Слово в день річниці смерті п. Ігоря Вацика

Річниця смерті п. Ігоря Вацика – начальника державної служби з надзвичайних ситуацій по Коломийському районі.

 Смерть – «це вирок для кожного тіла»

(Сир.41:4).

Життя в цілому – це дар Божий. Життя людини – це не тільки рівна дорога встелена райськими квітами… Це ще й круті схили, небезпечні повороти, непередбачені обставини і випробовування та їх наслідки… І все приходиться пережити, перетерпіти, прийняти, як належне… Люди мають завдання – виконати своє покликання і тоді закінчити життя на землі. Опісля прийти до Бога у визначений час і благально подивитися Йому у вічі, прохаючи Його милосердя.

Рік тому помер Ігор Вацик. Пішла з життя людина, чий внесок у розбудову Державної Служби України Надзвичайних Ситуацій (ДСНС) важко переоцінити. Завдяки його зусиллям, енергії та ентузіазму командно досягали успіхів. Він був справжній професіонал, чиї слова ніколи не розходилися з ділом, а вчинки завжди викликали повагу. Практично все своє життя він посвятив порятунку людей і підготовці своїх підлеглих бути також професіоналами. До останніх днів свого життя п.Ігор горів ідеями і бажаннями працювати. Девіз: «Запобігти. Врятувати. Допомогти» – був кредом його життя.

Нині в річницю його смерті молимося, а завтра піде хтось із нас. Це є страшно, але дуже цікаво увійти в інше життя, щоб зустрітися з Богом. Ніхто з нас не готовий залишати цей світ та переходити в невідомість. Ми зі страхом перегортаємо сторінки свого життя, на яких є написані наші ганебні вчинки, що залишаються і нічим їх не можна вивести. Хіба що, щире покаяння і сповідь здатні витерти ці неприємні рядки власних поступків з нашої книги життя. Не потрібно обманювати себе, що після смерті залишиться від нас тільки один порох. Так, тіло повернеться в землю, а душа стає перед Богом і дивиться Йому прямо у вічі. І тут треба буде сказати Господеві чому ми грішили і за що своїми вчинками повторно Його розпинали на хресті.

Всі вчені є глибоко віруючими людьми. Лікарі, котрі займаються питанням життя і смерті є також віруючими. Вони отримали тисячі свідчень від людей, котрі пережили клінічну смерть, доводячи, що життя продовжується після смерті. Ейнштейн не мав сумнівів щодо існування Бога. Раптом нині знаходяться люди, котрі цинічно і з насмішкою заявляють: «Сумніваюсь, що твій Бог захистить тебе чи зробить негайно чудо для тебе і т.д.». Таким людям треба сказати: «Прочитай Святе Письмо, вивчи питання, а вже потім будеш так говорити». Інакше будеш ходити по замкненому колу все життя, шукати правди і справедливості. Впасти в гріх – це людська неміч, але Богові потрібен мотив: «Чому саме так ви зробили і продовжуєте грішити?».

Смерть праведника завжди – лагідна і спокійна, а смерть грішника лютує. В жахливому стані він помирає, замерзає і так закостеніле тіло буде перебувати постійно у вічності. Вічність не знає змін, бо там не має волі і не має вже тіла. Воля наша змінюється через живе тіло. Сувора штука труна. Тіло лежить непорушно, стіни вузькі, темно і більше нічого немає змоги робити. Прочитане Євангеліє, котре залишилося душі, і з Ним продовжуємо лежати у тісному гробі. Зі собою у вічність забираємо тільки те, до чого не можна торкнутися, а саме: те що віддали, те що пробачили чи подарували.

Навчіться цінувати життя і любити його та не звертати уваги на матеріальні речі, які в нас є і яких в нас вже нема. Цінуймо все те, що дає нам Господь. На світ ми прийшли без нічого і так з цього світа відходимо. Ось така правда.

«Людино, ти лиш гість у цьому світі.

Тож схаменись! Роби усім добро!

І пам’ятай – за все будеш платити.

Бо «бумеранг» не відміняв ніхто!»

(Ірина Мучичка).

Висновки. Людське життя є дуже дивне! Люди надаремно витрачають свій час, марнують своє життя. Втрачають здоров’я, щоб здобути а накопичити гроші, а потім ті гроші тратять на сигарети, розпусту, випивку, клуби, наркотики. Така дорога веде до Пекла, яке є дуже дороге і коштовне. Однак найгірше з усього того, що більшість людей шукає саме його.

Дорога до Неба безкоштовна, бо це молитва, піст, Рай і за все це вже заплатив Ісус Христос дорогою ціною, але цією дорогою мало хто йде. Світ не без добрих людей, які приходять на поміч у несприятливий день нашого життя. Нехай наш смуток і скорбота перетворяться животворчою дією Святого Духа на свято життя.

Світла пам’ять про п.Ігоря Вацика назавжди залишиться в наших серцях. Просимо родину прийняти слова найщирішого співчуття у цей скорботний час. До того молимося за вічний спочинок Ігоря в річницю його смерті так, щоб наш Небесний Отець прийняв його у свої обійми й оселив там, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

Вічна пам’ять Ігорю і нехай земля буде йому пухом. Амінь.

 +Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

Дня 27 липня 2021 року Божого

м. Коломия

 


Послання і проповіді