Двадцять п’ять років свячення храму, престолу і тетраподу у с.Максимець Пнівського деканату в день Покрову Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2021 р.

 «Любов гріхи всі покриває»

(Прип.10:12).

Вступ. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі брати і сестри! Покров Пресвятої Богородиці – це захист Діви Марії, простягнутий над всіми християнами. Народ Київської держави побачивши це чудо, як дитина після довгої розлуки поспішив в ніжні обійми матері та кинувся під Покров Небесної Цариці.

І). Любов Пресвятої Богородиці покриває багато наших гріхів.

На горі Голгофі розіп’ятий Спаситель звернув погляд на любимого учня Івана і Пречисту Діву Марію під Хрестом. Він сказав до Своєї Матері: «Жінко, ось син твій» (Ів.19:26), а до Івана Богослова сказав: «Ось матір твоя» (Ів.19:27).

В цих словах скритий великий благодатний сенс: в особі улюбленого учня Івана Богослова, Ісус Христос віддав Покрову Матері Божій всіх християн. З того часу людство омиває потік всепрощаючої Материнської любові Небесної Цариці. Ця Божа тайна по особливому відкрилась святому Андрію Христа ради юродивому. Чудо це сталося в середині X ст. в східній столиці тодішнього християнського світу – Константинополі. Молячись разом з чисельними людьми у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богородиці, святий Андрій підняв очі до неба і побачив Владичицю, Котра йшла по небу в оточенні Ангелів і святих. Мати Божа зі сльозами молила за всіх християн Свого Сина. Закінчивши довгу і щиру молитву, Пречиста зняла зі своєї голови сіяюче наче блискавка велике покривало та розпростерла його над народом. Ось так був об’явлений світові благодатний Покров Богородиці.

В X ст. блаженний Андрій родом з України удостоївся бачити Покров Божої Матері. Він був юродивим Христа ради і збирав милостиню та роздавав її бідним, постійно молився і з любові до Господа терпів холод і голод, насмішки і побиття заради Христа. Небесна Цариця смиренно споглядала на покору і терпіння блаженного і Сама з’явилася йому у славі. Богородиця простягнула Своє милосердя на наш народ з якого походив святий Андрій.

У 860 році київські воїни під керівництвом князів Аскольда і Дира пішли війною на Константинополь. Місто не мало сил оборонятися. І тоді жителі відслужили молебень, обійшли хресним ходом стіни міста й опустили у води Босфора край Ризи Богородиці. Цариця Небесна вислухала моління, доторкнулася своєю благодаттю русичів і вони відступили. Незабаром між Візантією і Руссю був укладений мирний договір, бо князь Аскольд і велика частина його дружини прийняли тайну Хрещення. Поганство на Русі було ще досить сильним, тоді охрещений Аскольд став жертвою зради і прийняв смерть мученика. Хрещення людей в Києві звершив князь Володимир.

ІІ). Покров Пресвятої Богородиці – це день створення Української Повстанської армії.

Кожного року в день Покрови Пресвятої Богородиці в храмах служимо подячну Літургію за створення української армії. Олесь Бабій створення армії так пише «Зродились ми великої години, З пожеж війни і з полум’я вогнів». Військові вибрали нелегку і небезпечну професію – захищати свою Батьківщину. Дійсно, кожна людина на землі має своє унікальне призначення, якого ніхто інший за неї не сповнить. Дитина ще в утробі матері отримує своє покликання. Виконання цього завдання проходить через терпіння й очікування вдома матерів і дітей на повернення батька додому.

Ми нині згадуємо військових, котрі відійшли від нас, тобто покинули цей земний світ. Їхня смерть принесла в родини сум. Відома пісня благає «Батьку мій, лебедю білий, Сум, сум не пускай на поріг». Однак віра у Воскресіння Ісуса Христа запевняє нас в тому, що воїни воскреснуть до життя вічного і перемінює нашу біль в надію на їхнє вознесіння сидіти праворуч Бога Отця. Виконавши відповідально свої обов’язки, благодать Воскреслого Христа дає нам надію на швидку зустріч з ними у небі.

