“Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені,
і я облегшу вас”
(Мт.11,28).

Вступ. Благословення єпархіального Карітасу в Ювілей рік – це особливий знак і завдання для всіх працівників здійснювати служіння потребуючим. Папа Франциск наголосив: “Якщо Ювілей не зачепить наші кишені, то він не є справжнім ювілеєм”.

І). Значення Ювілейного Року. Святіший Отець знаходить коріння “ювілею” у релігійному та суспільному житті Ізраїльського народу. Книга Левіт описує про значення ювілею так, що кожні 50 років звук ювілейного рогу звіщав “велику подію визволення”. В результаті кожний, хто вимушено продав свою землю та домівку, то під час ювілею міг повернути собі цю власність, а хто через борги потрапляв у рабство, тоді отримував свободу і міг повернутися до своєї родини. Це було своєрідне “загальне прощення”, що давало змогу всім повернутися до початкового стану, зі скасуванням всіх боргів, поверненням землі і свободи членам Божого люду.

І далі ця книга Левіт подає значення ювілейних приписів, а саме: вони служили для того, щоб долати бідність та нерівність, гарантуючи всім гідне життя, справедливий розподіл землі для помешкання та утримання. Центральною думкою цього припису є те, що земля належить Богові та була віддана людям в оренду. І це повинно спонукати кожного задуматися, щоб поділитися з тими, хто нічого не має. Дійсно, закони ювілейного року зобов’язували ділитися з потребуючими першоплодами не лише з поля, але також від праці, заощаджень та інших речей, які є надмірними та витрачаються надаремно. Частину своєї зарплати слід передати на допомогу доброчинним організаціям, “Карітасу”, лікарням, домам перестарілих, чужинцям і подорожнім. Отож, ювілей – це час особистого навернення і наповнення серця любов’ю та гідністю Божої дитини.

ІІ). Посвячення Карітасу у Ювілейний Рік Божого Милосердя. З нагоди освячення приміщень Карітасу нашої єпархії, ми конкретно виявляємо нашу віру. Цей новоосвячений будинок по вулиці Гетьманській в Коломиї, вже за короткий час став для кожного місцем, де він може бути прийнятим, вислуханим та отримати потрібну допомогу. Голодного зможе побачити і нагодувати лише той, хто побачить в людині свого ближнього і розпізнає Божі дари, призначені для всіх. Навернути грішника зможе лише той, хто побачить в людині дитину Божу, яка потребує Божого милосердя. Голодного накормити дає християнській спільноті розуміння таємниці Божого Милосердя і змогу реально відчути присутність Царства Божого посеред нас. Ці діла милосердя утверджують нас у вірі, що саме Господь покликав усе створіння до існування і врятував від тління смерті.

В економічно складні роки, коли значна частина населення України опинилась за межею бідності, у час воєнної агресії, коли тисячі сімей втратили майно і засоби для існування, таке діло милосердя, як “голодного нагодувати”, сприймається за обов’язок для цілого суспільства і стає перевіркою християнських громад на автентичність.

Однак бачачи пишні столи при відзначенні християнських свят, храмових празників чи з нагоди урочистих подій, таких як весілля, хрестини, на яких збирається вся християнська громада, складається враження, що за спільною трапезою для чесноти поміркованості просто бракує місця. І виявляється, що після щедрого, багатого українського столу на смітник викидаються тонни вже не придатних для споживання продуктів. Ці гріхи називаються марнотратством і їх важко виправдати.

На сьогодні питання голоду дуже гостро стоїть на міжнародному рівні і тому парафіяльні громади повинні навчитись стати осередками, куди зможуть звернутись голодуючі чи потребуючі і не бути відкинутими. Потребуючий, котрого нагодували зі спільного столу, зможе у своїй молитві заступитися перед Творцем як за тих, хто нагодував його, так і за тих усопших, за яких громада зібралась на молитву. Простягаючи з любов’ю ближньому шматок хліба, відкриваємо для себе “секрет правдивого щастя”. У момент передачі милостині Господь нашими руками торкається до потребуючих.

Висновки. Дорогі брати й сестри, довкола нас сьогодні багато страждань. Сміливо взаємно допомагайте і чиніть милосердя родинам і біженцям. Голодного нагодувати – це мужність перепросити Бога за змарновані дари і втрачені можливості у минулому часі; це перепросити Господа за те, що ми теж могли стали співучасниками появи голодуючих у своєму близькому оточенні.

Нехай Пресвята Богородиця навчить справедливо у правді і любові милосердно відкликатися на потреби людей.

Господи зроби нас здатним помічати потреби наших ближніх і вміти з вдячністю щедро ділитись отриманими від Тебе дарами.

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено м. Коломия,
8 квітня 2016 р. Б.