«Бо кожний, хто виноситься, буде принижений,
а хто принижується, — вивищений»
(Лк. 18:14).

Вступ. Всечесний отче! Дорогі в Христі брати і сестри! Вітаю вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

Минулої неділі митар виліз на дерево і побачив Ісуса. Нині цей митар увійшов до храму, щоб виконати обіцянку – віддати всі борги і знайти Бога.

І). Пояснення гріха гордині. Гріх гордині завжди має свою мету. Диявол замість того, щоб іти до Бога й ставати подібним до Нього, робить головним щастям – сенс життя на Землі. Він любов підмінив тимчасовою земним владою, похіттю, грошима чи задоволеннями. Він зробив їх своєю метою і бажанням. З початку воно йде без болю, потім починає щось свербіти на душі, а потім починаються проблеми. Походження гріха можна поділити на три фази. Перша фаза – це гріх диявола, коли вам здається, що це навіть не гріх. Друга фаза – це гріх переходить у злочин Адама і Єви – не прийняття Божої волі, поклоніння життю і похоті. Третя фаза – це все йде до гріха Каїна – злочин, вбивство, війни і все решта гріховного. Тому людина, яка відрікається гріха, то відрікається любові і поклоняється своїм інстинктам. Це майбутній злочинець або важко хвора людина.

1.1). Молитва покірного серця – завжди почута. Що таке покора? Покора – це правда про себе. Гріх затуманює розум людини, а душа стає духовно паралізована гордістю і тоді починається духовна посуха. Людина живе і може мати всі блага, але душевного спокою не буде мати. Світло Святого Духа просвітлює духовні хвороби і вказує на цілющий лік – покаяння. Тоді молитва покірного серця приносить до серця людини душевний спокій і милосердя Боже.

Бог нас завжди чує. В храм приходимо помолитися, щоби в наше життя увійшов Сам Ісус Христос. Молитва змінює нас самих. Саме так працює життя. Життя змінюється не тому, що змінюються обставини і хтось все владнав. Життя змінюється завдяки твоєму серцю. Змінюється твоє серце і воно починає впливати на життя. Коли наші молитви опираються на потреби, тому бажання молитися пропадає. Але коли ми бачимо, що молитва – це з’єднання з твоїм Небесним Батьком тоді бажання буде все більше і більше зростати.

ІІ). Неділя Митаря і Фарисея. В сьогоднішній притчі бачимо фарисея, який намагається жити праведним життям. Бог дивиться на людську праведність через покаяння покірного митаря. Іншими словами, людина повинна змінити своє ставлення до життя. Євангелист Лука зрозуміло пояснює таку переміну на прикладі двох людей – гордого фарисея і покірного митаря на молитві у храмі.

Першою людиною і взірцем праведності був фарисей. Він сумлінно дотримувався приписів закону Мойсея. Другою людиною був митар. Він збирав податки для римського імператора і вважався публічним грішником.

Праведний фарисей з усього свого прибутку дає десятину на храм, а натомість митар привласнює частину того, що відібрав у людей.

Обидвох їх Господь приводить в храм молитися. Євангелист Лука описує суть молитви цих двох представників знаних у народі людей, як фарисея і митаря. Фарисей в храмі дякує Богові і тішиться з того, що він з усього дає десятину та не такий грішний, як оцей митар. Він гордо, ставши на переді в храмі бив себе в груди і так молився: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар» (Лк.18:11). Господи, я самодостатня людина і нічого від Тебе не хочу, лиш розказувати про свої добрі діла.

А митар, ставши в кінці храму, не смів очей піднести до неба, кажучи: «Боже, змилуйся наді мною грішним!» (Лк.18:13). Він кається, що не зробив жодного доброго діла для Бога, а натомість просить милосердя над собою і прощення гріхів.

2.1). Фарисей і митар мають різні погляди на свою праведність. Праведність фарисея бути на першому місці у храмі і почуватися так добре, як в себе вдома. Знати куди зайти, куди стати, що подати. Однак очі його звернені на грішника. Фарисей всю свою праведність порівнює з праведністю грішників. Тому він бачить себе кращим за інших. Фарисей дякує Богові, що не такий грішний, як митар.

Фарисей хоче бути святим і подобатися Богові. У цьому випадку він має дуже маленьку праведність, досягнуту важкими власними зусиллями. Подібно люди мають бачити свою праведність у вчинках, наскільки вони відповідають Божій волі. Потрібно ставити собі запитання: «Чи тієї праці від нас хоче Бог?». Треба просити помочі Святого Духа, щоб знайти правильну відповідь на нього.