Короткочасне і тимчасове людське життя пізнається цінністю втрати дорогої людському серцю людини. Життя дуже коротке і не треба його вкорочувати образами і гординею. Насправді потрібно сміятися і радіти, спілкуватися і допомагати та дарувати любов й отримувати її від ближнього.

Життя коротке і долю бути щасливими, багатими і красивими не кожному дано. Смерть – це єдине, що очікує кожного в кінці земного життя. В цьому житті важливо не загубити себе. Хоча дещо загубилося, а дещо знайшлося. Все закінчується. Навчіться терпіти коли погано і приймати все так, як воно є із задоволенням. Над кожною людиною є чаша в якій збирається все зло й одного дня вона переповнюється і виливається все на цього чоловіка. Іншими словами, Бог випробовує нас, тобто хоче побачити наші праведні діла. Прийшовши до Бога, людині треба відповісти за всі свої вчинки. Церква допомагає нам оправдатися перед Господом.

ІІІ). Збудований храм двадцять п’ять років тому виховував кожного парафіянина стати людиною.

Пресвята Богородиця є Покровом і Провідницею кожної людини до храму, бо він є кузнею нашої віри. У своїй науці хочу коротко пригадати вам катехитичну науку про значення храму. Божий храм поділяється на притвор, храм вірних і святилище.

3.1). Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній.

Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли повернутися до Церкви. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі.

Внутрішній притвор наповнювали люди, котрі приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму. У внутрішньому притворі люди знаходили захист і недоторканість від переслідувань.

У внутрішньому притворі відправляється Литія, бо вона є покірною благодатною молитвою, там починаються молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. Отже, притвор – місце приготування і покаяння.

3.2). Храм вірних.

Притвор переводить людей у храм вірних. Він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова та участь у святих Тайнах. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому продовжують відправляти святі Тайни Хрещення, Вінчання, а також парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. На ньому читають Євангеліє, проповідують і виголошують єктенії. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Завітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноя, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.

3.3). Головна частина храму називається святилище.

Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який називається кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

3.4). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові. Бог через жертву Ісуса Христа хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, священики мають так взірцево служити та приносити Безкровну жертву, щоби повернути всіх людей до Бога. Господь вже нікого не проганяє, а бажає повернення кожного.

Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і можете Його доторкнутися духовно та отримати чудо своєю вірою. Прикладом може бути кровоточива жінка або крик-прохання про помилування сліпих людей.

Притча про «Світло душі»!

Одна дівчинка запитала маму «Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а в інших темна, адже в душу людини заглянути не можна».

Мати відповіла: «Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якусь душевну біль, то поруч зі світлою людиною вона стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога і ти будеш відчувати тиху радість і надію на щастя, тому хочеться всіх любити і творити добро».

Далі дочка запитує «Якщо людина говорить все правильно, але мені від неї стає погано, опускаються руки і життя здається якимсь безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?».

Мама відповідає «Ні, доню. Це означає, що в душі цієї людини не вистачає світла і вона, спілкуючись з тобою несвідомо ділиться з тобою своїм горем».

Дочка запитує «І що мені робити тоді?».

Мама продовжує навчати «Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі повернеться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна Посмішка, Добре слово, Підтримка і Допомога. Людина повинна ставати кращою з доброї волі. Не важливо чи стане вона ліхтарем в місті чи маяком на скелях… головне щоб вона несла в собі світло!».

Висновки. Життя – це боротьба за наше спасіння і воскресіння з мертвих через діяльну і живу віру. Любомир Гузар навчав нас «Бути людиною». Це означає чинити діла милосердя і так нести світло Боже в життя інших людей. Шануйте один одного і чиніть добро. Будьте уважними перш ніж зробити будь-який крок. Живіть так, щоб в житті бути людиною і завжди мати світлу душу. «Насам перед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (І Пт.4:8).

Мати Божа Неустанної Помочі, покрий наш народ спасаючим омофором. Господи благослови українське військо. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

14.10.2021 р.Б.

с. Максимець.