«Хто слухає моє слово (…) живе життям вічним,

І на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя»

(Ів.5:24)

Вступ. Значення слова «померти» в українській мові найчастійше вживається «упокоїтися» чи «Богові душу віддати». Упокоївся в Господі світлої пам’яті Василь – батько Володимира Бойцана, заступника міського голови Коломиї.

І). Віддати душу Богові. В одній відомій пісні говориться, що смерть – це мить між минулим і майбутнім, тобто між земним і вічним. Смерть – це подія розлучення душі і тіла, при якому тіло очікує розкладання у землі, а душа переходить до загробного життя. Упокоївшись в Бозі, душа відділяється від тіла і продовжує жити по смерті. Дійсно, зі смертю життя не припиняється, а тільки душа переходить до іншого світу, бо смерть – це двері у життя вічне. Наш покійний перейшов в інше життя і тепер просить від нас допомоги молитвою, постом і милостинею. Церква для цього уклала спеціальні впорядковані молитви – чин похорону мирян.

ІІ). Чин похорону Василя Бойцана – це молитва Церкви за спільною участю вірних, приносить допомогу спочилому і зменшує йому терпіння у чистилищі. Молитви монаха Івана Дамаскина з чину цього похорону пригадують людям дуже важливу правду: горе, який подвиг довершує душа покійного, коли розлучається з тілом! О горе, як тоді плаче вона і немає нікого, хто помилував би її. До ангелів очі підносить — даремне молиться; до людей руки простягає — немає, хто допоміг би її. Тут, на початку вічності душі, дуже потрібна молитва і милостиня. Тому, роздумавши про коротке життя, просім у Христа всією родиною разом з присутніми великого Божого милосердя для душі переставленого.

Плачемо і ридаємо, роздумуючи про смерть нашого батька, вчителя і просто доброї людини, коли бачимо у гробі лежачу, на образ Божий утворену красу і вже без вигляду. О чудо, що це за тайна сталася з людиною, що вона з’єдналася зі смертю? Відповідь дуже проста – наш покійний дозрів до Царства Божого, а ми присутні просимо у Господа, пом’янути його у царстві Своїм.

ІІІ). Співчуття родині. Глибоко сумує родина з приводу смерті батька – прекрасної інтелігентної людини. Невблаганна смерть розлучила сина з татом і з ближчою та дальшою родиною. Покійний був християнином, патріотом і досвідченим працівником. Вкладені знання в учнів завжди будуть нагадувати нам про вчителя з великої літери. На 83-му році життя перестало битися серце рідного батька, вчителя і просто інтелігента у житті, в роботі, в стосунках з оточуючими і з колегами. Покійний був професіоналом своєї справи, спеціалістом з великої літери, котрий терпеливо міг вислухати кожного, порадити, навчити і повчити.

ІV). Прощання. Прощаємося з покійним у цей прекрасний весняний і сонячний день, коли природа починає розквітати і життя набирає животворящої сили. (Карточка подана від родини з іменами). Нам буде його не вистачати. Другої такої людини більше не буде.

Висновки. «Хто слухає моє слово (…) живе життям вічним, І на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Ів.5:24). Покійний Василій, устами священика при переході у життя вічне, сміливо може повторити молитву праведного Симеона: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого [Василія] за твоїм словом у мирі» (Лк.2:29). Нехай земля буде йому пухом, а пам’ять вічною. Господи прости йому всі гріхи свідомі і не свідомі та пом’яни душу покійного у царстві Твоїм.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, випросить йому прощення перед Ісусом Христом.

Господи Милосердний, даруй покійному вічний упокій у Царстві Небесному! Амінь.

Благословення Господнє на вас.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

22 березня 2019 року Божого

м.Коломия