Пам’яті загиблих міліціонерів, поліцейських і тих силовиків, котрі віддали своє життя, виконуючи свій обов’язок в Коломиї і районі.

«Згадай, Україно, де зараз сини і

подвиги їх, що забуті»

Ольга Чубарєва.

Кожного року в храмі св. Йосафата в переддень Покрови Пресвятої Богородиці служиться Літургія присвячена пам’яті силовиків Коломиї та району. Ці люди вибрали нелегку і небезпечну професію.

Дійсно, кожна людина на землі має своє унікальне призначення, якого ніхто інший за неї не сповнить. Людина ще в утробі матері отримує своє покликання. Виконання свого завдання проходить через терпіння, страждання й очікування вдома жінок, матерів і дітей на повернення батька додому.

Ми нині згадуємо саме силовиків, котрі відійшли від нас, тобто покинули цей земний світ. Їхня смерть принесла в родини сум на поріг, але віра у Воскресіння Ісуса Христа запевняє нас в тому, що вони воскреснуть до життя вічного. І тому віра перемінює нашу біль в надію на їхнє вознесіння і сидіння праворуч Бога Отця. Вони перемогли вічну смерть відповідальним виконанням своїх обов’язків і благодаттю Воскреслого Христа. Ми розлучаємося з ними у надії на швидку нову зустріч у небі.

Розуміння короткочасності та тимчасовості людського життя пізнається  не виміром часу, а цінністю втрати – коли дорогі серцю люди покидають земний шлях. Тоді приходить усвідомлення того, що є незмінним кінцевим пунктом у людських історіях, проте думки опираються приймати цю незворотність і неможливість змінити кроки долі.

Життя дуже коротке! Люди його ще більше скорочують через свої образи і гординю. Насправді потрібно сміятися і радіти, спілкуватися і допомагати та дарувати любов й знову отримувати її від ближнього. Шануйте один одного і чиніть добро.

Життя коротке. І не кожному в ньому дано бути щасливим, багатим, красивим. Смерть – це єдине що очікує кожного в кінці земного життя. В цьому житті важливо не загубити себе. Хоча дещо загубилося, а дещо знайшлося. Все закінчується. Навчитися терпіти коли погано і приймати все так, як воно є із задоволенням. Над кожною людиною є чаша в якій збирається все зло й одного дня вона переповнюється і виливається все на цього чоловіка. Бог створив життя і смерть, щоб випробувати нас, тобто побачити чиї діла праведні. І прийшовши до Бога, там треба відповісти за всі свої вчинки. Будьте уважними перш ніж зробити будь-який крок. Живіть так, щоб в житті бути людиною і завжди мати світлу душу.

Приклад. Притча про «Світлу душу»! Одна дівчинка запитала маму «Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а в інших темна, адже в душу людини заглянути не можна».

Мати відповіла: «Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якусь душевну біль, то поруч зі світлою людиною вона стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога і ти будеш відчувати тиху радість і надію на щастя, тому хочеться всіх любити і творити добро».

Далі дочка запитує «Якщо людина говорить все правильно, але мені від неї стає погано, опускаються руки і життя здається якимсь безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?».

Мама відповідає «Ні, доню. Це означає, що в душі цієї людини не вистачає світла і вона, спілкуючись з тобою несвідомо ділиться з тобою своїм горем».

Дочка запитує «І що мені робити тоді?».

Мама продовжує навчати «Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі повернеться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна Посмішка, Добре слово, Підтримка і Допомога. Людина повинна ставати кращою з доброї волі. Не важливо чи стане вона ліхтарем в місті чи маяком на скелях… головне щоб вона несла в собі світло!».

Любомир Гузар навчав нас «Бути людиною». Це означає чинити діла милосердя і так нести світло Боже в життя інших людей. Силовики про яких ми нині згадуємо, так і робили. Вони несли підтримку людям, хоча за добро не завжди мали подяку від людей. Думаємо, що в Бога вони отримали свою заслужену і помножену в рази світлу нагороду. Вічна їм пам’ять!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

13.10.2021 р.Б.

м. Коломия.