча, ігнорування усіх принципів гуманізму прирівняли їх до хижих звірів, готових заради так званих світлих ідей комуністичної революції вбити один одного. І це продовжується дотепер: війна, аборти, п’янство, ненависть, несамовита боротьба за владу, заздрість і т.д.

У розпачі жінка-мама підставляє під сокиру старшого сина власну голову, рятуючи тим самим молодшого. Чи мала вона інший вихід? Напевно, кожен вирішить це сам для себе. Мати… Перед нею схилялись царі і владики світу: «перед нею помолюсь, – писав Т.Г.Шевченко, – мов перед образом святим». Яке життя б ви не прожили, чого б ви не досягли, у терпінні та радості, ніколи не забувайте про найріднішу людину – свою неньку, адже саме завдяки їй ви стали тими, ким ви є.

Що мають зробити для наших матерів їхні діти? Найперше, за життя мами вчасно піклуватися про неї, не соромлячись, говорити їй слова любові, не відкладати на завтра те хороше, що можна зробити для неї сьогодні! Не дозволяйте мамі почувати себе непотрібною. Відповідайте на її дзвінки, цікавтесь здоров’ям, обіймайте і даруйте квіти… Колись мама дала вам більше, ніж увагу. Вона – дала вам життя.

Висновки. Василь Симоненко у поезії «Лебеді материнства» найбільш повно розкриває усю ніжність материнської любові. Мати, сидячи біля колиски маленького сина, мріє про кращу долю для нього, плекаючи в його серці пам’ять про те, що: «за тобою, завше, будуть мандрувати, очі материнські і білява хата». І справді, де б ми не були, в яких далеких країнах ми не опинились, але материнське серце та безмежна любов завжди будуть з нами. Слова пісні Горчинського якраз і нагадують дітям малим і дорослим про це:

Живе старенька мати у господі,

Невтомні руки, серце золоте,

Щодня і дітям, і онукам годить,

Хоч рідко хто з них дякує за те.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, підтримуй завжди материнську любов у серцях дітей так, щоб вона ніколи в них не загасла.

Господи, благослови Україну так, щоб у нашому народові ніколи не забракло жертовних матерів, які приймають дар життя, піклуються ним і моляться за своїх дітей.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

27 серпня 2019 року Божого

Зарваниця 


Послання і проповіді