Вступ. Пресвята Євхаристія є стислим змістом і підсумком нашої віри.

І). Передісторія Євхаристії у Старому Завіті.

Свято Євхаристії бере свій початок в раю від дерева життя та його плодів. На жаль, Єва та Адам скуштували плід забороненого дерева і тому їм було відмовлено споживати плоди з дерева життя. Дерево життя – це прообраз Христа, а Його плід – це прообраз Євхаристії. Книга Одкровення говорить, що Бог дозволить людям «споживати від дерева життя, що в Божому раю» (Од.2:7). Коли прийде повнота часу, то на місці старого дерева буде посаджене нове, з якого будемо споживати плоди вічного спасіння.

Авраам повертався з військовою перемогою. Його зустрічає Мелхіседек – цар при вході до міста Салему (Єрусалиму). Цар «виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – поблагословив його [Авраама]» (Бт.14:18-19). Мелхіседек є «уподібнений до Божого Сина, – зостається священиком повіки» (Євр. 7:3), бо приносить у жертву хліб та вино. Хліб та вино – це прообрази Тіла та Крові Христа, тобто Пресвятої Євхаристії.

Бог, перевіряючи Авраама, сказав «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака» та принеси його у жертву на горі Морія. (Бт. 22:2). Ісаак запитує свого батька: «Чому немає ягняти для жертви всепалення?». Авраам відповідає: «Бог подбає собі ягня на всепалення, сину» (Бт.22:8). Євангеліє від Івана на Пасху називає Ісуса «Ось Агнець Божий» (Ів. 1:29), «Єдинородний Син» (Ів.1:18), Котрий принесений у жертву за людство.

Бог вказує Мойсею як визволити ізраїльтян з Єгипту. Потрібно взяти однорічне ягня і його кров’ю помазати одвірки домів, «де їстимуть його» (Вих. 12:5-8). Св. Павло пише: «Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву» (І Кор 5:7). Ісуса порівнюють із Пасхальним Ягням, а споживання цього Ягняти – зі споживанням Ісусового тіла. Ісус сам говорить: «Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій» (Ів. 6:55).

Ізраїльтяни, вийшовши з Єгипту, пішли в пустелю. Бог зіслав їм у пустелі хліб небесний: «Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть денну пайку» (Вих. 16:4). Ісус сам стверджує: «Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер» (Ів. 6:49-50).

Книга пророка Ісаї містить сильний прообраз страждаючого чоловіка – Месії, Ісуса Христа. «Та він наші недуги взяв на себе. (…) Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. (…) Усі, як вівці ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; (…) та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, (…) Насильно, скорим судом його вхопили. (…) він принесе своє життя в покуту (…) і рука його вчинить успішно волю Господню» (Іс 53:4-10). Месія є слугою і порівнюється із ягням та із жертовним приношенням, бо своєю праведністю «виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі» (Іс.53:11). Отже, за словами Євангелиста Івана, Ісус є «Агнець Божий» та «примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу» (І Ів.2:2).

ІІ). Встановлення Таїнства Пресвятої Євхаристії Ісусом Христом.

Ісус народився у Вифлеємі, що із єврейської означає «Дім Хліба». Пастушки прийшли поклонитися новонародженому Спасителеві, пізніше три царі, Ірод же почав переслідувати і т.д. Кожна людина у різний час свого життя пізнає значення Євхаристії, тобто хтось поклоняється, а хтось переслідує. Іван Хреститель на Йордані словами: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1:29), вказує на Ісуса, використовуючи важливість образу ягняти у Старому Завіті. Саме у смерті та воскресінні Ісуса Христа збуваються ці слова.

Євангелист Матей вказує на вибраний Євхаристійний спосіб Спасителя: залишитися між людьми «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20). З цієї причини священик використовує ці слова Івана Хрестителя під час Літургії, коли підносить освячений Агнець: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1:29).

Ісус, нагодувавши п’ять тисяч народу, вказує на Євхаристію, її встановлення та приготування Своїх учнів до її прийняття. Під час цього чудесного насичення людей, Ісус виконує ті ж самі чотири дії, які Він повторить на Тайній Вечері: «узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом» (Лк. 9:16). Під час Тайної Вечері Матей пише: «Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це Моє тіло» (Мт. 26:26).