Митар бачить своє життя і не може знайти жодної доброї справи, щоб запропонувати Богові. Він не порівнює свої діла з ділами інших людей, бо вважає себе найгіршим. Він «не сміє і очей звести до неба, тільки бив себе в груди». Митар порівнює своє життя з Божим законом і праведністю, молячись: «Боже, милостивий, будь мені, грішному». Він благає в Бога милосердя, бо лише воно оправдує людину. Тільки так можемо з грішника перетворитися на праведника.

Фарисей не бачить і не розуміє власних гріхів, а тому живе в кайданах фальшивої уяви про себе. Митар бачить свої гріхи у світлі Божої святості і розуміє порушення Божого закону.

Євангеліє робить дуже цікаві висновки. Тільки Бог може підносити людину до святості. Людина самотужки не здатна спастися і не може стати праведною. Люди, почувши голос Спасителя «Покайтеся», визнавши свої гріхи, отримують милосердя замість Божої справедливості. Тому каже євангелист Лука наприкінці цієї притчі, наголошуючи: «… кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений». (Лк. 18:14).

ІІІ). Визначення релігійності людей. Кожна людина молиться. І завжди хоче прикрасити свою молитву та бачити її сильнішою, аніж це є насправді. Тоді помалу починаємо вірити і жити в ореолі власної слави. З часом такими нас починають бачити люди. Однак, Бог бачить краще всі таємниці нашого серця, які ми не відкриваємо нікому. Господь Бог хоче через добру сповідь очистити нашу совість.

Люди часто чують заклик Спасителя: «Покайтеся!». Деякі люди почувши голос волаючого до покаяння, починають бачити своє життя без гріхів, все зробили правильно і не мають з чого сповідатися. Дякують Богові, що вони не такі, як оці пияки, злодії, грабіжники та перелюбники. На такому фоні вони почуваються досконалими, але у світлі Божої праведності їх чомусь не видно.

Прийнявши поважно цей заклик покаятися, тоді приходить розкаяння. Аж тоді людина насправді бачить у своєму житті гріхи. Нинішня притча дає справжню велику надію на Боже милосердя. Бог не спішить засудити, а хоче нашої внутрішньої переміни і покірного серця, готового прийняти справжню праведність. Він нас виправдовує, уділяючи нам своє милосердя.

Не виправдовуймо себе перед Богом. Він знає добре всі наші діла. Прийдімо в храм або дома в молитовний куток і станьмо перед Його обличчям, визнаючи те, що не зробили в боротьбі зі своїм гріхом! Боротися з власним гріхом дуже важко. Кожна невдача знеохочує людину. Принизити себе перед Богом означає визнати правду й отримати милосердя. Це є шанс від Господа звільнитися з кайданів гріха й оправдатися. Євангелист Лука, закінчуючи притчу, каже, що фарисей пішов не виправданим, а митар повернувся додому звільненим від гріха. (пор. Лк. 18, 14).

ІV). Україна сьогодні воює з людською гордістю сучасних фарисеїв. Вони кажуть нам: «Ми хочемо показати вам дорогу до справжньої праведності». Бачимо нині фарисеїв, котрі вбивають наш народ. Ми бачимо нову війну в Україні. Це війна на виснаження. Коли роботи з неба нищать нашу енергетику, потім ракети б’ють по школах, університетах, лікарнях, аби залякати людей. Вони несуть дух роздору, ненависті, руїну і смерть собі та людям. Теперішні фарисеї хочуть забрати в України і народу право на існування. Саме вони сміялися з нас і принижували нас! Говорили, що ми не народ. Насміхалися з нашої мови і культури та що такої держави не існує. Замість нервувати чи панікувати – зробіть удар сильною українською ракетою залпом установки «Вервиця» по ворогові. Тридцять мільйонів ударів вервицею щодня – це навіть самому сатані мало не здасться. На щастя кожна відмовлена Вервиця стає ракетним ударом по злих духах у духовному світі. Господь виправдовує та вивищує покірний молитовний наш народ!

Висновки. Ми сьогодні просимо: Боже, дай нам пізнати правду про самих себе! Господи Ти упокоряєш гордих, скидаєш із престолу могутніх і багатих, відпускаєш з порожніми руками, підносиш вгору смиренних, наповнюєш їх земними благами, чиниш правду з кожною людиною. Виконане нею зло, Господь може стерти з книги життя через молитву і щире покаяння. Тоді зцілюються рани і звільняється особа від багатьох неприємностей. І таким чином, людина віруюча в Бога переносить покірно всі терпіння з підчиненням волі Божій.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» дає матерям України надію охоронити їхніх синів-воїнів від всякого лиха.

Господи через молитви Миколая Чарнецького вислухай покірну молитву народу України «Боже, милостивий, будь мені, грішному» і переміни злі серця на добрі. Амінь.

+ Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

с. Тюдів
9 лютого 2025 року