Ісус сказав: «Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу» (Ів.6:51). Євреї сміялися з цього, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» (Ів. 6:52) Ісус твердо повторює: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі … Бо тіло Моє – їжа правдива, і кров Моя – правдивий напій» (Ів. 6:53-55). І щоб погасити будь-яку плутанину, Ісус додає нове слово: «хто споживає мене, житиме мною» (Ів. 6:57). Від того часу багато учнів не змогли прийняти це чітке вчення, «відступилися від нього і більше з ним не ходили» (Ів. 6:66). Євангеліє від Матея виділяє унікальне слово під час молитви Отче Наш: «Хліб наш щоденний дай нам нині» (Мт. 6:11), як посилання на Євхаристію.

Під час Тайної Вечері Ісус встановлює Євхаристію. Христос бере хліб, ламає його і каже: «Це – моє тіло, що за вас віддається» (Лк. 22:19). Потім Він бере чашу і каже: «Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22:20). Потім Він наказує їм: «Чиніть це на мій спомин» (Лк.22:19). На Тайній Вечері сам Ісус є цим пасхальним Агнцем (1Кор 5:7).

Євангелія від Луки (Лк 24:13-35) дає короткий опис Літургії, в якій брали участь учні та в якій беремо нині і ми з вами.

У першій частині маємо Літургію Слова. Двоє учнів подорожували з Єрусалиму до Емаусу в неділю після розп’яття Ісуса. Христос сам наблизився до них, хоча вони не впізнали Його. Воскреслий Ісус, «почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього» (Лк. 24:27). Сюди входить: читання тропарів, апостола та Євангелія і пояснення їхнього змісту.

Опісля починається друга частина – Літургія Євхаристії. Воскреслий Ісус сів з ними за стіл, та «взяв хліб, поблагословив і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали» (Лк. 24:30-31). Апостоли повернулися до Єрусалиму і з подивом розповіли учням, «що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба» (Лк 24:35). Воскреслий Христос є знайдений у Євхаристії.

ІІІ). Наша спільнота.

Діяння Апостолів розповідають як учні святкували Євхаристію. «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах». (Дії 2:42). «Ламання хліба» – це посилання на Євхаристію, яку Христос встановив під час Тайної Вечері. Ми нині так само знаходимося у храмі Михаїла «на ламанні хліба й молитвах» (Дії 2:42). Євхаристія – це справді Тіло і Кров Христа: «Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?» (ІКор. 10:16).  Також Євхаристія є викликом для кожного із нас, щоб ми не приймали її негідно. Бо за словами апостола Павла: «Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню» (ІКор 11:23-29).

У Книзі Одкровення євангелист Іван показує, що євхаристійне богослужіння уособлює і знаходить своє звершення у небесному богослужінні, «на шлюбній вечері Агнця» (Од. 19:9). І ми, християни, вже беремо участь у цьому небесному богослужінні. В книзі Одкровення, глави 4-5, Іван описує: Пасхального Агнця; священиків, котрі проголошують Боже одкровення; кадила, пісні, ангелів, молитви, поклоніння «Свят, Свят, Свят», і т. д. Ці елементи показують, що Літургія – це не винахід Церкви, але це дар, в якому християни вже тут, на землі, беруть участь у досконалому небесному богослужінні.

Висновки. І нині Церква закликає вас до молитви за спасіння світу. Хай Євхаристія допоможе вам розпалити свою віру, не цуратись та не зневажати розп’яття у своїх домівках негідним життям, не тільки у неділі і свята відвідувати Літургію, але якнайчастіше брати у ній участь, збирати сім’ю щовечора на молитву і читання Святого Письма; плекати дух любові та жертовності у нашому бізнесі, соціальному житті та гідно виконувати свої обов’язки. Сили зла об’єднані, а сили добра розділені. Ми, можливо, не зможемо зустрітись з ними в одному храмі, – але ми можемо зустрітися на колінах у молитві. Можна все життя сповідатися, але жодного разу не покаятися.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, будь нашою Покровителькою у цьому складному житті.

Господи, дозволь нам відійти з цього світу, прощеними людьми і помилуваними Богом. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

01 липня 2021 р. Б.

м. Коломия.